Рішення № 14575578, 30.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11                                                                                           Справа№ 5015/718/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства "Львів-Трейдінг", с.Терло, Старосамбірський район Львівська область.

До відповідача: Споживчого товариства Городоцьке споживче товариство, м.Городок Львівська область.

Про: стягнення 2 417,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Геш І.Ю. –представник (довіреність б/н від 14.03.2011р.).

від відповідача: не з'явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством "Львів-Трейдінг", с.Терло, Старосамбірський район Львівська область до Споживчого товариства Городоцьке споживче товариство, м.Городок Львівська область про стягнення 2 417,48 грн., з яких 2 065,26 грн. основного боргу, 195,51 грн. пені, 113,59 грн. інфляційних втрат та 43,12 грн. –3% річних.

Ухвалою суду від 14.02.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.03.2011р. Ухвалою суду від 02.03.2011р. розгляд справи відкладено на 30.03.2011р. з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 14.02.2011р. та 02.03.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №81500 0096696 8 від 14.02.2011р. –вручено 22.02.2011р. Про відкладення розгляду справи відповідач був повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №81500 0097715 3 від 09.03.2011р. – вручено 15.03.2011р.

Станом на 30.03.2011р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11.08.2009р. між Приватним підприємством "Львів-Трейдінг" (постачальник) та Городоцьким споживчим товариством (покупець) було укладено договір поставки №2-08-09 (далі по тексту –договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов’язувався передати у власність покупця товари, визначені в п.1.2. цього договору (надалі –товар), а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар. Товар поставляється покупцю партією. Партією за умовами даного договору вважається разова поставка (можливо і за декількома накладними).

Відповідно до п.1.2. та п.1.3. договору поставки найменування товару: продовольчі товари згідно товарної накладної. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: сертифікат якості на товар, розхідна накладна, податкова накладна.

Згідно п.6.1. договору поставки розрахунки за цим договором між постачальником та покупцем здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 21 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Згідно п.7.4. договору поставки при пропущенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (продовольчі товари) на загальну суму 4 017,28 грн. згідно видаткових накладних: №ЛТ-0000095 від 22.09.2009р. на суму 636,31 грн.; №ЛТ-0000093 від 22.09.2009р. на суму 701,90 грн.; №ЛТ-0000091 від 22.09.2009р. на суму 289,72 грн.; №ЛТ-0000069 від 08.09.2009р. на суму 437,33 грн.; №ЛТ-0000057 від 01.09.2009р. на суму 405,62 грн.; №ЛТ-0000056 від 01.09.2009р. на суму 615,97 грн.; №ЛТ-0000025 від 11.08.2009р. на суму 292,36 грн.; №ЛТ-0000024 від 11.08.2009р. на суму 318,23 грн.; №ЛТ-0000023 від 11.08.2009р. на суму 319,84 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, сплативши неповну суму поставленого товару, відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар (продовольчі товари) станом на 30.03.2011р. складає 2 065,26 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.4. договору, у зв’язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню в сумі 195,51 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 113,59 грн. інфляційних втрат та 43,12 грн. –3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 2 417,48 грн., з яких 2 065,26 грн. основного боргу, 195,51 грн. пені, 113,59 грн. інфляційних втрат та 43,12 грн. –3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки підтверджується видатковими накладними на загальну суму 4 017,28 грн., а саме: №ЛТ-0000095 від 22.09.2009р. на суму 636,31 грн.; №ЛТ-0000093 від 22.09.2009р. на суму 701,90 грн.; №ЛТ-0000091 від 22.09.2009р. на суму 289,72 грн.; №ЛТ-0000069 від 08.09.2009р. на суму 437,33 грн.; №ЛТ-0000057 від 01.09.2009р. на суму 405,62 грн.; №ЛТ-0000056 від 01.09.2009р. на суму 615,97 грн.; №ЛТ-0000025 від 11.08.2009р. на суму 292,36 грн.; №ЛТ-0000024 від 11.08.2009р. на суму 318,23 грн.; №ЛТ-0000023 від 11.08.2009р. на суму 319,84 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1. договору поставки сторони погодили, що розрахунки за цим договором між постачальником та покупцем здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 21 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Відповідач оплатив борг частково в сумі 1952,02 грн.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2009р. по 31.08.2010р., згідно якого сальдо станом на 31.08.2010р. складає 2 065,26 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 2 065,26 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 113,59 грн. та три проценти річних на загальну суму 43,12 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.4. договору поставки при пропущенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 195,51 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Городоцького споживчого товариства (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок. вул.Паркова, 1; код ЄДРПОУ 01759201) на користь Приватного підприємства "Львів-Трейдінг" (юр. адреса: 82069, Львівська область, Старосамбірський район, с.Терло; факт. адреса: 79070, м.Львів, вул.Чукаріна, 24; код ЄДРПОУ 36552120) основний борг в сумі 2 065,26 грн., 195,51 грн. пені, 113,59 грн. інфляційних втрат, 43,12 грн. три проценти річних, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                       Сухович Ю.О.