Ухвала суду № 14585299, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10105/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочко Є.О., Усенка В.Г.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційною скаргою відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення №0001874120 від 02.11.2007 року про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2008 року позивач Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»звернулися в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення №0001874120 від 02.11.2007 року про застосування штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовані до позивача з пропуском строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Святошинському районі міста Києва проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, Регіонального виробничого управління «Київавтогаз»Філії управління «Укравтогаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз», за результатами якої акт перевірки № 45/23-70/26196526 від 05.03.2007 року, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00023222330/0 від 15.08.2007 року на загальну суму 39 371 163 грн. 60 коп. відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення п. 1 ст. 3 цього Закону.

В результаті адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення Державна податкова адміністрація у м. Києві рішенням від 26.10.2007 року №3922/10/25214 скасувала рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 15.08.2007 року, а матеріали перевірки скеровано до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків для винесення рішення про застосування штрафних санкцій, внаслідок чого, 02 листопада 2007 року відповідачем винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007 року №0001874120 на суму 39 371 163,60 грн..

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій визначено як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), в тому числі для реєстрації їх кількості, але не для нарахування податків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. При цьому встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Згідно вимог чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які включені до Державного реєстру (va013229-02) та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій (vg013229-02), затвердженим протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 року № 13, і забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Пунктом 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Вірно зазначає суд першої інстанції, що реєстратори розрахункових операцій можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального, але з матеріалів справи не вбачається що позивачем здійснювався відпуск пального саме таким способом, а тому відсутні підстави для незастосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія судді приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», але відповідач застосував фінансові санкції з порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України.

В результаті адміністративного оскарження спірного рішення до Державної податкової адміністрації України, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №0001874120 від 02.11.2007 року - без змін.

Доводи апелянта, що відповідно до пункту 4.11 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання, а вищезазначений акт був зареєстрований при надходженні на адресу відповідача 27.10.2007 року за вх. № 6599/8, у зв’язку з чим відповідачу стало відомо про порушення, які викладенні в ньому, в день надходження акту перевірки на адресу відповідача, не заслуговують на увагу.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Поновлення строку в даною нормою не передбачено.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Колегія суддів враховує, що Постановою Верховного Суду України від 01 червня 2010 року встановлено, що застосований оскаржуваним рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, яка застосована з пропуском строку, проте суди попередніх інстанцій не мотивували незастосування строку, протягом якого до господарюючого суб'єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтобаз України»прийняте 02 листопада 2007 року, в той час як порушення позивачем чинного законодавства про реєстратори розрахункових операцій відбулись протягом січня-березня 2005 року, а виявлено 05 березня 2007 року, тобто з порушенням строку, встановленого Господарським кодексом України для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення, у зв’язку з цим колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Господарського кодексу України, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.03.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.