Рішення № 145023, 27.07.2006, Апеляційний суд Київської області

Справа № 22-ц- 0831/2006 Головуючий в 1 інстанції Литвиненко О.Л.

Категорія 40 Доповідач Воробйова Н.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2006 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Воробйової Н.С.

суддів - Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі - Велицькому О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Баришівського районного суду Київської області від 27 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Київського обласного управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Управління державної судової адміністрації в Київській області про перерахунок та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористане службове обмундирування, стягнення моральної шкоди,-

встановила:

Позивачка звернулась до суду з позовом про перерахунок та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористане службове обмундирування, стягнення моральної шкоди за період 1998- січень 2003р.р., посилаючись на те, що з 1992 року працює суддею Бориспільського міськрайонного суду. У 2003 році виявила, що їй недоплачується заробітна плата, не виплачувалися премії. В порушення вимог КМ України її не забезпечили безкоштовним службовим обмундируванням.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути на її користь 18000 грн. заробітної плати та компенсації втрати частини заробітку, компенсацію за невикористане службове обмундирування в сумі 4020 грн., а також 10000 грн. заподіяної моральної шкоди, 2000 грн. витрат по оплаті проведеної експертизи, 500 грн. за консультаційні послуги спеціаліста, 2450 грн. за послуги адвоката.

Рішенням Баришівського районного суду від 25.12.2005 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Судової адміністраціїх України на користь позивачки 11575 грн.45 коп. заробітної плати, 5187грн. 95 коп. компенсації втрати частини заробітної плати, 3513 грн. компенсації за невикористане службове обмундирування, 2000 грн. моральної шкоди, 1920 грн. вартості експертизи, 500 грн. консультаційних послуг спеціаліста, 2450 грн. за послуги адвоката, а всього 27152 грн.38 коп.

В задоволені позову до Міністерства юстиції України, Київського обласного управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Управління державної судової адміністрації в Київській області відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та безпідставність стягнення коштів с ДСА України, оскільки до 01.01.2003 року організаційне забезпечення та фінансування діяльності судів загальної юрисдикції не здійснював. Спірні правовідносини, що вирішені судом виникли фактично в 1998-2002 р.р.

Апелянт просить постановити нове рішення , яким у задоволені позовних вимог до ДСА України відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтями 130 Конституції України та 118 Закону України " Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року передбачено, що фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

· окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

· законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

· гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Згідно статті 19 Закону України " Про судоустрій України ", який діяв до 1 червня 2002 року на Міністерство юстиції України було покладено обов'язок по організації матеріально - технічного забезпечення апеляційних та місцевих судів та створення належних умов для належного функціонування судів і діяльності суддів . Міністерство було головним розпорядником бюджетних асигнувань судової влади, що передбачені Законами України, азі січня 2003 року ці обов'язки відповідно до прикінцевих та перехідних положеннях Закону України " Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року покладено на Державну судову адміністрацію, яка утворюється згідно з цим Законом до 1 січня 2003 року. До утворення державної судової адміністрації зберігається існуючий порядок організаційного забезпечення та фінансування діяльності судів.

Статтею 35 Бюджетного кодексу України передбачено , що головні розпорядники бюджетних коштів, до 1 січня 2003 року - Міністерство юстиції України, а після 1 січня - Державна судова адміністрація України, організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.

Конституційний суд України у своєму рішення від 20 березня 2002 року у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень статей 58, 60

Закону України " Про державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного

Суду України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень пунктів 2,3,4,5,8,9 частини першої статті 58 Закону України " Про державний бюджет на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України " Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг , компенсацій і гарантій) вказав на те, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положення частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку із положенням статей 11, 44 Закону України " Про статус судів" створюють механізм захищеності судової влади, який Верховна Рада України повинна враховувати, приймаючи Державний бюджет України на відповідний рік .

А тому норми про матеріальне та побутове забезпечення суддів , їх соціального захисту, встановлені відповідно статтями 44, 45 Закону України " Про статус суддів" не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.

З урахуванням викладеного, колегія вважає правильним висновок суду про обґрунтованість вимог позивачки щодо стягнення заробітної плати, втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати.

