Постанова № 14522001, 03.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2010 року 09:34 № 2а-12316/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазпром»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазпром»(далі ТОВ «Біогазпром»або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва або відповідач) від 19.01.2010 р. № 0000372312/0, 0000372312/1.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Біогазпром»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Новасистем»за квітень, жовтень 2008 р., якою встановлено порушення пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання по ПДВ на суму 125500 грн.

За результатами перевірки був складений акт від 28.12.2009р. №2290/23-12/35465430 (далі Акт перевірки).

На підставі висновків вказаного акту, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010 р. № 0000372312/0.

Позивач не погодився з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Рішенням про результати розгляду скарги, останню залишено без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2010 р. № 0000372312/1.

Судом встановлено, що між ТОВ «Біогазпром» в особі директора Макогона В.П. та ТОВ «Новасистем»в особі директора ОСОБА_3, було укладено: договір консалтингових послуг щодо розробки бізнес-плану № 171008-БП від 17.10.2008 р., згідно якого «Замовник»доручає, а «Виконавець»приймає на себе виконання робіт по розробці бізнес-плану «Будівництво сміттєспалювального заводу у м. Донецьку»; та договір консалтингових послуг щодо розробки бізнес-плану № 080408-БП від 08.004.2008 р., згідно якого «Замовник» доручає, а «Виконавець»приймає на себе виконання робіт по розробці бізнес-плану «Впровадження біогазових заводів на державних спиртових заводах».

На виконання умов вказаних договорів були отримані акти здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2008р. та 29.11. 2008 р. та податкові накладні від 14.04.2008 р. № 480 та від 22.10.2008 р. № 1242/1.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, що відображено в деклараціях з податку на додану вартість за квітень, жовтень 2008 року.

Відповідно до виписок банку розрахунки за отримані послуги проводились безготівково.

В ході перевірки податковою інспекцією встановлено, що згідно бази АІС стан ТОВ «Новосистем»«визнано банкрутом».

Бобруйським міжрайонним відділом Управління департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь по Могильовській області на запит ГУМП ДПА України отримано пояснення засновника ТОВ «Новосистем»ОСОБА_3 , яка пояснила, що 04.07.2007 р. на прохання незнайомого чоловіка приїхала до України для підписання за винагороду статуту ТОВ «Новосистем». Внесків до статутного фонду не робила, статут не реєструвала, протоколу зборів та довіреності на ОСОБА_1 не підписувала, як і документів повязаних з фінансово-господарською діяльністю, місцезнаходження печатки підприємства не відомо, податкову звітність не підписувала и не подавала. Також не підписувала вищевказані договори між ТОВ «Біогазпром»та ТОВ «Новосистем».

В судове засідання на вимогу суду представником позивача Озераном Миколою Вікторовичем, аудитором підприємства надано бізнес-плани (долучено до матеріалів справи т.1), замовлені у ТОВ «Новосистем».

При огляді зазначених бізнес-планів, судом встановлено, що інформація вказаних в цих бізнес-планах стосується 2009 року (зазначені законодавчі акти, прийняті 2009 р., статті у редакціях, що вийшли в 2009 році, тощо). На запитання суду, представник зазначив, що це саме ті бізнес-плани, які виготовлені ТОВ «Новосистем», інших на підприємстві немає.

В наступних судових засіданнях позивач замінив свого представника. Новий представник позивача надав інші бізнес-плани, що суттєво відрізнялися від бізнес-планів, наданих попереднім представником позивача (долучені до матеріалів справи т. 2), та зазначив, що попередньо надані бізнес-плани є чорновими розробками та матеріалами презентації.

Суд критично оцінює зазначені пояснення представника позивача, оскільки ТОВ «Новосистем»не могла в 2009 році надавати будь-які чорнові розробки, чи матеріали презентації, бо на той час, припинило свою діяльність. Позивач стверджує позивача, що один з бізнес-планів, це поточні матеріали презентації фірми «Екоенерджі», співпраця з якою не підтверджуються позивачем документально, не вказано, хто готував презентацію, яка оформлена як бізнес-план.

Позивачем не доведено в суді реальне виконання договору сторонами. До того в обох доданих до матеріалів справи варіантів бізнес-планів не має реквізитів, щоб ідентифікувати, на підставі якого договору вони виконані, на повторно наданому бізнес-плані «Впровадження біогазових заводів на державних спиртових заводах»на титулі кожної сторінки значиться зовсім інша назва «Впровадження біогазових заводів на підприємствах Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлює норма п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операції з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку продавця

Податкові накладні, що додані позивачем до матеріалів справи, підписані директором ТОВ «Новасистем»ОСОБА_3, яка стверджує, що ніяких документів, що виникали під час господарської діяльності підприємства не підписувала, при цьому постійно проживає в республіці Білорусь, до України з липня 2007 р. не приїздила.

За наведених правових норм та враховуючи, що належними засобами доказування не доведено факт підпису податкових накладних директором підприємства ОСОБА_3, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне виконання Договорів. Сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, так як такі накладні видані та підписані невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковувані їх операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків; використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

За правилами оцінки доказів, що визначені у ст.86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 10.12.2010р.