Постанова № 14576103, 28.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" березня 2011 р. Справа № 2/177-НМ

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

судді: Маціщук А.В.

Гулова А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона»

на рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2010 р.

у справі № 2/177-НМ(суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона»(м.Житомир)

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Камянська сільська рада (с.Камянка Житомирського району)

про визнання дій незаконними, про заборону вчинення певних дій та стягнення збитків в сумі 35600 грн.

за участю представників сторін:

позивача : не з'явився;

відповідача: не з'явився;

від третьої особи : не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в господарський суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просив визнати незаконними дії відповідача по знесенню забору, зняттю асфальтобетонного покриття та улаштування дороги на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування ВАТ "Житомирська СПМК" за адресою: Житомирський район, с. Довжик, вул.Нескорених,15; заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, що порушують права позивача по користуванню вказаною земельною ділянкою; стягнути з відповідача 35600,00грн. збитків, заподіяних вказаними діями.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.11.2010 р. провадження у справі в частині вимоги про визнання дій не законними припинено. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що у позивача відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,91га, яка знаходиться в с.Довжик Житомирського району видано Житомирській спеціалізованій пересувній механізованій колоні тресту "Житомирагроспецмонтаж", а не позивачу. Звідси, не підлягає задоволенню вимога позивача про заборону відповідачу вчиняти дії, що порушують права позивача на користування земельною ділянкою.

Щодо вимог про стягнення 35600 грн. збитків місцевим судом встановлено, що позивачу завдано майнової шкоди діями відповідача, які полягають в демонтажі належної позивачу огорожі, що підтверджується актом від 01.04.09 та поясненнями представників сторін.

Однак позивачем не представлено доказів пошкодження відповідачем асфальтового покриття. В якості доказу розміру шкоди позивачем наданий кошторис 31-1-1, проте наданий позивачем кошторис не прийнятий судом як беззаперечний доказ розміру завданої позивачу шкоди, оскільки складений односторонньо та без відповідного документального підтвердження вказаних в кошторисі вартості робіт та матеріалів. З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов про відшкодування шкоди задоволенню не підлягає за недоведеністю позовних вимог.

В частині вимоги про визнання незаконними дій відповідача, місцевий господарський суд припинив провадження у справі відповідно до ст. 12, ст. 80 ч.1 п.1 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідач - ВАТ "Житомирська СПМК", не погоджуючись з винесеним господарським судом Житомирської області рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2010 року у справі № 2/177-НМ та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Викладені в апеляційній скарзі доводи апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, та неналежно оцінив докази, які були подані позивачем. Зокрема, підсумовуючи викладені в скарзі доводи, апелянт вказує на наступне.

Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що ВАТ "Житомирська СПМК" є правонаступником Житомирської спеціалізованої пересувної механізованої колони тресту "Житомирагроспецмонтаж", а отже до позивача перейшло право користування спірною земельною ділянкою площею 0,91га, яка знаходиться в с.Довжик Житомирського району, посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, що був наданий суду.

Також вказує, що місцевий суд безпідставно визнав недоведеним факт пошкодження асфальтового покриття та розмір завданих збитків.

У направленому суду відзиві на апеляційну скаргу підприємець ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області є законним, винесене в межах норм чинного законодавства України, з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подала, свого представника в судове засідання не направила

Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Позивачем направлено суду телеграму про відкладення розгляду справи в звязку з зайнятістю представника в іншому суді.

Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України про строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштове повідомлення (а.с.124) та телеграма позивача, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності незявившихся представників сторін та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Частинами 1, 2 ст. 101 ГПК України встановлено:

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом встановлено, що Житомирській спеціалізованій пересувній механізованій колоні тресту "Житомирагроспецмонтаж" у 1996 році видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,91га, яка знаходиться в с.Довжик Житомирського району (а.с.9-12).

Позивач є правонаступником Житомирської спеціалізованої пересувної механізованої колони тресту "Житомирагроспецмонтаж", що підтверджується статутом позивача.

Рішенням 16 сесії 5 скликання Кам'янської сільської ради від 01.08.08 "Про режим роботи приватних підприємств та організацій на території Кам'янської сільської ради" вирішено підприємцю ОСОБА_1 (відповідачу) влаштувати під'їзд до свого виробництва за рахунок земель загального користування (проїзд через територію СПМК-3 по землях сільської ради загального користування). (а.с.76).

01.04.09 Кам'янською сільською радою видана довідка №289, в якій зазначено, що згідно рішення 15 сесії 5-го скликання Кам'янської сільської ради від 30.08.08 надано дозвіл на облаштування дороги-проїзду до підприємств СПМК-3, СПМК-4, підприємцю ОСОБА_1 із вулиці Нескорених через територію ВАТ Житомирське СПМК. (а.с.20)

Зі змісту вказаного рішення та довідки можна зробити висновок, що ця довідка не має відношення до рішення, оскільки, довідка містить посилання на інше рішення та посилання на іншу юридичну особу.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що вказана довідка була видана помилково, інших рішень, крім рішення від 01.08.08, сільською радою по спірному питанню не приймалось, що підтверджується повідомленням Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора №1/13ПР-10 від 29.09.10 (а.с.74) та листом Кам'янської сільської ради №300 від 27.09.10 (а.с.65).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду, що Кам'янською сільсью радою не приймалось рішення про надання дозволу відповідачу на облаштування проїзду через територію ВАТ "Житомирське СПМК".

Однак відповідач демонтував частину належної позивачу огорожі та облаштував проїзд через земельну ділянку, яку займає позивач. Відповідач не заперечив цього факту і зазначив, що його дії узгоджуються зі змістом вищевказаної довідки сільської ради №289 від 01.04.09.

Зі змісту статтей 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа (державного акта), що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації .

При цьому колегія суддів враховує думку Конституційного суду України про те, що чинний Земельний кодекс України на момент прийняття не встановив чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни субєктами права на земельні ділянки юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) №1-17/2005 22.09.2005 року №5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України "в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення".

Також, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02.04.2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Наведене дає підстави для висновку, що переоформлення субєктами права державних актів на право постійного користування земельними ділянками не є їх обовязком, а є дією, що вчиняється добровільно і на власний розсуд.

Таким чином дії відповідача є протиправними і підлягають захисту в порядку встановленому законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже позовні вимоги в частині заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, що порушують права позивача по користуванню вказаною вище земельною ділянкою є обгрунтованими.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України, підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення на вищевказані вказані обставини та норми законодавства уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до невірного висновку та приняття неправильного рішення в цій частині позовних вимог, тому оскаржуване рішення про відмову в позові в частині заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, що порушують права позивача по користуванню земельною ділянкою площею 0,91га, яка знаходиться в с.Довжик Житомирського району підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Як зазначено вище, в частині вимоги про визнання незаконними дій відповідача, місцевий суд припинив провадження у справі відповідно до ст. 12, ст. 80 ч.1 п.1 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Однак судом не наведено жодних доводів в обгрунтування такого висновку та залишено поза увагою норми статтей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, якими підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам, надано право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, в тому числі у спорах, що виникають з земельних відносин (п.6 ч.1 ст. 12 ГПК України).

Одже вимога про визнання дій відповідача незаконними підлягає розгляду господарськими судами на загальних підставах, а місцевий суд припиняючи провадження у справі в цій частині припустився неправильного застосування норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В той же час, місцевий суд мав встановити, чи відповідадає спосіб захисту порушеного права, вибраний позивачем встановленому законом, в даному випадку визнати незаконними дії відповідача по знесенню забору.

Як вбачається зі змісту ст.20 ГК України та ст. 16 ЦК України вибраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права та інтересу вимогам вказаних статтей законів України не відповідає, оскільки наявність протиправної поведінки відповідача має визначатися при встановленні судом складу цивільного правопорушення, наявність якого є необхідною для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, в звязку з чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, рішення в частині припинення провадження у справі щодо вимоги про визнання незаконними дій відповідача підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.

Щодо вимоги про відшкодування збитків в сумі 36500 грн. колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Місцевим господарським судом обгрунтовано зроблено висновок, з яким погоджується апеляційний господарський суд, що позивачу завдано майнової шкоди діями відповідача, які полягають в демонтажі належної позивачу огорожі, що підтверджується актом від 01.04.09 та поясненнями представників сторін. Однак позивачем не представлено доказів пошкодження відповідачем асфальтового покриття.

В той же час, наданий позивачем кошторис підставно не прийнятий судом як беззаперечний доказ розміру завданої позивачу шкоди, оскільки складений односторонньо та без відповідного документального підтвердження вказаних в кошторисі вартості робіт та матеріалів.

Також варто зазначити, що позивачем не надано доказів понесення витрат на відновлення огорожі.

З урахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 35600 грн. є необгрунтованими і безпідставними, а оскаржуване рішення місцевого суду в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона»задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2010 року у справі № 2/177-НМ скасувати, в частині припинення провадження у справі щодо вимоги про визнання незаконними дій відповідача по знесенню забору, зняттю асфальтобетонного покриття та улаштування дороги на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування ВАТ «Житомирська СПМК»за адресою: Житомирський район, с. Довжик, вул.Нескорених,15 та в частині відмови у задоволенні позову про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії, що порушують права позивача по користуванню вказаною земельною ділянкою.

В ціх частинах прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, що порушують права позивача по користуванню земельною ділянкою, що належить на праві постійного користування ВАТ «Житомирська СПМК» за адресою: Житомирський район, с. Довжик, вул.Нескорених,15.

В задоволенні вимоги про визнання незаконними дій відповідача по знесенню забору, зняттю асфальтобетонного покриття та улаштування дороги на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування ВАТ «Житомирська СПМК» за адресою: Житомирський район, с. Довжик, вул.Нескорених,15 відмовити.

3. В частині відмови в задоволенні прозову про стягнення 35600 грн. збитків, залишити рішення без змін.

4. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона»(10004 Житомирська область, Житомирський район, с.Довжик, вул. Нескорених, 15, код 05418879) 127 грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу № 2/177-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.