Постанова № 1451730, 12.03.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.03.2008 р. справа №12/287пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Гартенко В.Ф., дов. № 10/07 від 25.07.07р.,

від відповідача:

від третьої особи:

Дрожжина С.В., дов. № 31/554 від 11.03.08р.,

Дрожжина С.В., дов. № 9/5-4 від 21.01.08р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Донецького державного університету економіки і торговлі ім.М.І.Туган-Барановського м.Донецьк

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

31.01.2008 року

по справі

№12/287пн

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобінет" м.Донецьк

до

за участю третьої особи

Донецького державного університету економіки і торговлі ім.М.І.Туган-Барановського м.Донецьк

Міністерства освіти та науки м.Київ

про

припинення права спільної власності та визнання права власності на нежитлові приміщення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.2008 року по справі № 12/287пн позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобінет»м.Донецьк до Донецького державного університету економіки і торгівлі ім.Б.Туган-Барановського м.Донецьк за участю третьої особи Міністерства освіти та науки м.Київ про припинення права спільної власності та визнання права власності на нежитлові приміщення задовольно.

Припинено право власності Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського на частку у розмірі 9.1 відсотків у спільній (разом із Товариством з обмеженою відповідальністю “Мобінет”) на нежитлове прибудоване приміщення магазину та кафе загальною площею 126,1 кв.м., яке розташоване за адресою м.Донецьк, вул. 50- річчя СРСР буд.157

Припинено право власності Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського на частку у розмірі 9,8 відсотків у спільній (разом із Товариством з обмеженою відповідальністю “Мобінет” власності на нежитлове прибудоване приміщення магазину та кафе загальною площею 148,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк вул.50річча СРСР, буд.157

Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Мобінет” (м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 16а, ЄДРПОУ 24314542) на нежитлове прибудоване приміщення під магазин та кафе загальною площею 126, 1 кв.м. розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.50- річча СРСР, буд. 157 та нежитлове прибудоване приміщення під магазин та кафе загальною площею 148,6 кв.м. розташоване за адресою м. Донецьк вул.50річча СРСР, буд 153.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим , що прибудовані нежитлові приміщення загальною площею 148,6 кв.м. за цільовим призначенням поділяються на магазин 41,2 кв.м і кафе 107,4 кв.м. , прибудовані нежитлові приміщення загальною площею 126,10 кв.м. поділяються на магазин та кафе.

Враховуючи цільове призначення вказаних вище прибудованих нежитлових приміщень , а також з врахуванням мети створення і діяльності відповідача ( некомерційна діяльність) вбачається, що спільне володіння і користування приміщеннями з дотриманням їх цільового призначення є неможливим.

Відповідач , Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.Б.Туган-Барановського м.Донецьк, не погодився з рішенням господарського суду та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те , що спірні прибудовані нежитлові приміщення мали статус державної власності та знаходились в оперативному управлінні відповідача, що на думку відповідача, з урахуванням положень Цивільного кодексу України та господарського законодавства зумовлює право власника ( держави) здійснювати контроль за використанням вказаного майна. З урахуванням приписів розпорядження Міністерства освіти і науки України від 29.12.2007р. № 220-р , яке було винесено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.07р. № 1231-р, відповідач вважає, що право власності на спірні нежитлові прибудовані приміщення належить державі і не може бути визнане за позивачем.

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобінет»м.Донецьк, у відзиві № 11/03-в від 11.03.08р. на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує , вважає її недостатньо обґрунтованою та такою, що не містить жодних визначених законодавством підстав для скасування або зміни вказаного рішення.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 20/289пн від 06.09.2007 р. було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Мобінет” право спільної ( разом з Донецьким національним університетом економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського ) власності на прибудоване нежитлове приміщення під магазин та кафе загальною площею 126,10 кв.м., яке розташоване за адресою м.Донецьк вул.50-річча СРСР, буд 157 та на нежитлове прибудоване приміщення під магазин та кафе загальною площею 148,6 кв.м. , розташоване за адресою: м.Донецьк вул.50-річча СРСР буд 153.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами , вищевказане Рішення не оскаржено та набуло чинності.

У даному Рішенні судом було визначено розміри часток позивача та відповідача які складають : у праві спільної власності на нежитлове прибудоване приміщення під магазин та кафе по вул. 50-річча СРСР буд 157 у співвідношенні 90,9 % за позивачем та 9,1 за відповідачем ; у праві спільної власності на нежитлове прибудоване приміщення під магазин та кафе про вул. 50-річча СРСР буд 153 складають 90,2 % за позивачем та 9,8 –за відповідачем.

Під час розгляду вищевказаної справи було встановлено , що спірні нежитлові прибудовані приміщення було створено позивачем за згодою відповідача під час оренди, як нові об’єкти нерухомості.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України , факти , встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи , не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до приписів статуту Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, затвердженого Міністерством освіти і науки України від 03.05.2007 року , за останнім з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом закріплюється на правах оперативного управління або передаються у власність (якщо це визначено відповідним законодавством) будівлі, споруди, майнові комплекси.

Згідно з п.3.4.21 Статуту , відповідач зобов’язаний оперативно управляти будівлями, спорудами, майновими комплексами, обладнанням, іншим майно, що закріплено власником за Університетом.

Пунктом 6.2. Статуту відповідача, майно, яке знаходиться у державній власності та передане в оперативне управління, а також доходи від використання цього майна не підлягають вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків передбачених законодавством.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції , спірне майно – нежитлові прибудовані приміщення , співвласниками яких є як позивач так і відповідач, в оперативне управління відповідачу не передавалося, а було створено саме позивачем під час оренди.

До того ж , як це було встановлено під час розгляду судом справи № 20/289пн та відповідає приписам ст.331 , ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України , позивач та відповідач стали співвласниками новостворених об’єктів ( прибудованих приміщень) .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того , що відповідач набув саме право спільної власності на підставах визначених законом , що не протирічить статуту відповідача .

Відповідно до положень ст. 355 Цивільного кодексу України , майно, що є у власності двох або більш осіб ( співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належить особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав не заборонених законом.

Стаття 356 Цивільного кодексу України визначає , що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно з положеннями ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим ( частина друга ст.183 Кодексу . “ Речі подільні та неподільні) співвласник який бажає виділу , має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

При цьому слід зазначити , відповідно до положень ст. 365 Цивільного кодексу України , право особи на частку у спільному майні може бути припинена за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

- частка є незначною і не може бути виділена в натурі.

- річ є неподільною

- спільне володіння і користування майном є неможливим

- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім’ї.

Позивач просить суд припинити права відповідача на частки у прибудованих нежитлових приміщеннях посилаючись на те , що в даному випадку наявні всі , перелічені у ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України , умови .

Як вбачається з матеріалів справи , частки відповідача у спірних приміщеннях складають 9,1 % та 9,8 % , та як вірно встановлено судом першої інстанції є незначними.

До того ж , з врахуванням висновку експерта з проведення будівельно-технічних експертиз за № 185/07 від 16.11.2007 року та висновку спеціаліста за № 190/07 від 16.11.2007 року та з оглядом на матеріали справи , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що спірні приміщення є неподільними . Даний факт не оспорюється сторонами.

Крім того у висновках спеціаліста №№ 185/07, 190/07 визначена вартість приміщень і відповідних частин кожного із співвласників.

Як підтверджується матеріалами справи , а саме копією платіжного доручення за № 8927 від 09.01.2008 року та № 9085 від 23.01.2008 р. та довідкою відповідача , та поясненнями представників сторін в судовому засіданні , на час розгляду справи у суді першої інстанції , вартість часток, які належать відповідачу у спільних приміщеннях, перерахована відповідачу на його рахунок позивачем.

Прибудовані нежитлові приміщення загальною площею 148,6 кв.м. за цільовим призначенням поділяються на магазин 41,2 кв.м і кафе 107,4 кв.м. , прибудовані нежитлові приміщення загальною площею 126,10 кв.м. поділяються на магазин та кафе.

Таким чином , з врахуванням вищезазначеного та положень Статуту відповідача , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що спільне володіння і користування приміщеннями з дотриманням їх цільового призначення є неможливим.

Крім того , судова колегія вважає вірним ствердження суду про те, що доля, яка належить відповідачу у спільному майні не може бути відчужена шляхом приватизації, так як не може бути об’єктом приватизації ( згідно законодавства об’єктами приватизації є частки, паї у статутних фондах господарських товариств).

При цьому слід зазначити , що відповідно до положень ч. 2 ст.346 Цивільного кодексу України право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приписи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 року за № 1231-р “Деякі питання розпорядження об’єктами державної власності ” та відповідного розпорядження Міністерства не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки правовідносини , що склались в межах даної справи між сторонами як співвласниками майна регулюються Цивільним кодексом України .

Окрім означеного , судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того , що у зв’язку з припиненням права власності відповідача на частки у спільному майні, позивач набув право власності на прибудовані приміщення під магазин та кафе загальною площею 126,1 кв.м. розташоване за адресою м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР буд. 157 та прибудоване приміщення під магазин та кафе загальною площею 148,6 кв.м. розташоване за адресою м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, буд. 153.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького державного університету економіки і торгівлі ім.Б.Туган-Барановського м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008р. у справі № 12/287пн залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008р. у справі № 12/287пн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписано 12.03.08р.

Головуючий

Судді: