Рішення № 14548153, 30.03.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_____

Справа №1519/2-2786/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі - Луньовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В березні 2010р. ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»(далі - ВАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26.02.2008р. між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2291-н (далі - Кредитний договір), згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 76770,00 Євро, строком до 26.02.2028р. зі сплатою 11,3 % відсотків річних на придбання двохкімнатної квартири.

В якості забезпечення належного виконання зобовязань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та позивачем був укладений іпотечний договір від 26.02.2008р., на підставі якого позивач (іпотекодержатель) у випадку невиконання відповідачем (іпотекодавцем) своїх зобовязань має право за Кредитним договором отримати задоволення за рахунок нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.02. 2008р..

ВАТ «Державний ощадний банк України»свої зобовязання за вказаним кредитним договором виконав у повному обсязі.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобовязань, позивач просив суд стягнути з останнього суму заборгованості за Кредитним договором від 26.02.2008р. №2291-н, в розмірі 77537,34 Євро та судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн.

У звязку з неодноразовою неявкою відповідача в судові засідання, 23.06.2010р. Малиновським районним судом м. Одеси було постановлено заочне рішення у справі, яким позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 були задоволенні у повному обсязі (а.с.104).

16.12.2010р. ухвалою суду за заявою ОСОБА_1 від 25.11.2010р. було скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2010р. і справа була призначена до розгляду (а.с.117 ).

В процесі судового розгляду ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України»та просив суд зобовязати останнього прийняти належне виконання договору, а саме: отримати суму кредиту в розмірі 574438,05 грн. та 14,16% відсотків річних, рівними платежами по 6127,01 грн. на місяць, у термін до 25.02.2028р., відповідно погодженому графіку погашення кредиту та зобовязати ВАТ «Державний ощадний банк України»списати пеню та відсотки, які нараховані, але не сплачені, за період прострочення кредитора, який був прийнятий до спільного провадження.

2

Обгрунтовуючи зустрічні вимоги, представник ОСОБА_1 зазначав, що при укладені Кредитного договору між сторонами була досягнута усна домовленість та погоджені істотні умови вказаного договору в частині валюти зобовязання, а саме, що ОСОБА_1 повинен був повертати кредит в гривневому еквіваленті в розмірі 574438,05 грн. в рівних частках по 6127,01 грн. та зі сплатою 14.16% відсотків. Вважає, що відповідно до п.1 ст. 524 ЦК України грошове зобовязання має бути виражена у гривнях.

Крім цього, зазначав, що 03.11.2010р. він звернувся до ВАТ «Державний ощадний банк України» з пропозицією прийняти належне виконання договору, а саме: отримати суму кредиту 574438,05 грн. та 14,16% річних, рівними платежами по 6127,01 грн. на місяць, у термін до 25.02.2028 р., відповідно погодженому графіку погашення кредиту. На свою пропозицію він отримав відповідь банку, який посилаючись на наявність заочного рішення у справі, запропонував йому спочатку виконати заочне рішення суду від 23.06.2010р., здійснити погашення за кредитом, після чого пообіцяв розглянути повторно його пропозицію. Дану відповідь ОСОБА_1 зрозумів, як відмову банку від його пропозиції, тому, посилаючись на п.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»та на п. 1 ст.613 ЦК України просив задовольнити його зустрічні позовні вимоги.

03.03.2011р. представник позивача ВАТ «Державний ощадний банк України»подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та остаточно просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 87047,92 Євро та судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 120,00 грн.

Представник ВАТ «Державний ощадний банк України»діючий за довіреністю від 02.03.2010р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі (а.с.20).

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»не визнали та просили відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України»слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що ВАТ «Державний ощадний банк України»утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1999р. №876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України»шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство з метою створення умов для більш ефективної реалізації державою своїх прав власника та функцій держави. Засновником ВАТ «Державний ощадний банк України»є держава в особі Кабінету Міністрів України і державі належить 100% акцій на всю суму Статутного фонду.

ВАТ «Державний ощадний банк України»є юридичною особою, керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки (а.с.29-40).

Одеське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»є відокремленим структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені та в інтересах банку на території Одеської області на підставі Положення про філію «Одеське обласне управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»»(а.с.42-47)

Судом встановлено, що 26.02.2008р. між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір, згідно якого останньому був наданий кредит в сумі 76770,00 Євро строком до 26.02.2028р. зі сплатою 11,3 % відсотків річних на придбання двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-12).

3

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору відповідач зобовязувався своєчасно погашати кредит та сплачувати передбачені договором платежі щомісячно ануїтетними платежами в сумі 810,00 Євро до останнього робочого числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі Кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань.

Згідно п.1.6.1.4 Кредитного договору сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником в валюті Кредиту та в порядку передбаченому Кредитним договором.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобовязань за Кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України»та відповідачем був укладений іпотечний договір від 26.02.2008р., згідно якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2008р. (а.с.14-18).

Судом встановлено, що з 01 липня 2009р. ОСОБА_1 порушує свої обовязки за Кредитним договором, у звязку з чим склалася заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.01.2011р. складає 87047,92 Євро, що підтверджується розрахунком (а.с.149).

Сума загальної заборгованості відповідача перед ВАТ «Державний ощадний банк України» за Кредитним договором, складає 87047,92Євро, у тому числі:

-залишок заборгованості за кредитом -68429,44 Євро;

-прострочена заборгованість за кредитом 5695,00 Євро;

-заборгованість за відсотками -10845,51 Євро;

-заборгованість за пенею за відсотками 1317,49 Євро;

-заборгованість за пенею по основному боргу - 760,48 Євро;

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533ЦК передбачено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій ( далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Встановлено, що ВАТ «Державний ощадний банк України»16.01.2002р. отримав банківську ліцензію № 148 та дозвіл з додатком № 148-4 на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2,4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»( а.с.48-50).

З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 526,533,627,1049,1054 ЦК України в разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобовязаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самі сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані.

4

Крім того, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти гривні, при укладенні Кредитного договору ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Зростання курсу долара США саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Крім того, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007р. № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобовязані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязань за цим договором несе споживач. Про розяснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йдеться і в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Суд вважає, що укладаючи Кредитний договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

Таким чином, укладаючи Кредитний договірв іноземній валюті, ОСОБА_1 приймав на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мав будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами Кредитного договору, для досудового врегулювання спірних правовідносин

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України», то суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частин 1,3 ст. 509 ЦК зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обовязок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1,2,4 ст. 613 ЦК України у тому разі, якщо кредитор відмовляється прийняти належне виконання зобовязання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку, кредитор вважається таким, що прострочив виконання зобовязання.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обовязок, виконання зобовязання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Судом було встановлено, що 23.06.2010р. Малиновським районним судом м. Одеси було ухвалене заочне рішення у справі, яким позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були задоволенні у повному обсязі (а.с.104).

5

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси 16.12.2010р. за заявою ОСОБА_1 від 25.11.2010р. заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2010р. було скасовано і справа була призначена до розгляду (а.с. 128 ).

03.11.2010р. ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Державний ощадний банк України» з пропозицією прийняти належне виконання договору, а саме: отримати суму кредиту 574438,05 грн. та 14,16% річних, рівними платежами по 6127,01 грн. на місяць, у термін до 25.02.2028 р., відповідно погодженому графіку погашення кредиту, хоча з 1.07.2009р. порушує умови договору і не сплачує кредит.

Тобто, на момент звернення до банку з пропозицією, ОСОБА_1 вже порушив свої зобовязання перед ВАТ «Державний ощадний банк України».

На 01.01.2011р. сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, складає 87047,92 Євро.

23.11.2010р. на свою пропозицію ОСОБА_1 отримав відповідь банку, який посилаючись на наявність заочного рішення у справі, запропонував йому спочатку виконати заочне рішення суду від 23.06.2010р., здійснити погашення за кредитом, після чого пообіцяв розглянути повторно його пропозицію.

Отже, ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Державний ощадний банк України» з вищевказаною пропозицією у той час, коли вже було ухвалене заочне рішення у справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що з метою належного виконання своїх зобовязань за Кредитним договором, діючи добросовісно та передбачаючи виникнення в майбутньому труднощів у погашенні кредиту, до настання строку погашення кредиту неодноразово звертався до банку з письмовими пропозиціями про зміну умов договору та погашення кредиту, шляхом переведення на рахунок банку всієї заборгованості, а банк відмовлявся прийняти суму заборгованості.

Суд вважає, що зустрічні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За такими обставинами, суд доходить до висновку, що позов ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі, у задоволенні зустрічних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовій збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 120,00 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 524, ч. 3 ст.533, ст.ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»(65125, м.Одеса, вул.Базарна 17, МФО328845 код ЄДРПОУ 09328601) заборгованість за кредитним договором в сумі 87047( вісімдесят сім тисяч сорок сім) Євро 92, яка складається :

-залишок заборгованості за кредитом -68429,44 (шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять девять )Євро 44 Євро центів;

-прострочена заборгованість за кредитом 5695,00 (пять тисяч шістсот девяносто пять) 00 Євро;

-заборгованість за відсотками -10845,51 (десять тисяч вісімсот сорок пять )Євро 51 Євро центів;

-заборгованість за пенею за відсотками 1317,49 (одна тисяча триста сімнадцять) Євро 49 Євро центів

6

-заборгованість за пенею по основному боргу - 760,48 (сімсот шістдесят )Євро 48 Євро центів

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»/65125, м. Одеса, вул. Базарна 17, МФО328845 код ЄДРПОУ 09328601/, витрати по оплаті судового збору в сумі 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 (ста двадцяти) гривень.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О.М. Сегеда