Постанова № 14511740, 16.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 р. справа № 2а-27196/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кониченка О.М.

при секретарі

15 год. 05 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Мірошниченко А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ДОНТРЕК» м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення рішення від 22 жовтня 2010 року № 0030721542/0

за участю представників сторін:

від позивача: Новиков В.І. за довір.

від відповідача: Тимошенко С.Ю. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «ДОНТРЕК» м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконними дій відповідача, в частині висновків про нікчемність правочину, та скасування податкового повідомлення рішення від 22 жовтня 2010 року № 0030721542/0, як таке, що прийняте без достатніх підстав та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «ДОНТРЕК» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ТОВ «Укрспецстройтранс» за період квітень, червень 2010 року, за результатами чого складено акт № 1708/23-3/30341444 від 11.10.2010 року. Актом перевірки встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкових зобовязань у квітні 2010 року у сумі ПДВ 16708 грн., завищено суму податкового кредиту у квітні 2010 року у сумі ПДВ 16708 грн., у червні 2010 року у сумі 9000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2010 року у сумі 9000 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 року № 003072154/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 12600 грн. Позивач вважає, що висновки зроблені в акті перевірки є необгрунтовними та суперечать нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з чого випливає що зазначене повідомлення-рішення має бути скасованим. Просив суд визнати незаконними дії відповідача, в частині висновків про нікчемність правочину, та скасувати податкове повідомлення рішення від 22 жовтня 2010 року № 0030721542/0, як таке, що прийняте без достатніх підстав та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

25 січня 2011 року представник позивача надав до судового засідання заяву, відповідно до якої уточнив позовні вимоги, а саме просив суд скасувати податкове повідомлення рішення від 22 жовтня 2010 року № 0030721542/0.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що позовна заява є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство «ДОНТРЕК» м. Донецьк 24.02.1999 року зареєстрований як юридична особами Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 30341444, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 07268830, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «ДОНТРЕК» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ТОВ «Укрспецстройтранс» за період квітень, червень 2010 року, за результатами чого складено акт № 1708/23-3/30341444 від 11.10.2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкових зобовязань у квітні 2010 року у сумі ПДВ 16708 грн., завищено суму податкового кредиту у квітні 2010 року у сумі ПДВ 16708 грн., у червні 2010 року у сумі 9000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2010 року у сумі 9000 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 року № 003072154/0, яким визначено ПП «ДОНТРЕК» м. Донецьк суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 12600 грн. у тому числі: основного платежу 9000 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 3600 грн.

Податковим органом в акті перевірки зокрема зроблено висновок, що договір купівлі продажу від 16.04.2010 року № 14/04 та договір транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104, укладені з порушенням п.8 ст. 181 Господарського кодексу України, де зазначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеними (таким що не відбувся).

Перевіркою встановлено, що за договором купівлі продажу від 16.04.2010 року № 14/04 ПП «Донтрек» до складу податкового кредиту у квітні віднесено суму ПДВ 16707,60 грн. За укладеним між ПП «ДОНТРЕК» та ТОВ «Укрспецстройтранс» договором, ПП «ДОНТРЕК» здійснило реалізацію кукурудзи підприємству ЗАТ «Ландгут Бройлер» згідно податкових накладних № 17 від 16.04.2010 року та № 18 від 19.04.2010 року.

Як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами по справі, договір купівлі продажу від 16.04.2010 року № 14/04 укладений між ПП «ДОНТРЕК» (продавцем) та ТОВ «Укрспецстройтранс» (покупцем) щодо придбання кукурудзи українського походження врожаю 2009 року. Так, у розділі 8 зазначеного договору позивачем допущена помилка стосовно строку дії договору, замість дати 31.12.2010 рік вказано дату 31.12.2009 рік, тобто дату у часі яка вже минула. З метою усунення виявленої помилки сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 16.04.2010 року № 14/04 якою виправлено строк дії договору, а саме до 31.12.2010 року.

На виконання цього договору ПП «ДОНТРЕК» виконало свої зобовязання та ТОВ «Укрспецстройтранс» передало покупцю товар, таким чином виконавши умови цього договору, що підтверджується рахунками-фактури № СФ-б/н від 16.04.2010 року та № СФ-б/н від 19.04.2010 року, видатковими накладними № 160402 від 16.04.2010 року та № 190402 від 19.04.2010 року та товарно-транспортними накладними № 164021 від 16.04.2010 року, № 1904021 від 19.04.2010 року та № 1904022 від 19.04.2010 року (що знаходяться в матеріалах справи).

Також керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України ТОВ«Укрспецстройтранс» з однієї сторони «Сторона 1» та ПП «ДОНТРЕК» з іншої «Сторона 2» склали Акт заліку зустрічних однорідних вимог від 29 жовтня 2010 року № 2, де йдеться про те що сторони домовились про часткове припинення взаємних зобовязань, строк виконання яких настав по договору купівлі-продажу № 14/04 від 16.04.2010 року всього на суму 100245,60 грн. Зобовязання Сторони 2 припинені частково, заборгованість Сторони 2 перед Стороною 1 склала 64836,40 грн. Зобовязання Сторони 1 припинені у повному обсязі, заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 не існує.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 180 Господарського кодексу України, та того факту, що фактично умови договору від 16.04.2010 року № 14/04 виконані, суд вважає що сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Тому позивачем правомірно було віднесено у квітні до складу податкового кредиту суму ПДВ 16707,60 грн.

В свою чергу, згідно договору транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104, укладеного між ПП «ДОНТРЕК» (клієнтом) та ТОВ «Укрспецстройтранс» (експедитором), експедитор зобовязався виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу клієнта.

Згідно статті 931 Глави 65 транспортне експедирування Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. При цьому експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно з пункту 2 умов договору транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104 вартість послуг експедитора зазначається в рахунку-фактурі, клієнт зобовязується сплатити зазначену суму шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора у безготівковому порядку.

Сторонами зазначеного договору після надання послуг підписувались акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), у яких зазначались кількість та вартість наданих послуг, таким чином сторони у кожному окремому випадку погоджували ціну послуг. На підтвердження цього надані заявки на виконання послуг, рахунки до сплати, акти здачі-приймання робіт(наданих послуг) №260603-6 від 01.06.2010р., №260603-5 від 02.06.2010р., №260603-4 від 03.06.2010р., №260603-3 від 04.06.2010р., №260603-2 від 07.06.2010р., №260603-1 від 08.06.2010р., №290613-12 від 09.06.2010р., №290613-11 від 10.06.2010р., №290613-10 від 11.06.2010р., №290613-9 від 13.06.2010р., №290613-8 від 14.06.2010р., №290613-7 від 15.06.2010р. №290613-6 від 16.06.2010р., №290613-5 від 19.06.2010р., №290613-4 від 23.06.2010р., №290613-3 від 25.06.2010р., №290613-2 від 26.06.2010р., №290613 від 29.06.2010р.

Також між ПП «ДОНТРЕК» та ТОВ «Укрспецстройтранс» було складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 22.10.2010 рік.

Крім того листом № 29/01 від 29 жовтня 2010 року ПП «ДОНТРЕК» запропонувало ТОВ «Укрспецстройтранс» погасити взаємну заборгованість шляхом заліку зустрічних вимог, згідно ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України у звязку з тим, що станом на 29.10.2010 рік між ним не погашена взаємна заборгованість, а саме ПП «ДОНТРЕК» є боржником перед ТОВ «Укрспецстройтранс» по договорам № 02/0104 від 01.04.2010 року на суму 54000 грн. та № 14/04 від 16.04.2010 року на суму 100245,60 грн. та ПП «ДОНТРЕК» по договору № 1-0406 від 04.6.2010 року на суму 89409,20 грн. та з відсутністю змоги погасити її у строк встановлений вищезазначеними договорами.

Керуючись 601 Цивільного кодексу України ПП «ДОНТРЕК» та ТОВ «Укрспецстройтранс» уклали додаткову угоду № 1 до договору № 02/0104 від 01.04.2010 року від 29 жовтня 2010 року якою дійшли домовленості провести залік зустрічних вимог на загальну суму 54000 грн. Зазначений факт підтверджується актом № 1.

Так, згідно вищезазначеного Акту № 1 від 29 жовтня 2010 року ТОВ «Укрспецстройтранс» з однієї сторони «Сторона 1» та ПП «ДОНТРЕК» з іншої «Сторона 2» склали Акт заліку зустрічних однорідних вимог від 29 жовтня 2010 року № 1, де йдеться про те що сторони домовились про припинення взаємних зобовязань, строк виконання яких настав по договору транспортної експедиції № 02/0104 від 01.04.2010 року всього на суму 54000 грн. Зобовязання Сторони 2 припинені у повному обсязі, заборгованість Сторони 2 перед Стороною 1 заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 не існує. Зобовязання Сторони 1 припинені частково, заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 35409,20 грн.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 180 Господарського кодексу України, та того факту, що умови договору транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104 виконані, суд вважає що сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Тому позивачем правомірно було віднесено у червні до складу податкового кредиту суму ПДВ 9000 грн.

У акті перевірки ДПІ посилається також на той факт, що згідно акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька ТОВ «Укрспецстройтранс» № 3250/23-3/36615845 від 26.08.2010 року встановлено відсутність на підприємстві необхідних умов для здійснення субєктом господарювання господарських операцій: відсутність основних фондів (виробничих потужностей) управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Та з урахуванням наведено відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Укрспецстройтранс» не було необхідних умов для викання зобовязань покладених згідно договору купівлі продажу від 16.04.2010 року № 14/04 та договору транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104, а тому зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт № 3250/23-3/36615845 від 26.08.2010 року, згідно з якого ТОВ «Укрспецстройтранс» не має достатніх складських приміщень, основних фондів, технічного персоналу для виконання операцій з позивачем. З наведених підстав відповідач стверджує про те, що спірні операції не мають реального товарного характеру, однак ці обставини не встановлені під час перевірки, за наслідками якої відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 року № 0030721542/0.

Що стосується нікчемності договору купівлі продажу від 16.04.2010 року № 14/04 та договору транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104 суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла на час складання акту перевірки) передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України свідчили про нікчемність правочинів - договору купівлі продажу від 16.04.2010 року № 14/04 та договору транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104, також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку (з огляду на нині діючу редакцію ч.3 ст. 228 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави), тому будь-які підстави для того, щоб вважати його нікчемним, відсутні, оскільки з наведеного вбачається, що позивач отримав послуги, в тому числі із супроводження договорів із існуючими контрагентами, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами, податковими накладними.

Також суд звертає увагу на факт протиріччя у акті перевірки, спочатку відповідачем робиться висновок, щодо фактичного не укладення договору купівлі продажу від 16.04.2010 року № 14/04 та договору транспортної експедиції від 01.04.2010 року № 02/0104, а потім зазначається про нікчемність зазначених угод.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідачем зроблений хибний висновок стосовно необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту у загальній сумі 25707,60 грн., у тому числі у квітні 2010 року у сумі 16707,60 грн. та у червні 2010 року у сумі 9000 грн.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п.7.4.5 п.7.5 п.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення.

Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобовязань були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «ДОНТРЕК» м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення від 22 жовтня 2010 року № 0030721542/0 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 22 жовтня 2010 року № 0030721542/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ДОНТРЕК» м. Донецьк судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 16 березня 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текс постанови складено та підписано 21 березня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.