Постанова № 1450390, 04.03.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2008 № 37/626

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача - Тертична В.П.

від відповідача - Дудар О.В., Лилик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2008

у справі № 37/626

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Регіон Сервіс"

про визнання недійсним п.7.4 Договору №14/08/1 від 14.08.2007

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Укртранснафта» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання недійсним п. 7.4 договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р., укладеного між ВАТ «Укртранснафта» та ТОВ «Нафта Регіон Сервіс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема заявник посилається на те, що п. 7.4 договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р. є таким, що суперечить чинному законодавству, а отже підлягає визнанню недійсним. Зокрема апелянт стверджує, що у оспорюваному ним пункті договору передбачена пеня, як засіб забезпечення виконання зобов’язання, яка здійснює забезпечення виконання негрошового зобов’язання – поставка товару.

Відповідач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

14.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртранснафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта Регіон Сервіс" був укладений договір № 14/08/1.

Згідно п. 1.1 договору ВАТ "Укртранснафта" зобов’язалось продати, а ТОВ "Нафта Регіон Сервіс" зобов’язалось прийняти та оплатити нафтопродукти – дизельне паливо в кількості до 80 000,000 метрічних тон.

У п. 3.1 договору сторони визначили, що поставка товару може здійснюватись частинами, строки та умови яких обумовлюються в додаткових угодах до договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно п. 7.4 договору у випадку порушення ВАТ "Укртранснафта" строку поставки товару, відповідно до підписаних додаткових угод до договору, які є його невід’ємною частиною, останній на письмову вимогу сплачує ТОВ "Нафта Регіон Сервіс" пеню у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, а у випадку перевищення 90-денного терміну поставки за оплачений ТОВ "Нафта Регіон Сервіс" товар – 0,3 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Спір у справі виник у зв’язку із тим, що ВАТ "Укртранснафта" вважає, що пункт 7.4 договору суперечить ст. 549 Цивільного кодексу України, а також Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Відповідач проти цього заперечує.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що позовні вимоги ВАТ "Укртранснафта" підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між ВАТ "Укртранснафта" та ТОВ "Нафта Регіон Сервіс" договір № 14/08/1 від 14.08.2007 р. є договором поставки.

Нормативно-правове визначення договору поставки міститься у п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно із яким а договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що на підставі договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р. у ВАТ "Укртранснафта" виникло зобов'язання по переданню товару ТОВ "Нафта Регіон Сервіс", а у ТОВ "Нафта Регіон Сервіс" виникло зобов’язання прийняти відповідний товар та грошове зобов’язання – оплатити товар, отриманий від ВАТ "Укртранснафта".

Грошового зобов’язання у ВАТ "Укртранснафта" перед ТОВ "Нафта Регіон Сервіс" на підставі договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р. не виникало

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з огляду на те, що на підставі договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р. у ВАТ "Укртранснафта" як постачальника не виникає грошового зобов’язання перед ТОВ "Нафта Регіон Сервіс", встановлення у п. 7.4 договору такого способу забезпечення зобов’язання ВАТ "Укртранснафта" по дотриманню строків поставки товару як пеня у розмірі 0,1 % та 0,3 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення, є таким, що не відповідає ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про те, що оскільки при укладенні договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р. ВАТ «Укртранснафта» та ТОВ «Нафта Регіон Сервіс» був обраний невірний спосіб забезпечення виконання зобов’язання по поставці товару, п. 7.4 вказаного договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р., підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову ВАТ «Укртранснафта» підлягає скасуванню повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2008 року у справі № 37/626 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним недійсним п. 7.4 договору № 14/08/1 від 14.08.2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта Регіон Сервіс».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Регіон Сервіс» (м. Київ, пр. Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 33642483) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» (м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 31570412) 85,00 грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Регіон Сервіс» (м. Київ, пр. Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 33642483) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» (м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 31570412) 42,5 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови.

Головуючий суддя

Судді

11.03.08 (відправлено)