Рішення № 14523505, 21.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р. Справа № 5023/086/11

вх. № 086/11

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання Філіппова В.С.

за участю представників сторін:

позивача - 1 - не з"явився

позивача -2 - Луценко М.П. дов.№ 1/02-04.984 від 24.12.2010р.

Прокурор - Фатєєв А.М посв. № 15 від 15.01.2010р.

відповідача - ОСОБА_3, особисто.

розглянувши справу за позовом Київського транспортного прокурора в особі 1. Міністерства інфраструктури України, м.Київ

2. Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 76572,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі 1. Міністерства інфраструктури України, м.Київ 2. Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" м. Київ звернувся до господарського суду із позовною заявою про розірвання договору оренди №32 від 04.03.06р. та про стягнення з відповідача 70900,00 грн. основного боргу, 2127,00 грн. 3% річних та 34545,00 грн. 5% штрафу, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача зобов"язань за згаданим договором оренди.

22.02.11р. від другого позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, з урахуванням якого просить розірвати договір оренди №32 від 04.03.06р. та стягнути з відповідача 76572,00 грн. основного боргу, 3133,32 грн. 3% річних, 11431,15 грн. інфляційних, 38122,10 грн. пені та3955,69 грн. 7% штрафу.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за можливе прийняти до розгляду клопотання другого позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядати справу з

урахуванням цього клопотання.

Прокурор та представник другого позивача підтримують збільшені позовні вимоги та просять їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні повністю.

Представник першого позивача у судові засідання не з"являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 31.01.11р. через канцелярію суду надав клопотання, в якому підтримав позов прокурора в повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані, суд встановив наступне.

04.03.06р. між філією Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс-Полтава» (позивач у справі) Орендодавець та ПП ОСОБА_3 (відповідач у справі) Орендар, було укладено договір оренди майна №32, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у користування майно, що знаходиться на балансі позивача та визначено у додатках до цього договору, які є його невід»ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди №32 від 04.03.06р., орендна плата за оренду майна стягується у розмірі, вказаному у додатках до цього договору.

Згідно Додатку від 04.04.06р. до договору оренди №32 від 04.03.06р., Орендодавець передає Орендарю в оренду автотранспортні засоби: КрАЗ-255, держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення та ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення (Майно). Орендна плата за місяць складає: за КрАЗ-255 1000,00 грн.; за ЗІЛ ММЗ 45021 350,00 грн. з 1 травня 2006 року. Орендна плата за квітень 2006 року була погоджена сторонами наступним чином: за КрАЗ-255 600,00 грн.; за ЗІЛ ММЗ 45021 200,00 грн., з ПДВ 20%. Орендар сплачує орендну плату до 5 числа наступного місяця.

Орендар вступає у користування Майном у термін, вказаний у договорі, на підставі акту приймання-передачі. Обов»язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні. (п.2.1., 2.5. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору, Орендодавець зобов»язаний передати відповідачеві в оренду Майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Як свідчать матеріали справи, другий позивач свій обов»язок по передачі відповідачеві майна виконав належним чином, передавши відповідачеві автотранспортні засоби: КрАЗ-255, держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення та ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення, що підтверджується актом приймання-передачі від 04.04.06р. (арк..с.12-13).

Згідно наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі, відповідач повернув другому позивачеві автомобіль ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3 11.07.10р. (акт прийому-передачі від 11.07.10р., арк.с.21); автомобіль КрАЗ-255, держ. №НОМЕР_2 20.09.08р. (акт прийому-передачі від 20.09.08р., арк.с.86).

Прокурор у позовній заяві посилаються на те, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором оренди №32 від 04.03.06р. зобов»язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв»зку з чим за період з 07.07.07р. по 22.02.11р. (згідно розрахунку позивача) у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 76572,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.3 ст. 18 вказаного Закону, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та з огляду на матеріали справи, суд погоджується з твердженнями прокурора та представника другого позивача про те, що відповідач порушив виконання зобов»язання за договором оренди №32 від 04.03.06р. щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, однак, перевіривши наданий другим позивачем розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі, судом встановлено, що його розраховано другим позивачем невірно з огляду на наступне.

Так, другий позивач та прокурор рахують заборгованість по орендній платі за договором оренди №32 від 04.03.06р. за період з 07.07.07р. по 22.02.11р. (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог).

Проте, як вже було встановлено вище судом, автомобіль КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення було повернуто відповідачем другому позивачеві 20.09.08р., що підтверджується актом приймання передачі від 20.09.08р., наданим відповідачем (арк.с. 86). Як пояснив відповідач, акт приймання-передачі автомобілю КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення було складено, підписано відповідачем та надано для підписання директору другого позивача ОСОБА_1, який відповідачеві даний акт було повернуто факсом.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З огляду на наведене, суд вважає акт приймання-передачі від 20.09.08р. належним та допустимим доказом повернення відповідачем другому позивачеві автомобілю КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення.

