Ухвала суду № 14524787, 22.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-15250/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:                    Бившевої Л.І.

Карася О.В.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання          Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.02.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2007

у справі № 3/35

за позовом Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

у Полтавській області

до Закритого акціонерного товариства „Кременчуцький

лікеро-горілчаний завод”

про стягнення суми податкового зобов’язання 1793356 грн.

та за позовом Закритого акціонерного товариства „Кременчуцький

лікеро-горілчаний завод”

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

у Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень.

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Кременчуцький лікеро-горілчаний завод” про стягнення суми податкового зобов’язання 1793356 грн.

Відповідачем 17.03.2005 подано до господарського суду Полтавської області зустрічну позовну заяву до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000172301/1/624 від 17.03.2005, №0000182301/1/623 від 17.03.2005, №0000192301/0/03 від 13.01.2005, №0000182301/0/63 від 13.01.2005, №0000172301/0/64 від 13.01.2005 (з урахуванням Заяви про уточнення позовних вимог №410 від 11.05.2005 року).

          Рішенням господарського суду Полтавської області 08.06.2005 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000182301/0/63 від 13.01.2005, №0000182301/1/623 від 17.03.2005, №0000192301/0/03 від 13.01.2005, №0000172301/0/64 від 13.01.2005, №0000172301/1/624 від 17.03.2005, №0000172301/1/624 від 17.03.2005.

          Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2007 рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2005 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач (відповідач за зустрічним позовом) оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області 08.06.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2007, ухвалити нове рішення яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивачем проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства відповідача за період з 01.01.2003 по 31.03.2004 та складено № 36/23-120/30941194 акт від 13.01.2005.

За результатами перевірки були винесені податкові повідомлення рішення №0000182301/0/63 від 13.01.2005, №0000182301/1/623 від 17.03.2005, якими відповідачу визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 730594 грн., №0000192301/0/03 від 13.01.2005, яким визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14113 грн., №000172301/0/64 від 13.01.2005, №0000172301/1/624 від 17.03.2005, якими визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1043874 грн., № 0000172301 /1 /624 від 17.03.2005 яким визначено податкове зобов’язання зі сплати штрафної санкції в сумі 18888 грн.

При визначенні податкових зобов’язань відповідача позивачем були застосовані непрямі методи (метод економічного аналізу).

Відповідно до абзацу 2 п. п. 4.3, 4.3.1, 4.3.5 статті 4 Закону N 2181, сума податкових зобов’язань платника податків може бути визначена за непрямим методом, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків, у зв’язку із неподанням ним у встановлені строки податкової декларації з причини не встановлення фактичного місцезнаходження підприємства.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв’язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства, обов’язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків покладається на податковий орган.

Методичні рекомендації, на які послалась державна податкова інспекція в акті перевірки, не є нормативних актом, і являє собою документ рекомендаційного характеру.

Відповідно до п. 4.3.3, п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181, Методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України.

На виконання положення вказаної норми Закону N 2181, постановою Кабінет Міністрів України N 697 від 27.05.2002 затверджена відповідна Методика, яка передбачає визначення елементів податкових баз та певні методи, що використовуються для визначення податкових зобов’язань непрямими методами, що не враховано та не використано органом державної податкової служби при проведенні перевірки.

Відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, непрямий метод визначення податкових зобов’язань платника податків може застосовуватися у випадках, коли платник під час проведення перевірки не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку.

Як вбачається з матеріалів справи непрямі методи визначення податкових зобов’язань застосовані Рішенням начальника Кременчуцької ОДПІ Полтавської області №18578/1(1/23-100/30485122) від 28.09.2004.

Однак, у вказаному Рішенні відсутня інформації про факти відсутності документів, які б підтверджували розрахунки наведені в податкових деклараціях ЗАТ „Кременчуцькій лікеро-горілчаний завод”.

Судами встановлено, що в вище зазначеному Рішенні також відсутнє посилання на акт перевірки, яка, як випливає із змісту Закону, повинна передувати прийняттю рішення про застосування непрямих методів перевірки.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” внесено зміни до п.п. 4.3.3. п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” які набрали чинності з 12.01.2005.

Відповідно до яких закріплено правило про те, що методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами встановлюється законом і є загальною для всіх платників податків, при визначенні податкових зобов’язань за непрямими методами позивачем було застосовано Постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами»№ 697 від 27.05.2002.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2007 у справі № 3/35 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2007 у справі № 3/35 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіЛ.І. Бившева

О.В. Карась

Л.В. Ланченко

О.І. Степашко