Щодо виплати грошової компенсації за невикористане службове обмундирування, то даний вид грошової компенсації передбачався „Положенням про порядок одержання, обміну, видачі та носіння службового обмундирування судді „ затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22.04.1994 року №16/5.

Пунктом 2.10 Положення визначено, що для отримання даної компенсації необхідна письмова заява судді на ім"я голови суду.

Докази про те, що позивачка зверталась із відповідною заявою в матеріалах справи відсутні.

З пояснень позивачки в апеляційній інстанції вбачається, що вона не зверталась з заявою про виплату зазначеної компенсації у встановленому порядку.

Крім того, наказом Міністра юстиції України від 13.03.2003 року №19/5 Положенням про порядок одержання, обміну, видачі та носіння службового обмундирування судді України втратило чинність.

За таких обставин, колегія вважає, що у позивачки відсутні підстави Для стягнення компенсації за невикористане службове обмундирування.

Рішення в цій частині не ґрунтується на законі.

Не є також безспірним рішення суду в частині стягнення коштів за проведення судово - бухгалтерської експертизи.

З матеріалів справи встановлено, що суд не прийняв до уваги висновок судово - бухгалтерської експертизи № 2-241 від 23.09.2005 року, оскільки він містив суттєві недоліки, неточності та помилки.

Витрати позивачки на оплату консультативних послуг спеціаліста та послуг адвоката підтверджені документально.

Рішення в цій частині є обґрунтованим.

Разом з тим, не можна визнати обґрунтованим рішення суду щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди.

Колегія вважає, що позивачка не надала доказів перенесених моральних, психічних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків. З її пояснень випливає, що вона лише в 2003 році виявила, що їй в 1998-2002 р.р. була недоплачена заробітна плата та премія.

Відповідно до ст. 125 Закону України „Про судоустрій України" від 07.02.2002 року Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи.

Згідно з п.20 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про судоустрій України" від 07.02.2002 року державна судова адміністрація утворюється до 01.01.2003 року.

До утворення державної судової адміністрації зберігається існуючий порядок організаційного забезпечення та фінансування діяльності судів.

До 01 січня 2003 року фінансування та матеріально-технічне забезпечення місцевих і апеляційних судів здійснюється в обсязі, передбаченому Законом України „Про державний бюджет України на 2002 рік."

Як зазначено в Ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 26.10.2005 року при розгляді в касаційному порядку аналогічної справи, суду слід -враховувати, що фінансування видатків на організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів і установ судової системи, покладене на державну судову адміністрацію, почалося з 1 січня 2003 року та передбачено в Законі України „Про державний бюджет України на 2003 рік".

Вирішуючи спір про стягнення коштів з Судової адміністрації України на користь позивачки., суд залишив поза увагою, що спірні правовідносини фактично виникли в 1998-2002 роках ( саме за цей період позивачці нарахована недоплачена заробітна плата та компенсація втрати частини заробітної плати). А тому з висновком суду про стягнення з Судової адміністрації України сум на користь ОСОБА_1 колегія погодитися не може.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що рішення суду слід скасувати та постановити по справі нове рішення

Оскільки згідно статті 19 Закону України " Про судоустрій України" до 01.01.2003 року на Міністерство юстиції України було покладено обов'язок по організації матеріально - технічного забезпечення апеляційних та місцевих судів та створення належних умов для належного функціонування судів і діяльності суддів і Міністерство було головним розпорядником бюджетних асигнувань судової влади, недоплачена заробітна плата та компенсація втрати частини заробітної плати підлягає стягненню на користь позивачки з Міністерства юстиції України.

Керуючись ст. 307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Баришівського районного суду від 27.12. 2005 року скасувати. По справі постановити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства юстиції України , шляхом списання коштів з р/рахунку 37313042000030, код ЕДРПОУ № 00015622, ОПЕРУ Державного Казначейства України , МФО 820172 на користь ОСОБА_1 11575 грн.43 коп. заробітної плати, 5185 грн. компенсації втрати частини заробітної плати, 500 грн. за консультаційні послуги спеціаліста, 2450 грн. за послуги адвоката.

В решті позовних вимог відмовити.

В позові до Київського обласного управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Управління державної судової адміністрації в Київській області відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий -

Судді -