І у позовній заяві (арк.с.5), і у наданих директором другого позивача письмових поясненнях (арк.с.149) та в усних поясненнях, наданих у судовому засіданні другий позивач підтверджує факт повернення відповідачем автомобілю КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення, проте пояснити та надати відповідні докази на підтвердження того, коли саме цей автомобіль було повернуто, не може.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, посилання другого позивача на відсутність у нього вказаного документу не спростовують факт повернення відповідачем автомобілю КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення, натомість свідчать про недоліки у діяльності підприємства, про що судом буде винесено окрему ухвалу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем автомобілем КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення у період з 07.07.07р. по 20.09.08р., а позивачем не доведено факту користування до 22.02.11р., суд вважає правомірним та обгрунтованим нарахування відповідачеві орендної плати за користування цим автомобілем за період з 07.07.07р. по 20.09.08р., що складає суму 14666,00 грн., та, відповідно безпідставними нарахування орендної плати за період з 20.09.08р. по 22.02.11р.

Стосовно нарахування орендної плати за користування автомобілем ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення за період з 07.07.07р. по 22.02.11р., суд зазначає наступне.

У запереченнях на позовну заяву (вх. №4954 від 22.02.11р.) відповідач пояснив, що у зв"язку з технічною несправністю автомобілю ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3 та неможливістю його доставки до м.Полтава (повернути другому позивачеві), відповідач у листопаді 2008 року повернув другому позивачеві оригінал свідоцтва про державну реєстрацію автомобілю (НОМЕР_4) та державні номерні знаки НОМЕР_3 на цей автомобіль, а сам автомобіль ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення залишився на зберіганні у відповідача.

Факт повернення відповідачем другому позивачеві згаданих вище свідоцтва про державну реєстрацію автомобілю та державних номерних знаків підтверджується листом позивача №109 від 27.11.08р. (арк.с.88), та не заперечується останнім.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про державний рух", забороняється експлуатація незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів, зокрема, без номерного знака.

Згідно п.п. "в" п.2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, без номерного знака або талона про проходження державного технічного огляду.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.

Таким чином, внаслідок повернення відповідачем позивачеві оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію автомобілю ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення (НОМЕР_4) та державних номерних знаків НОМЕР_3 на цей автомобіль, відповідач з листопада 2008 року фактично не міг використовувати цей автомобіль.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на наведене, суд вважає правомірним та обгрунтованим нарахування відповідачеві орендної плати за користування автомобілем ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення за період з 07.07.07р. по листопад 2008 року, що складає суму 5600,00 грн. та безпідставними нарахування за період з грудня 2008 року по 22.02.11р.

17.03.11р. відповідач звернувся до суду із заявою (вх.№5945) (арк.с.155), в якій просив застосувати до позовних вимог позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.258 ЦК України).

Згідно ст.259, 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст.266 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, порушення відповідачем обов"язку щодо здійснення орендної плати за договором №32 від 04.03.06р. за користування автомобілем КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення мало місце у період з 07.07.07р. по 20.09.08р.; автомобілем ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення у період з 07.07.07р. по листопад 2008 року.

Відповідно до ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не доведено поважності причин, з яких ним було пропущено строк позовної давності протягом якого він міг звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на наведене, суд вважає правомірними та обгрунтованими позовні вимоги в такому розмірі: за користування автомобілем КрАЗ-255 держ. №НОМЕР_2, 1987 року виготовлення - 8500,00 грн. орендної плати (за період з січня 2008 року по 20.09.08р.) , 3722,46 грн. інфляційних (за період з 05.01.08р. по 22.02.11р.); 810,56 грн. 3% річних (за період з 05.01.08р. по 22.02.11р.); за користування автомобілем ЗІЛ ММЗ 45021, держ. №НОМЕР_3, 1988 року виготовлення - 3791,67 грн. орендної плати (за період з січня 2008 року по листопад 2008 року), 2212,00 грн. інфляційних (за період з 05.01.08р. по 22.02.11р.) та 314,20 грн. 3% річних (за період з 05.01.08р. по 22.02.08р.), а в іншій частині позовних вимог в частині стягнення боргу по орендній платі, інфляційних та 3% річних відмовляє, у зв"язку зі спливом позовної давності.

Надані відповідачем в якості доказів оплати орендної плати платіжні доручення №3 від 31.07.07р., №3 від 31.07.07р., №6 від 10.08.07р., №10 від 26.09.07р., №11 від 20.11.07р., №14 від 17.12.07р., №3 від 18.01.08р., №5 від 21.02.08р., №7 від 20.03.08р., №10 від 18.04.08р., №19 від 16.05.08р., №31 від 26.06.08р., №44 від 30.07.08р., а також банківські виписки про рух коштів за цими платіжними дорученнями, не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази сплати відповідачем (ПП ОСОБА_3 ) орендної плати за договором оренди №32 від 04.03.06р. в розумінні ст..ст.4-3, 32, 33 ГПК України, оскільки зі змісту згаданих платіжних доручень вбачається, що платником за ними є не ПП ОСОБА_3 , а ФОП ОСОБА_4, а в графі «призначення платежу» зазначено, що кошти за цими платіжними дорученнями перераховуються в якості плати за буксування автомобіля згідно рахунків фактур, а не за договором оренди №32 від 04.03.08р.

