Ухвала суду № 14523237, 29.03.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"29" березня 2011 р.

Справа № 5016/299/2011(15/10)

Суддя Ржепецький В.О., при секретарі судового засідання Зінченко О.Г., розглянувши справу

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНАНЗА», 57156, м. Миколаїв, Велика Корениха, вул. Пісчана, 4, код 35512726

Державний реєстратор: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради

Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства, м. Миколаїв, 54001, а/с 156

за участю представників:

від заявника: представник не з`явився

про банкрутство

встановив:

Представник боржника (заявника) в судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 10.02.11р. порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНАНЗА»за ознаками ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розгляд справи призначався на 01.03.11р., 15.03.11р. та 29.03.11р. Ухвалами суду заявника зобов`язано надати суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осбі та фізичних осіб-підприємців станом на день подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду, докази на підтвердження проведення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва перевірки достовірності проміжного ліквідаційного балансу.

Заявник вимоги ухвал суду від 10.02.11р., 01.03.11р. та 15.03.11р. виконав частково, надавши довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, причин поважності невиконання решти вимог господарського суду не навів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з`явився на виклик у засідання господарського суду і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Вирішення даної справи по суті на стадії винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури без дослідження документів, витребуваних ухвалами суду визнається судом неможливим з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 34, ч. 3 ст. 36 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб`єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб`єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов`язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб`єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу, який має бути перевірений органом ДПІ.

Невиконання позивачем вимог господарського суду, стосовно подання доказів перевірки відповідним органом ДПІ України ліквідаційного балансу, об’єктивно перешкоджає прийняттю у справі постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки унеможливлює встановлення факту відповідності положенням законодавства України відомостей, вміщених у складеному ліквідаційному балансі, в т.ч. розміру дебіторської, кредиторської заборгованості, заборгованості зі сплати податків та зборів, вартості основних активів боржника тощо.

З наведеного витікає неможливість встановити обставини, з якими ст. 51 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»пов’язує можливість винесення у справі постанови про визнання боржника банкрутом.

Враховуючи наведене, заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись п. 5 ч.1 ст. 81, ст. 86 ГПК України, ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», СУД –

УХВАЛИВ:

Заяву залишити без розгляду.

Ухвалу про залишення заяви без розгляду може бути оскаржено.

Після усунення обставин, що зумовили залишення заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Суддя

В.О.Ржепецький