Рішення № 14537642, 25.03.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-1581/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 року           Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Сафроновій Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію, та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

          10.02.2011 року позивач пред`явив мешканцям квартири АДРЕСА_1 позов про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, що утворилась в період з жовтня 2005 року по грудень 2010 року включно у сумі 2227 гривень 99 копійок, яка складається із основного боргу –2084,72 грн., та штрафних санкцій –143,27 грн., посилаючись на ті обставини, що відповідачі послуги не сплачують та добровільно заборгованість не погашають. Просить поновити строк позовної давності, причину пропуску визнати поважною, оскільки ККП «Маріупольтепломережа»попередньо зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості, однак ухвалою суду від 8.11.2010 року судовий наказ від 8.10.2010 року був скасований за заявою ОСОБА_1, тому вважає пропуск строку, передбачений ст. 257 ЦПК України пропущеним не з вини позивача.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволені позову на підставах зазначених в позовній заяві, одночасно змінив підстави поновлення пропущеного строку для звернення до суду, оскільки відповідачі вчиняли дії, що свідчать про визнання ними свого боргу, а саме здійснювали у поточних періодах оплату за послуги з теплопостачання значно у більшому розмірі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на ті обставини, що 3.08.2005 року за договором купівлі-продажу квартири він придбав у власність квартиру АДРЕСА_1, а оскільки він є єдиним власником кварти, безпідставними є позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з сина – ОСОБА_3, дружини –ОСОБА_2 На його думку позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності, тому позовні вимоги позивача з 1.10.2005 року по 1.03.2009 року не підлягають задоволенню у зв’язку із спливом строку позовної давності. Не згоден він і з розрахунком заборгованості, оскільки вважає його за недійсний. В межах позовної давності у нього не існує заборгованості за теплову енергію.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час, місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, його інтереси за довіреністю представляє ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час, місце розгляду справи в судове засідання не з’явилася, надіслала до суду заяву в якій позов не визнала, просила суд розглянути справу у її відсутності.

Неявка в судове засідання зазначених осіб на думку суду не є перешкодою для розгляду справи, так як сторонами суду надано достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

          Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 3.08.2005 року, посвідченим нотаріусом ОСОБА_4, та зареєстрованого в реєстрі за №1288.

Оскільки зазначена особа є власником вказаної квартири, то відповідати перед позивачем по заборгованості повинен саме він. Так як не існує підстав стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, які не є власниками квартири, тому позовні вимоги, щодо кількості відповідачів підлягають частковому задоволенню.

          Суд прийшов до такого висновку на підставі наступних норм матеріального права.

          Відповідно до ст.151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов’язані забезпечувати його схоронність. Вказане зазначене і в ст.322 ЦК України, якою на власника покладене зобов’язання утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Вказані норми матеріального права встановлюють презумпцію обов’язку власника нести всі витрати, пов’язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов’язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов’язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов’язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

          Житловим законодавством встановлюється обов’язок власників житлових будинків, квартир забезпечувати утримання, ремонт, експлуатацію тощо цих об’єкті за власні кошти. В ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»прямо передбачено, що утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників.

          Складовою частиною утримання власником квартири є її опалення. Відповідачем ОСОБА_1 здійснюється опалення квартири за рахунок теплової енергії, яку надає позивач. Отримання відповідачем вказаної житлово-комунальної послуги не заперечується ним.

          Згідно ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

          Вказаного вимагають «Правила користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями»затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 8.10.1992 року , в п.17 яких зазначено «Власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Платежі за комунальні і інші послуги власниками квартир вносяться щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлені інші строки»

Наведені вимоги законодавства, а також ст.ст.162,179 ЖК України, вказують на те, що відповідач ОСОБА_1 повинен сплачувати комунальні послуги, в т.ч. за користування тепловою енергією, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

          Відповідно до розрахунку Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»заборгованість відповідача за період з жовтня 2005 року по грудень 2010 року включно складає 2227 гривень 99 копійок, яка складається із основного боргу –2084,72 грн., та штрафних санкцій –143,27 грн.

          Законодавством, що діяло на час спірних правових відносин, не було передбачено стягнення штрафних санкцій, тому позовні вимоги в зазначений частині про їх стягнення у розмірі 143,27 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява про застосування строку позовної давності відповідачем суду надана.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного або кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За даними особистого рахунку, за трирічний термін –з лютого 2008 року до грудня 2010 року включно ОСОБА_1 разово сплачував суми поза межами, які були нараховані позивачем до оплати за попередній місяць. В квитанціях наданих відповідачем за вказаний період чітко зазначена грошова сума оплати за попередній місяць, та вказана сума заборгованості за межами позовної давності, тому суд вважає, що проведена оплата відповідачем поза нарахованими межами, є погашенням попередньої заборгованості, тобто ним вчинялися дії, які свідчать про визнання ним боргу.

Підтвердженням наведеному є наступні обставини:

-          призначено до оплати у грудні 2007 року -111,18 грн., сплачено –360 грн.;

-          призначено до оплати у січні 2008 році –128,08 грн., сплачено -150 грн.;

-          призначено до оплати у березні 2008 році – 128,08 грн., сплачено -160 грн.;

-          призначено до оплати у квітні 2008 році –122,63 грн., сплачено -140 грн.;

-          призначено до оплати у липні 2008 році –0,0 грн., сплачено –301,30 грн.;

-          призначено до оплати у серпні 2008 році –0,0 грн., сплачено -200 грн.;

-          призначено до оплати у вересні 2008 році – 0,0 грн., сплачено - 200 грн.

За наведений період з грудня 2007 року по вересень 2008 року відповідач ОСОБА_1 мав оплатити 874,21 грн., а фактично сплатив 1511,30 грн., переплата складає –637,09 грн., тоді як заборгованість на грудень 2007 року складала 2650,55 грн., а якщо застосовувати строк позовної давності, то стягнення заборгованості з відповідача повинно мати місце з лютого 2008 року, заборгованість на лютий 2008 року складає 2403,90 грн.

          Зазначену переплату у розмірі 637,09 грн., суд не може віднести, як оплату наперед, так як діючим законодавством не передбачене подібне, а вважає її, як конкретні дії відповідача спрямовані на оплату заборгованості, іншого просто не може бути, що свідчить про визнання ОСОБА_1 свого боргу.

          Наведені висновки суду відповідають вимогам справедливості, розумності, доцільності.

Оскільки суд прийшов до висновку, що перебіг позовної давності переривався, пропущений позивачем строк для звернення до суду слід поновити, отже позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію за період з жовтня 2005 року по грудень 2010 року включно у сумі 2084,72 грн. підлягають задоволенню.

Також підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесенні ним витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення справи у розмірі 30 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 51 грн.

          Керуючись ст.ст.10,60,88,197,212,215-218 ЦПК України, ст.ст.151,162 ЖК України, ст.ст.257,263-264,267, 322,509, 526 ЦК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»суд, -

В И Р І Ш И В :

Поновити Комунальному комерційному підприємству «Маріупольтепломережа»пропущений строк для звернення до суду.

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за теплову енергію, та штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства „Маріупольтепломережа” (р/р 26033480234100 ПАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 33760279) заборгованість за користування тепловою енергією у сумі 2084 гривень 72 копійок за період з 01.10.2005 року по 31.12.2010 року та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень 00 копійок, а всього - 2114 гривень 72 копійок., в решті позовних вимог відмовити.

З нього же стягнути судовий збір на користь держави в сумі по 51 гривня 00 копійок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя