Постанова № 14525868, 15.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2011 року           08:56           № 2а-18544/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПідприємство з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс України",що повністю належить корпорації "ЛГ Електронікс Інк"

до Державна податкова інспекція у Деснянському районі м.Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0002902301/0 від 07.10.2010року, № 0002902301/1 від 13.12.2010року, № 0003842301/0 від 13.12.2010року

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», що повністю належить корпорації «ЛГ Електронікс Інк.»(далі Підприємство з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна»або позивач) звернулось до Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва (далі ДПІ в Деснянському районі м. Києва або відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 07.10.2010 року № 0002902301/0; від 13.12.2010 року № 0002902301/1; від 13.12.2010 року № 0003842301/0.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень, травень 2010 року, у зв»язку з тим, що позивач включив до його складу суму ПДВ, сплачену в ціні послуг своїм постачальникам –ТОВ «Т-Т-Т»та ТОВ «Мобілочка», яка не підтверджена вказаними контрагентами та начебто не була віднесена до їх податкового зобов»язання, вказуючи на те, що податковий кредит сформований позивачем правомірно із дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних.

Крім того, зауважив, що порушення податкового законодавства постачальниками не впливають на формування податкового кредиту.

За таких обставин, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 310864 грн., у тому числі за квітень 2010 року у сумі 207486грн., за травень 2010 року в сумі 103378 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

В судовому засіданні 15 лютого 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Т-Т-Т»та ТОВ «Мобілочка», якою встановлено порушення Підприємство з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна»п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті заниження суми від»ємного значення податку на додану вартість 310864 грн., у тому числі за квітень 2010 року –207486 грн, за травень 2010 р. в сумі 103378 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 27.09.2010р. № 6160/23-2/33633285 (далі –Акт), на підставі висновків якого ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002902301/0 від 07 жовтня 2010р. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 404 123 грн. (в тому числі: за основним зобов’язанням –310 864 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –93 259 грн.).

За результатами розгляду первинної скарги позивача, вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та ДПІ у Деснянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення –рішення від 13.12.10р. № 0002902301/1. Крім того, також додатково збільшило суму застосованої штрафної (фінансової) санкції на 62173 грн. та прийняло податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 р. № 0003842301/0.

Як встановлено судом, підставою для висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість було те, що, позивачем, згідно поданої декларації за квітень 2010 року було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по ТОВ «Т-Т-Т», яка на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені даними контрагентами, тобто не були віднесені до податкового зобов»язання. Даний контрагент знаходиться на обліку ДПІ у Солом»янському районі м. Києва, має стан 9 «відсутність за місцем знаходження».

Також, позивачем, згідно поданої декларації за травень 2010 року було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по ТОВ «Мобілочка», що знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП м. Дніпропетровська, вул.. Білостоцького, 12, яка на момент виникнення податкового кредиту, не були підтверджені даними контрагентами, тобто не були віднесені до податкового зобов»язання.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає оспорювані податкові повідомлення –рішення неправомірними, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб»єктами господарювання.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон) передумов для формування податкового кредиту, а за таких обставин позивачем не порушувалися норми п.п.7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено порушення Підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті якого позивачем було занижено суму від»ємного значення податку на додану вартість в сумі 310864 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста від 07.10.2010р. № 0002902301/0; від 13.12.2010р. № 0002902301/1; від 13.12.2010 р. № 0003842301/0.

Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями

Суддя                                                                       Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –21.02.2011р.