Ухвала суду № 14567597, 10.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2011 р. м. КиївК-14572/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача Калюжний Д.В.,

відповідача Черніченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Господарського суду Харківської області від 29.01.2007

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007

у справі № АС-42/186-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Турбоатом”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Турбоатом” (далі позивач, ВАТ “Турбоатом”) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000420811/0 від 15.08.2005, № 0000420811/1 від 13.09.2005, № 0000420811/2 від 24.11.2005, № 0000430811/0 від 15.08.2005, № 0000430811/1 від 13.09.2005, № 0000430811/2 від 24.11.2005.

Постановою Господарського суду Харківської області від 29.01.2007, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007, позовні вимоги задоволені, скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивача з питань дотримання підприємством податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 01.01.2005, складено акт № 509/13-311-18 від 10.08.2005.

На підставі вказаного акту, 15.08.2005 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000420811/0 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій у розмірі 507330 грн.;

- № 0000430811/0 про донарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності

В подальшому, в результаті адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) від 13.09.2005 № 0000420811/1, № 0000430811/1 з визначенням податкових зобовязань аналогічних попереднім повідомленням-рішенням;

2) від 24.11.2005 № 0000420811/2 про нарахування податку на прибуток і штрафних санкцій на суму 693340 грн. та № 0000430811/2 про нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті в сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 148281,75 грн.

Відповідач донараховуючи податкове зобовязання з податку на прибуток виходив з того, що позивачем невірно визначено суму доходів, у звязку з виконанням довгострокових договорів за ІІ VI квартали 2004 року, що призвело до заниження доходу підприємства на 1431800 грн., чим було порушено пп. 7.10.5 п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно п. 7.10 вказаного Закону визначено порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобовязань, а саме:

Платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Під терміном “довгостроковий договір (контракт)” слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, повязаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у звязку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, повязаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту.

Після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобовязань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).

У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобовязань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.

При цьому відлік строку позовної давності починається з податкового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

Податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним податковим органом.

За результатами проведення перевірки податковими органами було встановлено, що ВАТ „Турбоатом" за ІІ VI квартали 2004 р. задекларувало суму доходів, у звязку з виконанням довгострокових договорів (рядок 01.3.1 Додатку К2 Декларації з податку на прибуток підприємства) у розмірі 29046 200 грн. При проведені податковою інспекцією відповідних розрахунків, сума доходів, у звязку з виконанням ВАТ “Турбоатом” довгострокових договорів за ІІ VI квартали склала 30 478 000 грн.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно до ст. 11 вказаного Закону встановлено поняття податкового періоду, до якого відноситься календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

З аналізу зазначених норм, вбачається що розрахунок суми доходу, нарахованого у звязку з виконанням довгострокових договорів, потрібно здійснювати за такими звітними податковими періодами: 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців та рік наростаючим підсумком.

При проведені перевірки податковим органом встановлено, що при заповнені рядку 01.3.1 “Сума доходу, нарахованого у звязку з виконанням довгострокових договорів” додатку К2 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2004 року позивачем зменшено суму доходів у звязку з виконанням довгострокових договорів на 1421 400 грн.

Згідно тверджень позивача зменшення суми доходу нарахованого у звязку з виконанням довгострокових договорів за 9 місяців 2004 року та 2004 рік було зроблено ВАТ “Турбоатом” внаслідок того, що підприємством в 1 кварталі 2003р. при проведені розрахунку суми доходів від виконання довгострокових договорів в деклараціях з податку на прибуток зайво відображено доход в сумі 2085 543 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 5906 від 29.11.2006 встановлено факт завищення ВАТ “Турбоатом” задекларованої суми доходу, нарахованого у звязку з виконанням довгострокових договорів в 1-му кварталі, 1 півріччі, за 9 місяців 2003 року в сумі 2085 500 грн., а за 2003 рік в сумі 2752 300 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судами встановлено, що з урахуванням завищення задекларованої ВАТ “Турбоатом” суми доходу, нарахованого у звязку з виконанням довгострокових договорів в 1 кварталі, 1 півріччі, за 9 місяців 2003 року в сумі 2085 500 грн., за 2003 рік в сумі 2 752 300 грн. уточнена сума доходу, нарахованого у звязку з виконанням ВАТ “Турбоатом” довгострокових договорів за 9 місяців 2004 року дорівнює 16 107,6 тис. грн. (18193 100 - 2 085 500), та за 2004 рік 29132 500 грн. (31 884 800 2752 300)

В даному випадку, як зазначено судами, мало місце завищення задекларованої ВАТ “Турбоатом” суми доходу, нарахованої у звязку з виконанням довгострокових договорів за 9 місяців 2004 року в розмірі 669 500 грн.(16 777 100 16107 600), а за 2004 рік - в розмірі 1346 800 грн. (30479300 29132 500).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що висновки акту № 509/13-311-18 від 10 серпня 2005 року в частині заниження ВАТ “Турбоатом” доходів, у звязку з виконанням довгострокових договорів за ІІ - VI квартали 2004 року в сумі 1431 800 грн. матеріалами справи та експертизою не підтверджуються.

Відносно завищення амортизаційних відрахувань по обєкту першої групи основних фондів „Памятний знак Заводу ВАТ “Турбоатом” в сумі 17 800 грн. судами зазначено, що рішенням Виконавчого комітету Фрунзенської районної ради в м. Харкові № 294 від 16.12.2003 було надано дозвіл на встановлення знаку - типу до дня святкування 350-ти річчя м. Харкова та 70-річчя ВАТ “Турбоатом” за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 199.

Даний обєкт є стаціонарною спорудою у вигляді робочого колеса гідротурбіни висотою 6 метрів, діаметром 6 метрів, вагою 60 тон.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що “Памятний знак Заводу ВАТ “Турбоатом” у вигляді робочого колеса гідротурбіни є стаціонарною спорудою, яка повязана з основною виробничою діяльністю підприємства, він відповідає ознакам основних фондів 1-ї групи і тому його можна вважати основним засобом загальновиробничого призначення, а отже, витрати по його виготовленню відповідно до вимог п. 15.2 П(С)БО 16 “Витрати” затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №27/4248 від 19.01.2000 підлягають віднесенню до складу загальновиробничих витрат та підлягають амортизації, як зовнішня реклама продукції, яку випускає підприємство, тобто опосередковано оказує дію на одержання прибутку.

Однак, з такими висновками суд касаційної інстанції погодитись не може, в звязку з наступним.

Згідно пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею; амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не повязані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Під терміном “невиробничі фонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування податкового зобовязання позивачу з податку на прибуток, в результаті завищення амортизаційних відрахувань по обєкту першої групи основних фондів «Памятний знак Заводу ВАТ “Турбоатом»вказаним вимогам норм процесуального права не відповідають, оскільки висновки про належність “Памятного знаку Заводу ВАТ “Турбоатом” до основних засобів загальновиробничого призначення позивача зроблені передчасно та при неправильній правовій оцінці доказів, наявних в матеріалах справи.

Слід також зазначити, зокрема, що можливість визнання акта субєкта владних повноважень частково протиправним, в результаті встановлення судом невідповідності частини рішення такого субєкта вимогам чинного законодавства при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Оскільки не можна виокремити частину нарахувань податкових зобовязань щодо нарахування податку на прибуток, в результаті завищення амортизаційних відрахувань по обєкту першої групи основних фондів “Памятний знак Заводу ВАТ “Турбоатом”, в цій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Стосовно нарахування пені за перевищення законодавчо встановленого терміну одержання валютної виручки слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За порушення вимог вказаної статті передбачена відповідальність ст. 4 цього Закону, а саме: стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином, пеня за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними договорами нараховується на суму несвоєчасно повернутих на територію України валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. Таким чином, обєктами валютного контролю є продаж товарів на експорт та попередня оплата за закупівлі товару по імпорту.

Як встановлено судами, 2512.1996 між позивачем та АТ АЕС “Пакш” (Угорщина) укладено контракт № 804/05762269/61210-348 и РА-3-1354-6 - КG на загальну суму 19689 520 доларів США, який вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобовязань.

В акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові зазначено, що згідно попереднього акту перевірки № 871/33-118 від 29.09.2004 станом на 01 серпня 2004 року ВАТ “Турбоатом” в цілому по контракту № 804/05762269/61210-248-РА-Т -1354-6-КG від 25.12.1996 має кредиторську заборгованість у розмірі 28707,80 дол. США, а в акті від 29.09.2004 № 871/33-118 станом на 01 серпня 2004 року встановлена кредиторська заборгованість в сумі 140 500,94 дол. США. Тобто, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, акт перевірки від 29.09.2004 та акт перевірки від 10.08.2005 містять неоднакові відомості щодо наявності суми заборгованості ВАТ “Турбоатом” станом на 01 серпня 2004 року по вказаному контракту.

В ході проведення судово-економічної експертизи (висновок № 5906) було досліджено стан розрахунку між позивачем та контрагентом по вказаному контракту, та встановлено, що на протязі 2004 та 2005 років по контракту № 804/05762269/61210-348 и РА-3-1354-6-КG від 25.12.1996 мало місце існування постійної кредиторської заборгованості ВАТ “Турбоатом” перед АЕС “Пакш”.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Тобто, діючим законодавством передбачено стягнення пені тільки при наявності несвоєчасності надходження валютної виручки за поставлену продукцію на рахунки резидента, тобто при наявності дебіторської заборгованості нерезидента.

Позивачем, як вказано судами, було отримано індивідуальні ліцензії Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортною операцією, а саме:

-№ 6 за договором №804/05762269/61210-348 від 25.12.1996 на суму 4399 608 дол. США строком дії з 27 квітня 1998 року по 30 листопада 2003 року,

-№ 48 за договором №804/05762269/61210-348 и РА-3-1354-6-КG від 25.12.1996 на суму 78 944 дол. США строком дії з 01 грудня 2003 року по 27 грудня 2003 року,

-№ 49 за договором №804/05762269/61210-348 и РА-3-1354-6-КG від 25.12.1996 на суму 53 669 дол. США строком дії з 01 грудня 2003 року по 31 грудня 2004 року,

-№ 64 за договором №804/05762269/61210-348 и РА-3-1354-6-КG від 25.12.1996 на суму 53 669 дол. США строком дії з 01 січня 2005 року по 30 червня 2005 року.

Таким чином, суди вірно визначили, що висновки акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №509/13-311-18 від 10 серпня 2005р. в частині нарахування пені за порушення термінів надходження валютної виручки в сумі 121557,56 грн. нормативно та документально не підтвердженні.

Щодо питання декларування недоодержаної валютної виручки слід зазначити наступне.

Податковою інспекцією в акті перевірки № 509/13-311-18 від 10.08.2005 зазначено, що за період з 01 серпня по 31 грудня 2004 року, ВАТ “Турбоатом” в пункті 5 “Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку розділу III “майно та товари за кордоном” Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами” не задекларовані суми недоодержаної валютної виручки по пяти контрактам.

Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19 лютого 1993 року визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року № 207 “Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 18/1043 від 11.01.1996 встановлено, що для декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України і знаходяться за її межами передбачено відображення вартості товарів (робот, послуг), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

Згідно ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як встановлено судами, в частині незадекларування ВАТ “Турбоатом” станом на 01.08.2004 та станом на 01.01.2005 сум неодержаної валютної виручки, висновки акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 509/13-311-18 від 10.08.2005 також документально необґрунтовані.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про скасування судових рішень в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000420811/0 від 15.08.2005, № 0000420811/1 від 13.09.2005, № 0000420811/2 від 24.11.2005 і направлення справи в цій частині на новий розгляд, в решті вказані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 29.01.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 скасувати в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000420811/0 від 15.08.2005, № 0000420811/1 від 13.09.2005, № 0000420811/2 від 24.11.2005 та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)М.І. Костенко

(підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)С.Е. Острович

(підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно