Постанова № 14525825, 03.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2011 року № 2а-18114/10/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Винокуров К.С. розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

до ОСОБА_1

про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1400,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі міста Києва (надалі ДПІ у Соломянському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 1400,00 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2010 відкрито скорочене провадження у адміністративній справі, встановлено строк подання заперечення проти позову для відповідача до 31 січня 2011 року.

Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У звязку з неподанням відповідачем відзиву на позов, справа вирішується у порядку передбаченому статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як субєкт господарської діяльності Соломянському районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво № НОМЕР_2 від 17.03.2009р. Згідно з вказаним свідоцтвом ідентифікаційний номер відповідача як субєкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1.

Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 03.07.98 року № 727 на підставі заяви відповідача від 23.03.2009 № 884 року про право застосування спрощеної системи оподаткування, ОСОБА_1 було видано свідоцтво про сплату єдиного податку, про отримання якого свідчить корінець свідоцтва серії НОМЕР_3 та встановлено суму сплати податкового зобовязання за ставкою 200,00 грн. Відповідач повинен був сплачувати цю суму щомісяця, але не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок Державного казначейства України.

Однак, як підтверджують матеріали справи, відповідачем належного до сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за 2009 рік до бюджету у повному розмірі не вносилось. За 2009 рік відповідачу нараховано єдиний податок в сумі 1400,00 грн.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” Позивачем було надіслано на адресу Відповідача першу податкову № 1/1991 від 03.06.2009 р., яка містить зобовязання сплатити суму податкового боргу в розмірі 200,00 грн.

Перша податкова вимога не оскаржувалась відповідачем в адміністративному та в судовому порядку.

Друга податкова вимога № 2/1938 від 05.07.2010 р. на суму податкового 1400,00 грн., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням. Проте рекомендована кореспонденція повернулася із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», про що ДПІ у Соломянському районі м.Києва був складений акт № 08/24-035.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 1400 грн.

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначених податкових вимог суду не надано. Доказів сплати боргу до суду також не представлено.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” (в редакції Указу від 03.07.1998 № 727), передбачає особливий порядок оподаткування субєктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку субєктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Пунктом 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Як вбачається з наведених норм, обовязок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як субєкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.

Як зазначалось вище, відповідач зареєстрований як платник податків та застосовує спрощену систему оподаткування, що покладає на нього обовязок сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відтак, відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку є зобов'язанням платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобовязання відповідача не було сплачене в установлені строки, а відтак таке зобовязання визнається судом податковим боргом.

Беручи до уваги вищезазначені факти, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту “а” пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту “б” пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові вимоги направлені відповідачу відповідно до наведених положень законодавства. Обліковою карткою про сплату відповідачем єдиного податку підтверджується невнесення до бюджету 1400 грн., що станом на дату розгляду справи є податковою заборгованістю останнього.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи вищевикладене, факт наявності у відповідача податкового боргу у визначеній податковим органом сумі суд вважає встановленим.

Відповідачем не спростовано привильність розрахунку його податкової заборгованості з єдиного податку, несплата податку у розмірі заявленому до стягнення підтверджується даними облікової картки платника податків відповідача.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 183-2 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03194, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 34210379700009, одержувач ВДК у Соломянському районі м. Києва ідентифікаційний код 26077945, Банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16050200) заборгованість по єдиному податку в розмірі 1400,00 грн. (одна тисяча чотириста гривень).

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя К.С. Винокуров