Рішення № 14584870, 30.03.2011, Оболонський районний суд міста Києва

30.03.2011 Справа № 2-1472/11

Справа №2-1472/2011

Р і ш е н н я

І м е н е м у к р а ї н и

«08»лютого 2011 рокуОболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіЖежери О.В.;

при секретарі Білик Л.А.;

за участю позивача- Воронова В.В.;

представників позивача- ОСОБА_2, ОСОБА_3;

та представника відповідача- Пушкарьова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»про визнання договору недійсним та повернення коштів, відшкодування завданої моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у червні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що 20.08.2008 року між ТОВ «Українська соціальна програма»та ним було укладено договір № 001878 з додатками №1 та №2. Предметом даного договору є надання відповідачем позивачеві послуг, спрямованих на придбання відповідачем для позивача транспортного засобу орієнтовною вартістю 152 400,00 грн. через «Українську соціальну програму, організовану відповідачем, базуючись на принципі взаємодопомоги клієнтів ТОВ «Українська соціальна програма». До підписання договору, ним було сплачено відповідачу авансом комісійну плату в сумі 15 240,00 грн., яка становить 10% від визначеної в п.1.2 договору загальної орієнтовної вартості товару. Крім того, відповідно до умов договору позивач, як клієнт ТОВ «Українська соціальна програма»повинен сплачувати чисті щомісячні платежі в розмірі 1270,00 грн. Далі позивач зазначив, що сумлінно та належним чином виконував умови договору, сплативши відповідачу на протязі півроку 27 чистих щомісячних платежів на загальну суму 34520,00 грн. та плату за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 181,45 грн. Таким чином всього за договором № 001878 від 20.08.2008 року позивач перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 49941,45 грн.

Далі позивач зазначає, що умови Договору № 001878 від 20.08.2008 року є несправедливими по відношенню до позивача, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позивача. Зокрема умови згаданого договору встановлюють жорсткі обовязки позивача по сплаті комісійної плати та інших платежів, тоді як надання відповідних послуг обумовлене фактично лише власним розсудом відповідача. Фактично, отримання товару позивачем поставлено у пряму залежність від розподільчого акту заходу, на якому надається право на отримання товару. При цьому сам розподільчий акт організовується та проводиться відповідачем за власним розсудом, оскільки прозорого та зрозумілого механізму та умов його проведення договором не встановлено. Натомість, інформація щодо розподільчих актів, що проводяться відповідачем, визнана конфіденційною та позивачу не надається. Відповідач, керуючись додатком №2 до договору, формує фонд клієнтів УСП за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених клієнтами УСП, а потім один раз на місяць розподіляє фонд клієнтів УСП між клієнтами, але право на отримання товару отримують не всі клієнти УСП, а тільки ті клієнти, які авансом сплатили найбільшу кількість чистих щомісячних платежів до договору. Позивач зазначив, що такий розподіл фонду клієнтів УСП проходить по пірамідальній схемі, що суперечить п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, конструкція умов договору є такою, що позбавляє позивача права вимагати у судовому порядку виконання відповідачем своїх зобовязань оскільки у договорі відсутні конкретні строки та порядок виконання відповідачем своїх обовязків. Це також призводить й до неможливості притягнути відповідача до будь-якої відповідальності за невиконання договору. Разом з тим, відповідно до частини 1-3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Приймаючи до уваги, те що несправедливими є не тільки окремі умови договору № 001878 від 20.08.2008 року, а й усі його положення у сукупності, цей договір має бути визнаний недійсним у цілому.

Крім того, позивач зазначив, що на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»в результаті укладення договору, що є несправедливим щодо нього з боку відповідача, то йому з боку відповідача була спричинена моральна шкода та фінансові витрати (знецінення коштів), які полягають у наступному. Зокрема, його грошові кошти були залишенні відповідачем на особистих рахунках останнього, і з метою задоволення власних потреб та можливого отримання прибутку за відповідний період, використовувалися відповідачем в здійсненні фінансово-господарської діяльності. Позивач вказує, що в той час, він, при укладенні та виконанні зобовязань за спірним договором, починаючи з 20.08.2008 року по теперішній час з вини відповідача позбавлений можливості користуватися та вільно розпоряджатися своїми коштами. Далі позивач зазначив, що укладаючи спірний договір сподівався отримати від відповідача в найкоротший строк кошти, потрібні для придбання необхідного йому та його родині транспортного засобу. В результаті нечесної діяльності відповідача він позбавлений права вільно користуватись та розпоряджатись власними коштами, позбавлений можливості придбати автомобіль. Зазначені обставини викликають у нього душевні хвилювання, відчуття глибокого обурення та несправедливості від усвідомлення того, що обманним шляхом скористалися його довірою та заволоділи його власними коштами. Пережиті душевні страждання, з моменту укладання спірного договору по даний час, завдали йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 5000,00 грн. Також позивач вказав, що в результаті того, що в серпні 2008 року він не придбав транспортний засіб, то з вини відповідача він зазнав фінансових витрат у вигляді знецінення сплачених відповідачу коштів та зростання цін на цей вид товарів, що підтверджується індексом інфляції за відповідний період який дорівнює 124,9%, з урахуванням якого ним понесені додаткові фінансові витрати. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача суму коштів сплачених за договором з урахуванням індексу інфляції в розмірі 62376,87 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., та покласти на відповідача всі витрати повязані з розглядом даної справи.

У судовому засіданні позивач та його представники, підтримали позов з підстав, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи тим, що під час укладання договору № 001878 від 20.08.2008 року позивач зі змістом та умовами договору ознайомився та погодився з ними, про що свідчить те, що він власноручно підписав вищезгаданий договір. Крім того, зміст договору є абсолютно прозорим та усі умови договору є справедливими. Також зазначив, що позивач протягом тривалого часу сумлінно виконував свої зобовязання за договором та сплачував чисті платежі. На підставі викладеного, він вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що 20.08.2008 року між ТОВ «Українська соціальна програма»та ОСОБА_1 було підписано договір № 001878 з додатками №1 та №2 (а.с. 5-8).

Предметом даного договору є надання відповідачем позивачеві послуг, спрямованих на придбання відповідачем для позивача транспортного засобу через «Українську соціальну програму, організовану відповідачем. Відповідно до умов договору в той же день позивачем було перераховано реєстраційний платіж в сумі 15240,00 грн. та комісія в сумі 181,45 грн. (а.с. 9-10).

Крім того, на виконання умов договору щодо сплати щомісячних платежів, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Українська Соціальна Програма»протягом півроку 27 чистих щомісячних платежів на загальну суму 34520,00 грн. (а.с. 9-15).

Таким чином всього за договором № 001878 від 20.08.2008 року позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 49941,45 грн.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема умови договору, які встановлюють жорсткий обовязок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли визнання положення договору недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнано недійсним у цілому.

Згідно ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно ст. 19, ч. 3, п. 7 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється як такі, що вводять в оману утворення пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Як вбачається із статті 5 Додатку №2 до договору № 001878 від 20.08.2008 року товариство щомісячно самостійно організовує та проводить розподільчий акт, а право на отримання товару позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками УСП, тобто фактично один клієнт учасник УСП за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача ТОВ «Українська Соціальна Програма»оплачує товар іншому учаснику УСП, що забороняється ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до умов та змісту договору № 001878 від 20.08.2008 року товариство гарантує оплату та передачу товару орієнтовною вартістю 152 400,00 грн. на протязі дії договору, при цьому встановлено термін його дії з «20»серпня 2008р. до «20»серпня 2018р., тобто договір діє протягом 10 років (а.с. 5).

Згідно Додатку №1 до договору № 001878 від 20.08.2008 року позивач зобовязався відповідно до графіку сплатити 120 чистих щомісячних платежів в сумі 1270,00 грн. (а.с. 6). Відповідно до статті 3 Додатку №2 до спірного договору чисті щомісячні платежі є платою за товар.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 001878 від 20.08.2008 року фактично за дванадцять місяців дії договору, перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 49941,45 грн. з яких 15 240,00 грн. є реєстраційним внеском, 181,45 комісія, а решта 34520,00 грн. є чистими щомісячними платежами. Тобто позивач, сумлінно виконуючи взяті на себе зобовязання сплатив відповідачу 27 чистих щомісячних платежів, проте, право на отримання товару не отримав.

Згідно договору № 001878 від 20.08.2008 року Товариство зобовязується надавати клієнту інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно клієнта УСП по даному договору; інформація щодо інших клієнтів УСП не надається і є конфіденційною. Наведені умови договору відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів»є обмеженням прав споживача та є несправедливими.

Відповідно до умов та змісту договору № 001878 від 20.08.2008 року у ньому не визначено транспортний засіб для придбання якого УСП зобовязується надавати позивачу послуги.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже під час розгляду справи встановлено, що спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»та підлягає визнанню недійсним в повному обсязі з моменту його укладення.

Згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину, у звязку з чим, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача внески, що були сплачені позивачем ОСОБА_1 в сумі 49941,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.2 ст.216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявність моральної шкоди доводиться позивачем.

Разом з тим, факт заподіяння моральної шкоди, тобто наявність такої шкоди, позивачем не доведено, а за таких обставин підстави для відшкодування відсутні.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в сумі 499,41 грн., на користь позивача - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 23, 203, 216, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №001878 від 20 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»(код ЄДРПОУ 34345406) на користь ОСОБА_1 суму сплачених внесків в розмірі 49941 (сорок девять тисяч девятсот сорок одна) грн. 45 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»(код ЄДРПОУ 34345406) на користь ОСОБА_1 судові витрати повязані з оплатою витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»(код ЄДРПОУ 34345406) на користь держави судовий збір в сумі 499 (чотириста девяносто девять) грн.. 41 коп.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

Суддя:О.В. Жежера

З оригіналом згідно.

Суддя:О.В.ЖежераСекретар:Л.А.Білик