Також не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази на підтвердження відсутності у відповідача заборгованості перед другим позивачем за договором оренди №32 від 04.03.06р. за період з 07.07.07р. по 11.07.10р. і надані відповідачем платіжні доручення №62 від 30.06.06р., №43 від 23.05.06р., №69 від 31.07.06р., №85 від 31.08.06р., №118 від 30.10.06р., №103 29.09.06р., №134 від 30.11.06р., №1 від 09.01.07р., №14 від 06.02.07р., №27 від 28.02.07р., №37 від 28.03.07р., №51 від 11.05.07р., №74 від 27.06.07р., оскільки дані платіжні доручення підтверджують сплату відповідачем орендної плати за спірним договором по 27.06.07р., тобто за період, що передував періоду, за який другий позивач просить стягнути заборгованість (з 07.07.07р. по 11.07.10р.). Крім того, наданий другим позивачем розрахунок позовних вимог свідчить про те, що оплати згідно вказаних платіжних доручень були враховані останнім та не заявлялися до стягнення.

Крім того, у зв"язку з порушенням відповідачем зобов"язань зі сплати орендної плати за договором №32 від 04.03.06р. другий позивач та прокурор просять стягнути з відповідача 38122,10 грн. пені за період з 07.07.07р. по 22.02.11р. та 3955,69 грн. 7% штрафу.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. (ст. 231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може застосовуватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Згідно ч. 2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій прокурор звернувся 05.01.11р., отже строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій сплив.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

З огляду на наведене, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 38122,10 грн. та 3955,69 грн. штрафу.

Крім того, прокурор та другий позивач просять розірвати договір оренди №32 від 04.03.06р., у зв"язку із порушенням з боку відповідача зобов"язань зі сплати орендної плати за цим договором. При цьому другий позивач та прокурор стверджують, що строк дії цього договору неодноразово продовжувався і, станом на момент розгляду справи, спірний договір є чинним.

Відповідач заперечує проти чинності спірного договору, посилаючись на те, що його було розірвано за згодою сторін у серпні 2008 року, на підтвердження чого надає лист від 04.08.08р. (арк.с.84) з проханням розірвати договір оренди №32 від 04.03.06р., проте доказів на підтвердження направлення цього листа позивачеві, як і доказів досягнення між сторонами згоди щодо розірвання цього договору відповідачем не надано.

Твердження відповідача про припинення договору оренди №32 від 04.03.06р. у зв"язку із поверненням предмету оренди (автомобілів) базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства, оскільки останнє не передбачає, у якості підстави для припинення договірних зобов"язань з оренди рухомого майна, його повернення.

Інших доказів, які б свідчили про припинення дії договору оренди №32 від 04.03.06р. сторонами не надано.

Відповідно до п.9.1 договору оренди №32 від 04.03.06р., строк його дії становить з 04.04.06р. по 31.12.06р. Договір вважаться продовженим на подальший термін, якщо за 30 днів до його закінчення жодна з сторін не заявила про його розірвання.

Крім того, статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведене вище свідчить про те, що договір оренди оренди №32 від 04.03.06р. неодноразово автоматично продовжувався, на підставі п.8.8 Договору та ст.764 ЦК України і, станом на момент розгляду даної справи, є чинним.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як було встановлено вище судом, орендар систематично порушував умови договору оренди №32 від 04.03.06р. в частині внесення орендної плати, і за період з 07.07.07р. по листопад 2008 року взагалі не здійснював орендних платежів.

Вказане порушення умов договору щодо сплати орендної плати за користування автомобілями, суд вважає істотним порушенням.

З огляду на наведене, враховуючи те, що автомобілі, які були предметом спірного договору повернуто, відповідач втратив зацікавленість у продовженні орендних правовідносин та не вимагає повернення йому орендованого майна, приймаючи до уваги істотність порушення відповідачем умов спірного договору, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди №32 від 04.03.06р.

Відповідно до ст.44,49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись , ст.ст. 13, 18, 19, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 256, 258, 267, 525, 526, 530, 610, 626, 651. 759, 762. 782 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Прийняти клопотання другого позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди №32 від 04.03.06р., укладений між Українським Державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (03083, м.Київ, пр-т.Науки,57, код ЄДРПОУ 21536845) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (61135, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 (61135, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (03083, м.Київ, пр-т.Науки,57, код ЄДРПОУ 21536845) 12291,67 грн. боргу по орендній платі, 5934,46 грн. інфляційних та 1124,76 грн. 3% річних.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 (61135, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) -193,51 грн. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3 (61135, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (рахунок №31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у М.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) - 40,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Суддя Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №5023/086/11 складено та підписано 23.03.11р.