Постанова № 14525535, 25.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2134/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретаріВажинській Т.В.

з участю представників:

позивача: Еллі В.В.,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій у розмірі 15861,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області звернулась до суду з позовною заявою до Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій у розмірі 15861,00 грн.

Правовою підставою стягнення під час розгляду справи позивач вважає норми Закону України “Про ціни і ціноутворення”, Постанови Кабінету Міністрів України “Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами” від 13.12.2000 року № 1819. Зазначив, що за результатами проведеної перевірки заступником начальника інспекції у відповідності з “Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами” прийнято рішення від 25 жовтня 2010 року № 420 про застосування економічних санкцій до Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 15861,0 грн., яке було відправлено відповідачеві рекомендованим листом від 29 жовтня 2010 року для виконання в 10 денний термін шляхом самостійного перерахування суми застосованих економічних санкцій. Відповідач у встановлений строк економічні не сплатив. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму застосованих економічних санкцій у розмірі 15861,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Таким урядовим органом контролю є Державна інспекція з контролю за цінами, яка діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819).

У відповідності до п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.

Таким чином, позивач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області є субєктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 25 жовтня 2010 року № 420 до відповідача застосовані економічні санкції у розмірі 15861,00 грн. (у тому числі безпідставно отримана сума виручки 5287,00 грн., штраф 10574,00 грн.) за порушення державної дисципліни цін. Відповідно до цього рішення Державною автомобільною інспекцією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області порушено вимоги п.17 розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністрерства економіки України від 05.10.07р. № 369/1105/336 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 31 жовтня 2007 року № 1235/14502).

Як вбачається із зазначеного рішення, воно прийняте позивачем на підставі акту перевірки від 18 жовтня 2010 року № 693.

Також, 25 жовтня 2010 року на адресу відповідача позивачем направлена претензія № 05-04/420-420, в якій також зазначений розмір економічних санкцій 15861,0 грн. та розяснений порядок перерахування даної суми до бюджету.

Згідно зі ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Також аналогічні положення містяться у п. 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238.

Відповідно до п. 1.4 цієї Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Відповідно до п. 1.6 зазначеної Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності - порушниками за належністю самостійно, а в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п. 3.1 цієї Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Відповідач отримав вищевказані рішення про застосування економічних санкцій та претензію 29 жовтня 2010, що підтверджується поштовим повідомленням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій у розмірі 15861,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій у розмірі 15861,00 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83023, м.Донецьк, вул. Ходаковського, 10) на користь Державного бюджету (д/р № 31119106700005 в УДК Калінінському районі м.Донецька, одержувач УДК Калінінського району м.Донецька, код ЄДРПОУ 34687090, банк одержувача ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код надходжень за бюджетною класифікацією - 21081100) економічні санкції у розмірі 15861 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн., 00 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 25 березня 2011 року в присутності сторін.

Повний текст постанови складений 29 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.