Ухвала суду № 14524784, 22.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-7286/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:                    Бившевої Л.І.

Карася О.В.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання          Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.02.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову господарського суду Вінницької області від 06.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007

у справі          № 9/175-04

за позовом          Акціонерного комерційного банку „Мрія” в особі Вінницької філії

до          Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про                    відсутність права на проведення перевірки

ВСТАНОВИВ:

          Акціонерний комерційний банк „Мрія” в особі Вінницької філії звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про відсутність права на проведення перевірки

          Постановою господарського суду Вінницької області 06.06.2006 позов задоволено, визнано відсутність права у Державної податкової інспекції у м. Вінниці на проведення позапланової комплексної документальної перевірки Вінницької філії Акціонерного комерційного банку „Мрія” на підставі постанови слідчого про призначення перевірки від 23.02.2004.

          Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 постанову господарського суду Вінницької області від 06.06.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Вінницької області 06.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 08.04.2004 працівниками відповідача було розпочато проведення позапланової документальної перевірки Вінницької філії АКБ „Мрія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до посвідчень на перевірку №913-23-60 та №914-23-60 від 07.04.2004 позапланова документальна перевірка Вінницької філії АКБ „Мрія” проводилася на підставі п.15 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” №817/98 від 23.07.1998.

Посвідчення на позапланову перевірку №2, №3 від 05.05.2004 оформлені відповідачем на підставі пп. „а”, „в” п. 3 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

На запит АКБ „Мрія„ Вінницької філії повідомити дійсну підставу проведення позапланової перевірки листом №3968/10/23-225 від 07.05.2004 Державна податкова адміністрація у Вінницькій області пояснила, що перевірка позивача проводиться, згідно постанови від 23.02.2004 заступника начальника слідчого відділу СУ ПМ ДПА України підполковника податкової міліції Мегеди В.В. „Про призначення перевірки” відповідно до п.15 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, підставою для проведення перевірки постанова слідчого про призначення перевірки.

Так, резолютивна частина постанови слідчого містить вказівку про призначення

проведення комплексної перевірки власне АКБ „Мрія” із зазначенням конкретного „МФО 521767”, а відокремлений структурний підрозділ АКБ „Мрія”, має власне ІФО - 302559, філія внесена до ЄДРПОУ із самостійним ідентифікаційним кодом –24899821 та взята на облік у Державній податковій інспекції м. Вінниці.

Крім того, згідно пункту 4.5 нової редакції Положення про Вінницьку філію акціонерного комерційного банку „Мрія”, затвердженого Спостережною Радою АКБ „Мрія” від 18.03.2002, зареєстрованого Головним управлінням Національного банку України по Києву і Київській області 24.04.2002, філія самостійно, на підставі чинного законодавства, сплачує платежі та податки у бюджет.

В постанові про призначення перевірки від 23.02.2004 слідчий доручив проведення перевірки Державній податковій адміністрації у м. Києві.

Стаття 66 КПК України встановлює виключне право слідчого доручати конкретним особам чи установам проведення ревізій, звірок, виключаючи будь-яке передоручення виконання поставлених ним завдань.

Відповідно до ст. 114 КПК України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Разом з тим, не можна погодитися й з обґрунтованістю рішення судів першої та апеляційної інстанції, яким визнана відсутність у Державної податкової інспекції м. Вінниці права на проведення позапланової комплексної перевірки позивача на підставі постанови про призначення перевірки від 23 лютого 2004 року.

Позивач, заявляючи позов, не пов’язував вимоги з конкретною підставою проведення перевірки та не обґрунтовував їх лише згаданою обставиною. Таким чином, суди, ухвалюючи рішення, змінив підстави заявленого позову, порушивши вимоги процесуального закону, який надає це право лише позивачу.

Ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та звернути увагу на те, що, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені; спосіб захисту порушеного права може залежати від того припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб’єкта владних повноважень, на момент вирішення спору, належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення - суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб’єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Окрім того, враховуючи те, що встановлення законом перед органами державної податкової служби завдань (ст.ст. 2,8,9,10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та закріплення повноважень (компетенції) для їх вирішення (стаття 11 Закону) у відсутність встановленого законом, на той час, порядку реалізації повноважень не могло бути перешкодою для виконання покладених завдань, суд має перевірити, зокрема: чи використовувались повноваження державною податковою інспекцією з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову господарського суду Вінницької області від 06.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 у справі № 9/175-04 слід задовольнити частково, а судові рішення скасувати, справу № 9/175-04 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

Постанову господарського суду Вінницької області від 06.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 у справі № 9/175-04 скасувати.

Справу № 9/175-04 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіЛ.І. Бившева

О.В. Карась

Л.В. Ланченко

О.І. Степашко