Ухвала суду № 14568109, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року м. КиївК-9604/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 червня 2008 року

у справі № 2-27/18059-2007А

за позовом Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 червня 2008 року, позов Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0011161502/0 від 11 серпня 2006 року, № 0011171502/0 від 11 серпня 2006 року, № 0013351502/0 від 13 жовтня 2006 року, № 0013341502/0 від 13 жовтня 2006 року, № 0015661502/0 від 08 грудня 2006 року, № 0015671502/0 від 08 грудня 2006 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2008 року, ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 червня 2008 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзні документальні перевірки позивача з питання своєчасності розрахунків з бюджетом, за результатами яких складено акти № 4603/15-2/01190126 від 08 серпня 2006 року, № 5478/15-2/01190126 від 09 жовтня 2006 року та № 6371/15-2/01190126 від 05 грудня 2006 року.

На підставі зазначених актів перевірок, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0011161502/0 від 11 серпня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 1493,70 грн.; № 0011171502/0 від 11 серпня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 51 505,09 грн.; № 0013351502/0 від 13 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 47 483,59 грн.; № 0013341502/0 від 13 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 5 653,07 грн.; № 0015661502/0 від 08 грудня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 43 828,11 грн.; № 0015671502/0 від 08 грудня 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 12 195,23 грн.

Перевірками встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у звязку з порушенням граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994 року № 37 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин; далі Інструкція) облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанції, нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем в автоматичному режимі на підставі даних особового рахунку позивача без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, позивачем надано первинні документи, що свідчать про розмір самостійно нарахованих податкових зобовязань протягом періодів, що перевірялися, а саме відповідні податкові декларації, оформлені належним чином, та прийняті банком до виконання платіжні доручення про їх сплату, які містять призначення платежу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що операції в особових рахунках платників податків проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів та визначених в них призначення платежу.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко