Рішення № 14564886, 29.03.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-1646/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 березня 2011 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Кузнець Л.І.

за участю позивачаОСОБА_1

представника відповідачаКостянчука С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа», треті особи: виконуючий обовязки головного бухгалтера Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»Кіхтенко Світлана Вікторівна, директор Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»ОСОБА_2 про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та обєднаний із ним позов Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно нарахованих та виплачених премій та коштів за лікарняними листами,

ВСТАНОВИВ :

29.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить на підставі ст.ст.232, 235 Кодексу законів про працю України поновити його на роботі на посаді завідуючого відділу збуту ДП ДСВ «Вища школа», стягнути із директора ДП ДСВ «Вища школа»ОСОБА_2 різницю в оплаті праці фахівця з маркетингу та завідуючого відділу збуту за період з 29.09.2009р. по 29.09.2010р. та стягнути з ДП ДСВ «Вища школа» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2010р. до дня поновлення на роботі. В позовній заяві зазначив, що в березні 2009 року подав документи на конкурс на заміщення вакантної посади директора ДП ДСВ «Вища школа». До конкурсу його не допустили, призначивши директором ОСОБА_2, у якого відсутня профільна вища освіта та досвід роботи у видавництві. Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду. 06.07.2009р. позивач був переведений ОСОБА_2 з посади фахівця з маркетингу відділу збуту на посаду завідуючого відділу збуту ДП ДСВ «Вища школа»з випробувальним терміном три місяці. Призначення випробувального терміну суперечить ст.ст.26 та 32 КЗпП України. Протягом випробувального терміну позивачу не було винесено жодного попередження, догани чи стягнення. З директором ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу невиплати заробітної плати. Тому, не ознайомлюючи позивача із наказом, на зборах колективу директор повідомив про переведення позивача на посаду фахівця з маркетингу відділу збуту. У звязку з подальшою затримкою у виплаті заробітної плати, а також у звязку з відмовою ОСОБА_2 надати позивачу копію наказу про переміщення на посаду фахівця з маркетингу, позивач звернувся до прокуратури та Головного інспектора праці м.Києва. Прокуратурою Шевченківського району м.Києва ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати. Відповіді щодо отримання копії наказу позивач не отримав. 29.09.2010р. позивач отримав трудову книжку із записом про своє звільнення в звязку із скороченням штату. Дане звільнення вважає незаконним, оскільки: ОСОБА_2 не виплатив борги по заробітній платі та за невикористану відпустку; позивача не було попереджено належним чином про скорочення посад за два місяці та не запропоновано іншої роботи на цьому ж підприємстві, не дивлячись на її наявність; порушено ч.9 ст.42 КЗпП України та не враховано при скороченні переважне право позивача на залишення на роботі як фахівця з більш високим рівнем кваліфікації та продуктивністю праці; наказ про звільнення підписаний в.о. головного бухгалтера Кіхтенко С.В. при наявності на роботі заступника директора ОСОБА_4 Також при скороченні не відбувалися збори профспілкової організації. Не було письмового подання власника Державного комітету телебачення і радіомовлення України про розірвання трудового договору та оголошення власником наказу про скорочення трудового колективу.

ДП ДСВ «Вища школа»подано зустрічну позовну заяву, у якій підприємство просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь кошти, сплачені за необґрунтовано виданими листками непрацездатності в розмірі 1100,18грн., а також безпідставно нараховані та виплачені суми премії в розмірі 2810,00грн. В позові зазначено, що після перевірки, проведеної Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, були визнані обґрунтованими листки непрацездатності, видані ОСОБА_1 Крім того, протягом 2006-2009 років нараховувалися та виплачувалися щомісячні премії працівникам підприємства з грубим порушенням чинного законодавства та Положення про преміювання працівників видавництва «Вища школа»за наявності великого обсягу заборгованості та зниження показників реалізації продукції. ОСОБА_1 було безпідставно нараховані та виплачені премії в розмірі 2810,00грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 17.03.2011р. вище зазначені позови були обєднані для спільного розгляду, оскільки вбачається їх взаємоповязаність.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та збільшив їх обсяг. Просить поновити його на роботі на посаді завідуючого відділу збуту та зобовязати ДП ДСВ «Вища школа»внести відповідний запис до трудової книжки; стягнути із ОСОБА_2 на користь ДП ДСВ «Вища школа»різницю в оплаті праці фахівця з маркетингу та завідуючого відділу збуту за період з 29.09.2009р. по 29.09.2010р.; стягнути з ДП ДСВ «Вища школа»на користь ОСОБА_1 середній заробіток завідуючого відділу збуту за час вимушеного прогулу з 30.09.2010р. по день постановлення рішення суду; стягнути з ДП ДСВ «Вища школа»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу в розмірі 1400,00грн. на поховання матері ОСОБА_3 Моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. просить стягнути із ДП ДСВ «Вища школа», витребувавши цю суму із ОСОБА_2 на користь ДП ДСВ «Вища школа». В ході пояснень по справі ОСОБА_1 зазначив, що є головою альтернативної первинної профспілкової організації на підприємстві «Вища школа»і про скорочення штату керівництво не попереджало профспілку.

Представник ДП ДСВ «Вища школа»позов ОСОБА_1 визнає лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Просить задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви. Свої заперечення обґрунтовує тим, що вимушене скорочення штату працівників проведене на підприємстві без порушень чинного законодавства. Підставою проведення такого заходу стали борги підприємства на суму 1700 тис. грн., у звязку з чим Державний комітет телебачення та радіомовлення України, який є органом управління в сфері книговидання, своїм рішенням №20/1 від 27.04.2010р. зобовязав державні видавництва провести оптимізацію чисельності працівників відповідно до їх реального навантаження. 04.06.2010р. на підприємстві виданий наказ про внесення змін до штатного розпису, на якому ОСОБА_1 власноручно підписався про ознайомлення. Про заплановане звільнення був повідомлений трудовий колектив на загальних зборах 11.06.2010р., на яких був присутній і ОСОБА_1 Про скорочення штату 14.06.2010р. адміністрація повідомила під розписку голову профспілкової організації. 19.07.2010р. виданий наказ про скорочення у тому числі посади фахівця з маркетингу підприємства. Про вивільнення працівників подані відомості до міського центру зайнятості. ОСОБА_1 не був членом профспілки, тому при його звільненні адміністрація не повинна була отримувати згоду профспілкової організації. Щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача відділу збуту та стягнення різниці в заробітній платі представник відповідача повідомив, що з наказом про призначення на посаду завідуючого відділу збуту з випробувальним терміном ОСОБА_1 був ознайомлений та не оскаржував. Наказ про переведення його на посаду фахівця з маркетингу в звязку з непроходженням випробувального терміну, був оголошений на нараді в його присутності та присутності колективу. ОСОБА_1 підписати наказ відмовився. З моменту зазначеного переведення пройшло більше 16 місяців, тому ним пропущений строк для звернення до суду із вимогою про поновлення на роботі. Кошти в якості відшкодування за невикористану відпустку включені до остаточного розрахунку позивача при звільненні. Позовна вимога щодо стягнення матеріальної допомоги на поховання матері позивача в розмірі 1400,00грн. є безпідставною, оскільки згідно п.1.4 Колективного договору поліпшення трудових і соціально-побутових умов праці порівняно із законодавством мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися за наявності економічних, фінансових та організаційних можливостей. Підприємство в боргах, в тому числі по заробітній платі та відрахуваннях до Пенсійного фонду України, тому відсутні умови та підстави для виплати додаткових пільг.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, подав заяву, в якій просить слухати справу за його відсутності.

Третя особа Кіхтенко С.В. в судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких клопотань не подавала.

Свідок ОСОБА_4, який працював заступником директора ДП ДСВ «Вища школа»повідомив, що відділ збуту підпорядковувався йому і він погоджував переведення ОСОБА_1 у відділ збуту. Жодних претензій до нього не було, стягнення не застосовувалися. За час роботи директора ОСОБА_2 жодних атестацій працівників не проводилося. Про звільнення ОСОБА_1 його повідомили на нараді в усній формі, жодних наказів свідок не бачив. В наказі про скорочення прізвища не були вказані, лише посади. Іншої роботи ОСОБА_1 при скороченні не пропонували. Альтернативної профспілки на підприємстві не існувало та не існує. З профспілки підприємства свідок вийшов, оскільки не погоджувався із діями її голови. Свідок звільнений 29.09.2010р. в звязку із скороченням штату.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що з 2009 року знайомий з ОСОБА_1 Від нього дізнався про наявність вільного приміщення в ДП ДСВ «Вища школа», яке орендував. Одного разу почув спір ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який вимагав копію наказу про звільнення. ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1, що той ніколи не був начальником відділу збуту, тому наказу про його звільнення не має.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити виходячи із наступного.

Судом встановлено, що Наказом директора ДП ДСВ «Вища школа»ОСОБА_2 від 04.07.2009р. №15-К ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача відділу збуту з 06.07.2009р. з встановленням випробувального терміну 3 (три) місяці разом з виконанням частково покладених обовязків тимчасово вакантної посади фахівця з маркетингу (виписування податкових накладних, рахунків) (а.с.50).

На підставі наказу директора ДП ДСВ «Вища школа»від 29.09.2009р. №33-к ОСОБА_1 було переведено з посади завідувача відділу збуту з 29.09.2009р. на посаду фахівця з маркетингу в звязку із рядом зауважень (додаток1) щодо організації роботи відділу під час випробувального терміну (а.с.51).

Відповідно до додатку1 до наказу від 29.09.2009р. №33-к ОСОБА_1 не виконано план реалізації і надходжень коштів у видавництво, не виконано розпорядження директора щодо укладення угоди із ВАТ «Укркнига» та реалізацію збуту книжкової продукції через цю структуру; частково виконане доручення щодо чіткого розподілу обовязків та веденню щотижневого та щоденного планування робіт співробітників відділу; не виконано доручення щодо проведення маркетингових досліджень перспективних видань; не виконано доручення щодо підготовки та початку переведення в електронний формат видання для продажу через інтернет; не виконано доручення щодо виготовлення листа в МОНУ з приводу реклами і реалізації видань видавництва «Вища школа»; не виконано доручення по розробці системи оплати праці працівників відділу збуту залежно від обсягу реалізованої продукції; не виконано доручення щодо оформлення вивіски «книги»при вході у видавництво; не виконано доручення щодо проведення маркетингового дослідження бібліотечної мережі з приводу можливої закупівлі книжок видавництва (а.с.52).

29.09.2009р. співробітниками ДП «Вища школа»складено акт, відповідно до якого ОСОБА_1 29.09.2009р. було ознайомлено на нараді, де він був присутній, з наказом №33-к від 29.09.2009р. про переведення його з посади завідувача відділу збуту на посаду фахівця з маркетингу в звязку із рядом зауважень до його роботи під час випробувального терміну (а.с.53).

Відповідно до доповідної записки в.о. старшого інспектора Мірошніченко О.М., нею 07.10.2009р. було ознайомлено ОСОБА_1 з наказом №33-к від 29.09.2009р. про переведення його на посаду фахівця з маркетингу відділу збуту, однак він від підпису про ознайомлення відмовився, причину не пояснив (а.с.54).

Наказом в.о. директора ДП ДСВ «Вища школа» Кіхтенко С.В. від 29.09.2010р. №18-К ОСОБА_1 був звільнений з посади фахівця з маркетингу в звязку із скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (а.с.12).

Відповідно до розрахункового листка за вересень 2010 року до складу заробітної плати ОСОБА_1 увійшли: оклад в сумі 965,45грн.; лікарняні за рахунок підприємства в сумі 467,98грн., індексація в сумі 41,73грн., компенсація за затримку зарплати в сумі 43,26грн., вихідна допомога в сумі 2467,12грн., компенсація за невикористану відпустку 1880,34грн., а разом 5865,88грн. (а.с.13).

Листом від 11.10.2010р. №1165-08 Подільська міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомлено директора ДП ДСВ «Вища школа»про необґрунтованість видачі листків непрацездатності №711950 та №814593, що були видані поліклінікою №2 Святошинського району м.Києва ОСОБА_1 (а.с.99-101).

Відповідно до довідки, наданої ДП ДСВ «Вища школа»станом на 24.03.2011р. заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 10644,31грн. (а.с.118).

Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.84).

Пунктом 1.4 Колективного договору ДП ДСВ «Вища школа», діючого на час розгляду справи, додаткові порівняно із законодавством поліпшення трудових і соціально-побутових умов праці мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися за наявності економічних, фінансових та організаційних можливостей (а.с.126-127).

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до пп.3, 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, міського, міськрайонного чи районного у місті суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

На підставі викладеного, а також із заяви ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції з праці в м.Києві від 09.11.2009р. вбачається, що він дізнався про переведення його з посади завідувача відділу збуту на посаду фахівця з маркетингу відділу збуту ДП ДСВ «Вища школа»в 2009 році, однак до суду звернувся із позовною вимогою про поновлення його на посаді завідувача відділу збуту в жовтні 2010 року, пропустивши строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України. Оскільки представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, суд застосовує даний строк та відмовляє позивачу в задоволені вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу збуту ДП ДСВ «Вища школа».

Позовні вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_1 різниці в оплаті праці фахівця з маркетингу та завідуючого відділу збуту за період з 29.09.2009р. по 29.09.2010р. та середнього заробітку завідуючого відділу збуту за час вимушеного прогулу з 30.09.2010р. по день постановлення рішення суду, взаємоповязані з позовною вимогою про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу збуту, тому також не підлягає задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд відмовляє у задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не зазначив в чому полягає нанесена йому моральна шкода, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується, а також які правові підстави відшкодування такої шкоди.

Позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді фахівця з маркетингу відділу збуту ДП ДСВ «Вища школа», стягнення середнього заробітку фахівця відділу збуту за час вимушеного прогулу, а також стягнення компенсації за час затримки у виплаті заробітної плати ОСОБА_1 не заявляє.

Позовна вимога щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ДП ДСВ «Вища школа»різниці в оплаті праці ОСОБА_1 як фахівця з маркетингу та завідуючого відділу збуту за період з 29.09.2009р. по 29.09.2010р. не підлягає розгляду, оскільки, по-перше, ОСОБА_2 не є відповідачем по справі, по-друге, відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом саме свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права. ОСОБА_1 не уповноважений звертатися до суду з вимогою про стягнення на користь ДП ДСВ «Вища школа».

Відповідно до ст.116 КЗпП Укараїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Із пояснень представника відповідача та довідки про заборгованість по заробітній платі вбачається, що заборгованість ДП ДСВ «Вища школа»перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 10644,31грн. Позивачем даний розмір заробітної плати не оскаржується. Тому суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в зазначеному розмірі.

Суд відмовляє в задоволені позовної вимоги щодо стягнення з ДП ДСВ «Вища школа»компенсації за невикористану відпустку, оскільки така компенсація в розмірі 1880,34грн. увійшла до складу розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 при звільненні, що підтверджується розрахунковим листком по заробітній платі ОСОБА_1 за вересень 2010року.

Вирішуючи питання про стягнення матеріальної допомоги на поховання матері ОСОБА_1 та правомірність повернення коштів, виплачених йому за листками непрацездатності, визнаними Фондом соціального страхування з тимчасової непрацездатності необґрунтованими, суд виходить із наступного.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообовязкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності та смерті закріплені Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001р. №2240 (далі Закон №2240).

В розумінні ст.2 Закону №2240 ОСОБА_1 до 29.09.2010р. був застрахованою особою, оскільки перебував з ДП ДСВ «Вища школа» в трудових відносинах, а з його заробітної плати відраховувалися відповідні внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.4 Закону №2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають у тому числі застраховані громадяни України з настанням страхового випадку у період роботи, якщо інше не передбачено законодавством.

Таким чином Закон №2240 не передбачає страхування на випадок смерті близьких родичів застрахованих осіб. Тому виплата ОСОБА_1 допомоги на поховання матері це поліпшення соціально-побутових умов праці, яке може гарантуватися лише колективним договором. Оскільки п.1.4 Колективного договору ДП ДСВ «Вища школа»передбачено проведення такої виплати за наявності фінансової та економічної можливості, враховуючи наявність у підприємства боргів, у тому числі по заробітній платі та обовязкових внесках до державних фондів, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення допомоги на поховання в розмірі 1400,00грн. не обґрунтованою.

Відповідно до ст.28 Закону №2240 проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам є правом страховика, ким є Фонд соціального страхування з тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ст.32 Закону №2240 застрахована особа несе відповідно до закону відповідальність за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за цим Законом.

Із листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 11.10.2010р. №1165-08 (а.с.100) вбачається, що будь-яких правових підстав визнання листків непрацездатності необґрунтованими не зазначено.

Пунктом 1.3 Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену Наказом Міністерства охорони здоровя України від 13.11.2001р. №455, передбачено коло осіб, яким може видаватися листок непрацездатності, серед яких громадяни України, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання. Пункт8.3 Інструкції містить положення, згідно з яким відповідальність за порушення порядку видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність несуть лікарі згідно з законодавством України. Саме лікуючий лікар відповідно до п.5 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоровя України від 09.04.2008р. №189, в порядку проведення експертизи тимчасової непрацездатності вирішує питання про видачу документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність та видає їх.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна особа зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що матеріальна шкода заподіяна в результаті оплати листків непрацездатності, які були визнані Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності необґрунтованими не може бути покладена на ОСОБА_1, оскільки не встановлена його вина в незаконному отриманні зазначених документів. Сам по собі факт необґрунтованості лікарняних листків є не підставою покладення на ОСОБА_1 відповідальності за наслідки такої необґрунтованості. Натомість Інструкцією про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, чітко передбачено, що відповідальність за видачу листків непрацездатності несе лікуючий лікар.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 нарахованих йому премій в розмірі 2801,00грн. суд виходить із змісту ст.2 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої премією є додаткова заробітна плата, винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Пунктом 6 Положення про преміювання працівників видавництва «Вища школа»передбачено, що розмір премії визначається адміністрацією видавництва за узгодженням з профспілковим комітетом. Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 виплачених йому сум премій, оскільки виплачені вони з ініціативи адміністрації підприємства за погодженням із профспілковим комітетом з врахуванням індивідуальних особливостей та характеру праці позивача, тому вина за неправомірність видачі премій може бути покладена на адміністрацію підприємства. Судом не встановлено, що такі виплати проведені позивачу в результаті його неправомірних дій, спрямованих на заволодіння виплатами, які йому не належать.

Враховуючи викладене позовні вимоги зустрічного позову не знайшли в судовому засіданні належного обґрунтування, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.116 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа», треті особи: виконуючий обовязки головного бухгалтера Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»Кіхтенко Світлана Вікторівна, директор Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»ОСОБА_2 про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» (ідентифікаційний код 02476669) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10644 (десять тисяч шістсот сорок чотири) 31коп.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» (ідентифікаційний код 02476669) на користь держави судовий збір в розмірі 106,44грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа»(ідентифікаційний код 02476669) на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах платежу за один місяць.

У задоволені зустрічного позову Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно нарахованих та виплачених премій та коштів за лікарняними листами, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: