Постанова № 14525440, 21.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 р. справа № 2а-3671/10/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представника позивача Дзими О.Г.,

представника позивача Чеверди Г.О.,

представника відповідача Кузнецової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.02.2010 року № 0003951500/0/1677, № 0003971500/0/1678, № 0003961500/0/1679, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство «Донецьквантажтранс» звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.02.2010 року № 0003951500/0/1677, № 0003971500/0/1678, № 0003961500/0/1679.

В обґрунтування позовних посилається на положення Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» де визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Позивач зазначає, що податок на прибуток підприємством сплачений повністю у встановлені законодавством строки. В платіжних документах зазначено період, за який провадиться оплата, проте податковий орган самостійно перерозподілив сплачену суму податку без врахування призначення платежу.

Позивач зазначає, що фактично сплачував поточні платежі, тобто узгоджене податкове зобовязання.

З огляду на викладене, позивач просить визнати недійсними зазначені податкові повідомлення рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення, в яких зазначив наступне.

Відповідно до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно з вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених зазначеним Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Згідно з пунктом 1.2. статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплата пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у зовнішньоекономічній діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Пункт 7.7 ст.7 даного Закону передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вбачається зі змісту даної норми, вона має імперативний характер та її дія розповсюджується на всю територію України і є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами правовідносин, саме тому як платник податків, так і контролюючий орган зобов'язані дотримуватися зазначеного у пункті 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядку погашення. До того ж, дію зазначеної норми у встановленому порядку не було зупинено чи скасовано, та на момент розгляду справи вона є діючою.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Донецьквантажтранс» є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, має ідентифікаційний код юридичної особи 34828840 (а.с.52), взятий на облік як платник податку у Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (а.с.51).

02.02.2010 року відповідачем Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька складений акт невиїзної документальної перевірки № 744, яким встановлено порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на прибуток: в сумі 31908 грн. за 11 місяців 2007 року, в сумі 51695 грн. за І півріччя 2008 року.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до абзацу першого його Преамбули та п.19.6 ст.19 цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання встановлені зазначеним законом у п.5.3.1 ст.5 та передбачають обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованим Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, штраф застосовується у випадках не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та нараховується після погашення такого податкового боргу.

20 грудня 2007 року позивачем було надано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2007 року. Відповідно до рядку 17 податкової декларації сума податку, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет складає 29119,00 грн. (а.с. 11). Платіжним дорученням № 3129 з відміткою «проведено банком 27 грудня 2007 року», призначення платежу «сплата податку на прибуток за 11 місяців 2007 року», було перераховано 29119,00 грн.

29 липня 2008 року позивачем було надано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2008 року. Відповідно до рядку 17 податкової декларації сума податку, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет складає 51695 грн. (а.с. 12). Відповідачем, подача позивачем декларації за 11 місяців 2008 року № 85715 від 22.12.2008 року (номер декларації було присвоєно відповідачем) та уточнюючого розрахунку за 11 місяців 2008 року № 87227 від 29.12.2008 року, розцінена як сплата податкових зобов'язань з податку на прибуток за І півріччя 2008 року.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування.

Строки сплати податкових зобов'язань визначені у пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", яким передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За дослідження змісту цієї статті вбачається, що об'єктом обчислення штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання є сума погашеного податкового боргу.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач в обґрунтування законності власних дій посилається на п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Судом не приймаються до уваги такі обґрунтування своєї позиції відповідачем з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені пп. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону, ст.9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна.

Суд зазначає, що п.п. 7.7 ст. 7 Закону не встановлено право чи обовязок саме податкового органу, як наприклад у п.п. 16.3.3 п. 16 ст. 16 змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Крім того, зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

Право державного органу повинно бути визначено саме Законом.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, відповідачем були застосовані штрафні санкції податковими повідомленнями рішеннями від 04.02.2010 року № 0003951500/0/1677, № 0003971500/0/1678, № 0003961500/0/1679 на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у зв'язку із поданням позивачем уточнюючих розрахунків, якими були зменшені суми податкових зобов'язань визначених раніше.

У відповідності до п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Крім того, згідно з п. 4.4 ст. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. № 213), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Як вбачається із акту перевірки № 744 від 02.02.2010 року відповідач у якості платіжного документа приймає уточнюючі розрахунки і декларації, надані позивачем, і відповідно проводить нарахування штрафних санкцій, так як бере до уваги дату подання розрахунку як сплату податкового зобовязання.

Суд не погоджується із зазначеною позицією відповідача, оскільки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, як субєкт владних повноважень не надав суду вмотивованих пояснень з цього приводу і жодних посилань на відповідні нормативні акти, якими встановлено механізм, що застосовує відповідач при такому нарахуванні штрафних санкцій.

Строки сплати податкових зобовязань встановлені у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобовязання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання. Таким чином, ця норма визначає порядок нарахування податкового зобовязання, а не порядок його погашення.

Відповідно до п.п. 11.1 розділу 1 цієї Інструкції податковий борг платника податків, зборів (обовязкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

Згідно з п. 11.4 розділу 11 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, представником відповідача у судовому засіданні не доведено, з яких підстав виходив податковий орган при визначенні того, що відємне значення по уточнюючим розрахункам і деклараціям зараховане саме на погашення зобовязань.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем погашені податкові зобовязання поза межами граничних строків сплати податку на прибуток шляхом подачі уточненого розрахунку, не беруться судом до уваги, оскільки подача платником податків уточнюючого розрахунку до податкового органу не є погашенням податкових зобовязань в розумінні ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування штрафних санкцій та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Тому, позовні вимоги Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецьквантажтранс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.02.2010 року № 0003951500/0/1677, № 0003971500/0/1678, № 0003961500/0/1679 - задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 року № 0003951500/0/1677, від 04.02.2010 року № 0003971500/0/1678, від 04.02.2010 року № 0003961500/0/1679.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецьквантажтранс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 (три гривні сорок копійок).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 квітня 2010 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 26 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Голуб В. А.