Рішення № 14523180, 30.03.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2011 р.

Справа № 13/54/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №13/54/11

за позовом: комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона", м. Кіровоград

про стягнення 29645,74 грн.

представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона" на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України 29645,74 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2002 року по квітень 2010 року з покладенням на відповідача судових витрат.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував повністю.

Відповідач позов не визнав. У своїх запереченнях від 5.03.2011 відповідач вказує, що відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Посилаючись на статті 20,21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач зазначає, що саме підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг (до яких відноситься і централізоване опалення) з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором є обов'язком виконавця, тобто позивача. За твердженням відповідача позивач не звертався до нього з такою пропозицією. До того ж відповідач вказує на відсутність належних доказів відносно того, що ним були прийняті послуги на суму 29645,74 грн.

У додаткових запереченнях, що надійшли до господарського суду 29.03.2011, відповідач заявляє про застосування позовної давності та наслідків спливу її строку, що передбачені частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України. Крім того, в даному запереченні зазначається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рікона" є лише власником приміщення по пров. Молчанівському, 12, яке неодноразово передавалось в оренду комерційним структурам для здійснення господарської діяльності, а саме: ТОВ "Рівьєра Плюс" (договір №5 від 01.09.2008), ТОВ "Фрилансер" (договір №1 від 31.01.2007), ТОВ "Аполон" (договір №94 від 01.05.2008). З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківської міської ради №191/03 від 24.09.2003 цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Харківські теплові мережі" прийнято до комунальної власності міста (т. 1 а.с. 108-111).

Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії.

На виконання своєї мети комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Харків, пров. Молчанівський, 12, в якому розташоване нежитлове приміщення площею 171,0 кв.м., на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації про початок опалювального сезону від 09.10.2002 та розпоряджень Харківського міського голови про початок опалювального сезону від 14.10.2003, від 04.10.2004, від 13.10.2005, від 12.10.2006, від 11.10.2007, від 22.09.2008, від 12.10.2009 (т. 1 а.с. 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83).

Долучені до матеріалів справи акти 21.10.2002 №84-6/02, від 20.10.2003 №227-4/10, від 14.10.2004 №110-4/10 про підключення споживача до джерела теплової енергії свідчать про те, що разом із системою опалення житлового будинку теплопостачання було включено, зокрема, у товариства з обмеженою відповідальністю "Сарго" по особовому рахунку №3278/10 та згідно актів 16.04.2003 №74-02/4, від 10.04.2004 б/н, від 07.04.2005 №346-04/05 відключено.

Постачання теплової енергії товариству з обмеженою відповідальністю "Сарго" в період з 01.10.2003 по 01.02.2005 здійснювалось на підставі укладеного останнім з комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" тимчасового договору про постачання теплової енергії від 01.10.2003 №13084. За умовами цього договору енергопостачальна організація - комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" зобов'язалось постачати споживачеві - товариству з обмеженою відповідальністю "Сарго" теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За твердженням позивача в період з 2002 року по 2003 рік безпідставне споживання теплової енергії здійснювало товариство з обмеженою відповідальністю "Рівьєра плюс" як орендар нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, пров. Молчанівський, 12, у зв'язку з чим останньому направлялась вимога №36/т821 від 16.03.2011 про сплату вартості безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 1776,88 грн. за період з жовтня 2002 року по квітень 2003 року (т. 2 а.с. 53-54).

Крім того, із письмових пояснень позивача вбачається, що з березня 2005 року споживачем теплової енергії за відсутності договору її купівлі-продажу було товариство з обмеженою відповідальністю "Авілон", про що свідчить акт перевірки порушень Правил користування тепловою енергією №291 від 10.03.2005, акт звірки відпуску-отримання теплової енергії по особовому рахунку №17800-3347, а також акт обстеження системи теплопостачання об'єкта №178/1794 від 12.03.2010 (т.1 а.с. 41, т. 2 а.с. 31-36).

Таким чином, в період з жовтня 2002 року по квітень 2005 року використання поставленої позивачем теплової енергії здійснювали інші споживачі, а не відповідач у справі.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2002 року по квітень 2005 року в сумі 5063,80 грн. заявлені до товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона" безпідставно, оскільки наданими позивачем документами підтверджено належними доказами факт використання теплової енергії в цей період іншими господарюючими суб'єктами.

Вирішуючи спір в іншій частині позовних вимог, господарський суд враховує наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу №1-3, 3-а, 4, 1-го поверху №1-8 в літ. "А-5" загальною площею 171,0 кв.м, розташовані у місті Харкові по провулку Молчанівському за №12, виданого на підставі розпорядження Харківського міського голови "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" від 17.07.2002 №1424, вказані нежитлові приміщення належать товариству з обмеженою відповідальністю "Рікона" (т. 1 а.с. 37, 59).

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 16.08.2002 комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" вказані нежитлові приміщення дійсно зареєстровані за товариством з обмеженою відповідальністю "Рікона" (т. 1 а.с. 38). Дані обставини не спростовуються і самим відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, в період з жовтня 2005 року по квітень 2010 року позивачем здійснювалось постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Харків, пров. Молчанівський, 12, в якому розташовані належні відповідачу нежитлові приміщення площею 171,0 кв.м., що підтверджується актами від 17.10.2005 №178/1019, від 19.10.2006 №178/2816, від 21.10.2007 №178/4576, від 24.10.2008 №178/6050, від 14.10.2009 №178/6578 про підключення споживача до джерела теплової енергії та актами від 12.04.2006 №178/740, від 17.04.2007 №178/4111, від 08.04.2008 №178/4564, від 13.04.2009 №178/5941, від 15.04.2010 №178/6162 про відключення споживача від джерела теплової енергії (т. 1 а.с. 15-28). Зазначені акти підписані представниками позивача та балансоутримувача житлового будинку за вищезазначеною адресою.

Господарський суд враховує, що система опалення нежитлового приміщення, розташованого по пров. Молчанівському, 12 в м. Харкові, власником якого є відповідач, єдина із системою теплопостачання житлового будинку за вказаною адресою, що підтверджується актом обстеження системи теплопостачання об'єкта №178/1794 від 12.03.2010 та копією технічного паспорту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Молчанівський, 12 (т. 1 а.с. 41, т. 2 а.с. 68/69).

Факт споживання теплової енергії відповідачем з моменту включення житлового будинку в опалювальному сезоні 2005 року підтверджений також актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта №178/1794 від 12.03.2010, яким відповідачеві надано припис укласти з комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" договір купівлі-продажу теплової енергії.

Зазначений акт 15.05.2010 направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона" та отриманий останнім 21.05.2010 (т. 1 а.с. 40).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Споживачем теплової енергії згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

За приписами частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З метою врегулювання бездоговірного використання теплової енергії, позивач направив відповідачу лист №36/ТД-3150 від 12.07.2010 з проханням підписати доданий до нього договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13399 від 01.06.2010 (т. 1 а.с. 93-94). Зазначений лист відповідач отримав 20.07.2010 (т. 1 а.с. 94), однак залишив без задоволення, договір купівлі-продажу теплової енергії не підписав, продовжував користуватися тепловою енергією без достатніх правових підстав.

У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, розрахунок відпущеної кількості теплової енергії виконано позивачем з урахуванням площі, щодо якої здійснювалось теплопостачання та теплового навантаження приміщень, що визначені в акті обстеження системи теплоспоживання об'єкта №178/1794 від 12.03.2010, з урахуванням встановлених тарифів на послуги з теплопостачання (т. 1 а.с. 65-68, 85-92).

За розрахунком позивача вартість безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії в період з жовтня 2005 року по квітень 2010 року становить 24671,94 грн.

15.07.2010 позивачем супровідним листом №521 від 14.07.2010 направлено товариству з обмеженою відповідальністю "Рікона" вимогу-доручення від 22.06.2010 по особовому рахунку №17800-5788 про сплату вартості безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 29645,74 грн. за період з жовтня 2002 року по квітень 2010 року (т. 1 а.с. 42-43).

Крім того, позивач звертався до відповідача з вимогами №36/т-2759 від 07.12.2010, №36/т-2861 від 13.12.2010 про сплату зазначеної вартості (т. 1 а.с. 29-35).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено використання відповідачем теплової енергії в період з жовтня 2005 року по квітень 2010 року на загальну суму 24671,94 грн. без достатньої правової підстави, оскільки договір купівлі-продажу теплової енергії між сторонами не було укладено.

Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою за рахунок іншої особи регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. При цьому встановлення вини в діях зобов'язаної особи не вимагається, оскільки безпідставно придбане майно може бути результатом події, поведінки самого потерпілого, третіх осіб.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги.

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рікона" є лише власником приміщення по пров. Молчанівському, 12, яке неодноразово передавалось в оренду комерційним структурам для здійснення господарської діяльності, а саме: ТОВ "Рівьєра Плюс" (договір №5 від 01.09.2008), ТОВ "Фрилансер" (договір №1 від 31.01.2007), ТОВ "Аполон" (договір №94 від 01.05.2008). Однак, вказані договори відповідачем суду не надано, що виключає можливість оцінити їх та встановити чи покладався на орендарів зазначеного нежитлового приміщення обов'язок щодо оплати теплової енергії та порядок його здійснення.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів того, що він не користувався в опалювальному періоді з жовтня 2005 року по квітень 2010 року тепловою енергією у належному йому на праві власності приміщенні та доказів її оплати, не відмовився від наданої послуги з постачання теплової енергії, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24671,94 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії обґрунтованими, оскільки відсутність письмового укладання договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість у встановленому законом порядку.

При цьому, відповідачем в поданих додаткових запереченнях від 27.03.2011 заявлено про застосування позовної давності та наслідків спливу її строку, що передбачені частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до суду з позовною заявою 12.01.2011, про що свідчить також відтиск поштового штемпеля (т. 1 а.с. 46).

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України "Про теплопостачання" (ч. 1 ст. 25) передбачено право теплопостачальної організації, зокрема, безперешкодного доступу до теплового обладнання споживача.

Отже, позивач наділений таким правом не скористався ним з початком опалювального сезону у 2005 році перевірку щодо виявлення порушень Правил користування тепловою енергією власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Молчанівський, 12, не здійснив, до суду з вимогою про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії не звертався.

Згідно частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Проте, частинами 3, 4, 5 цієї статті передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Доказів переривання перебігу позовної давності або поважності причин її пропуску позивачем суду не надано.

Тому, зважаючи на звернення позивача до суду з позовною заявою 12.01.2011, судом приймаються до розгляду вимоги останнього про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії без достатньої правової підстави за період з січня 2008 року по квітень 2010 року, що згідно розрахунку позивача складає 18330,40 грн.

З огляду на викладені обставини, враховуючи підтвердження матеріалами справи факту використання товариством з обмеженою відповідальністю "Рікона" поставленої позивачем теплової енергії без достатньої правової підстави за період з січня 2008 року по квітень 2010 року в сумі 18330,40 грн., позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 183,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рікона" (м. Кіровоград, вул. Леніна, 10, ідентифікаційний код 31975177) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків, вул. Доброхотова, 11, ідентифікаційний код 31557119) вартість спожитої теплової енергії без достатньої правової підстави в сумі 18330,40 грн., а також 183,30грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Є.М. Наливайко