Ухвала суду № 14567586, 17.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 року м. КиївК-6251/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівГолубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2008

у справі №14/164

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат”

доМукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Мукачівський лісокомбінат” (далі по тексту позивач, ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат”) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі відповідач, Мукачівська ОДПІ) від 16.06.2007 № 1979/23-01/274157/14306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 59884,02 грн.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2007 в задоволенні позову відмовлено, з огляду на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2008 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено та визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 16.06.2007 № 370/23-01/00274157 встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі вказаного акту перевірки, 16.06.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 1979/23-01/274157/14306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 59884,02 грн.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що в ході проведення зустрічних перевірок встановлено несплату до бюджету податку на додану вартість контрагентами позивача по господарських операціях з придбання лісопродукції, у вартості якої була сплачена сума податку на додану вартість у розмірі 59884.02 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходи з наступного з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, підтверджується дослідженими судами матеріалами справи. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2008 по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко