Постанова № 14511691, 15.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. м. ВінницяСправа № 2а/0270/741/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Швайко І.А.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Ленінського районного центру зайнятості

до: ОСОБА_2

про: стягнення допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Ленінський районний центр зайнятості (далі - Ленінський РЦЗ) до ОСОБА_2 з позовом про стягнення допомоги по безробіттю.

Адміністративний позов мотивований тим, що з 01.01.2008р. по 08.08.2008р. громадянка ОСОБА_2 перебувала на обліку у Ленінському РЦЗ як безробітна, на підставі чого отримала допомогу по безробіттю в сумі 2 792,21 грн. за вказаний період відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

У результаті звірки з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було виявлено, що у період перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю громадянка ОСОБА_2 була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності. При цьому у своїй заяві про надання статусу безробітної відповідач зазначила, що не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Позивач вважає, що відповідачем не дотримано вимоги ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” щодо подання особою до центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно отримав допомогу по безробіттю у Ленінському районному центрі зайнятості в загальній сумі 2 792,21 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала обґрунтовані пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.08.2007р. ОСОБА_2 зверталась до Ленінського районного центру зайнятості з проханням надати статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України “Про зайнятість населення” та “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (а.с.4).

Керуючись ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., Ленінським районним центром зайнятості було призначено відповідачу допомогу по безробіттю у відповідному розмірі згідно вимог вищевказаних нормативно-правових актів України.

Однак, в ході проведення звірки з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було виявлено, що у період перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю відповідач була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

Підтвердженням цього слугують витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2011 р. (а.с.9).

17 серпня 2010 року головним спеціалістом відділу надання соціальних послуг з працевлаштування Ленінського районного центру зайнятості Полубуткіною Т.Г., за участю головного спеціаліста-бухгалтера Малікової Л.П., головного спеціаліста - юрисконсульта Швайко І.А. складено акт №332 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яким встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку як безробітна, належала до зайнятого населення, зокрема була зареєстрована як приватний підприємець (а.с.5).

На підставі зазначеного акту Ленінським районним центром зайнятості винесено наказ №206 від 01.09.2010 р. про повернення незаконно виплачених коштів, яким зобов'язано ОСОБА_2 повернути кошти отримані нею як допомогу по безробіттю з 1.01. 2008 по 08.08.2008 р. у сумі 2 792,21 грн. (а.с.8).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.

Згідно з п.п. 6,7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №357, у разі встановлення центрами зайнятості недостовірних даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів приймається директором центу зайнятості і оформляються наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, саме на виконання вимог вищевказаного нормативно-правового акту та керуючись наданою інформацією, Ленінським районним центром зайнятості було прийнято та належним чином оформлене рішення про повернення коштів відповідачем, що були отримані з порушенням Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” за період з 01.01.2008 р. по 08.08.2008 р. у сумі 2 792,21 грн.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, а статтею 39 вказаного Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому підлягають задоволенню, з урахуванням положень ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 21000, ідент.номер - НОМЕР_1) кошти в сумі 2 792 ( дві тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 21 коп. на користь Ленінського РЦЗ м. Вінниці (р/р №37179304900004, Банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, інд.код 21728042).

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович