Рішення № 14523702, 29.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року Справа № 02/5026/440/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В., за участю представників: позивача: Чакалов А.К. - за довіреністю, відповідача: не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Інженерно-технічне"

до дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 3" ВАТ "Луцький автомобільний завод"

про стягнення 13 576 грн. 42 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 13 576 грн. 42 коп. боргу за поставлений товар по видаткових накладних.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у заявленій сумі, просив задовольнити позов повністю та прийняти рішення у даному судовому засіданні, оскільки відповідач належно повідомлений про час і місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, виходячи із того, що суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду надіслані за адресою відповідача, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України (з подальшими змінами), що є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів (ухвал суду від 02.03.2011, 17.03.2011) відповідачу. У справі є докази вручення вказаних ухвал уповноваженому представнику відповідача. Суду не подано відзив на позов та заперечень проти вимог чи доводів позивача, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 13 576 грн. 42 коп. по накладних № 60 від 27.10.2009 на суму 1 695 грн. 54 коп., № 61 від 09.11.2009 на суму 2642 грн. 42 коп., № 69 від 17.11.2009 на суму 5 424 грн. 56 коп., № 71 від 26.11.2009 на суму 2 926 грн. 92 коп., № 80 від 10.12.2009 на суму 886 грн. 98 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Суд приходить до висновку, що між сторонами склалися договірні відносини купівлі-продажу товару, які основані на усній домовленості сторін та оформлені накладними. Таке оформлення договірних відносин відповідає вимогам чинного законодавства, укладення усної угоди купівлі-продажу не суперечить законодавству. Вказані накладні оформлені належним чином, підписані повноважними представниками: накладна № 60 від 27.10.2009 підписана Летючим В.М. на підставі довіреності № 194 від 27.10.2009, про що зазначено у накладній, решта накладних підписані та скріплені печатками відповідача.

Строк оплати вартості отриманого відповідачем товару не встановлений.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання і боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу вимогу від 07.02.2011 про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 14.02.2011. Однак, у встановлений законом строк відповідач із позивачем не розрахувався, кошти за отриманий товар не сплатив.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечено відповідачем, останній не виконав своє зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, не перерахував позивачу кошти в установлений строк –не пізніше 20.02.2011 року.

Вказана сума боргу підтверджена у Акті звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 28.01.2011, підписаному головними бухгалтерами сторін та скріпленому печатками підприємств.

Тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 13 576 грн. 42 коп. є законною та обґрунтованою. Вона підтверджена належними доказами, не заперечена та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату держаного мита в сумі 135 грн. 76 коп. та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 3»відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод»(18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 60, ідентифікаційний код 21751510) на користь приватного підприємства «Інженерно-технічне»(18000, м. Черкаси, вул. Громова, 29/3, кв. 76, ідентифікаційний код 24360039) борг в сумі 13 576 грн. 42 коп., 135 грн. 76 коп. витрат на сплату держаного мита в сумі, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 01.04.2011.