Постанова № 1450167, 11.03.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2008 р. Справа №13/397-07

Колегія суддів у складі:

головуючого судді –Могилєвкін Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужника О.В.

при секретарі –Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Веригін Ф.А.

відповідача –Сапіч В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №114С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 27.11.2007 р. по справі № 13/397-07

за позовом –ТОВ „Козіївське”, с. Козіївка

до –Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів»м. Охтирка

про виконання зобов’язання в натурі та стягнення 19355,00 грн., -

встановила:

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Сумської області в якому просить суд утримати з відповідача на користь позивача в натурі за втрат прийнятої на зберігання зерно продукції шляхом повернення її поклажедавцю такої саме якості зернопродукції - пшениці четвертого класу вагою 24500 кг та сплачення збитку поклажедавця від втрати (нестачі) зерно продукції у грошовій сумі 19335 грн. 00 коп.

27.08.2007 року позивач подав до суду уточнення до позовної заяви № 267 від 15.08.2007 року, в якому просить суд утримати з відповідача на користь позивача: в натурі за втрату (нестачу) прийнятої на зберігання зерно продукції ШЛЯХОМ повернення її поклажедавцю такої саме якості зернопродукції - пшениці четвертого класу вагою 24500 кг та пшениці третього класу всього 1956 кг, а також сплачення збитку поклажедавця від втрати (нестачі) зернопродукції у грошовій сумі 14561 грн. 77 коп.

07.11.2007 року позивач подав до суду уточнення до позовної заяви № 383 від 30.10.2007 року, в якому просить суд визнати порушенням публічного порядку та нікчемним правочином з моменту його вчинення правочин між ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ «Коліївське»у формі договору № юр2/205/195 по доробці зерна до ДСТУ та відповідальному зберіганню від 07.08.2006 року; стягнути з відповідача збитки та моральну шкоду завдані виконанням рішення господарського суду Харківської області від 03.04.07 року по справі № 35/01-07 за часткове невиконання умов договору № юр-2/770з-2006 р. про закладення до державного резерву матеріальних цінностей через ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів», шляхом зобов'язання повернути в натурі пшеницю третього класу вагою 32300 кг., сплати суми штрафу в розмірі 12597 грн. 00 коп., сплати суми державного мита в розмірі 377 грн. 91 коп., сплати суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп.; сплати збитків, завданих порушенням публічного порядку вчинення та нечемністю правочину з моменту його вчинення та за втрату (нестачу) прийнятої зерно продукції, шляхом зобов'язання повернути в натурі пшеницю четвертого класу вагою 24500 кг і пшениці третього класу вагою 1956 кг, а також сплати 24561 грн. 77 коп.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.11.2007 р. по справі № 13/397-07 (суддя Лиховід Б.І.) в позові відмовлено.

Рішення господарського суду Сумської області мотивоване з тих підстав, що 07.08.2006 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Козіївстьке»та відповідачем - державним підприємством «Охтирський комбінат хлібопродуктів»було укладено договір № юр2/205/195, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався надати послуги позивачу по доведенню зерна пшениці третього класу в кількості 600 т і пшениці четвертого класу в кількості 600 т до ДСТУ та його зберіганню до 01.06.2007 року.

На виконання умов договору, відповідач прийняв від позивача на відповідальне зберігання та доробку 482,1 т зерна пшениці третього класу та 24,5 т зерна пшениці четвертого класу на термін до 01.06.2007 року, що підтверджується даними, відображеними у формі Б-5 державної звітності державного підприємства та даними реєстрів накладних на зерно (в справі).

Як вбачається з матеріалів справи, в накладних про здачу зерна відображені тільки дані про його кількість, якісні показники зерна (такі як лабораторні дані про його вологість та наявність в ньому сторонніх домішок) в накладних відсутні.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем завищені показники вологості та показники наявності сторонніх домішок в зерні пшениці, що здавалась на комбінат по договору № юр2/205/195 є безпідставними, оскільки позивач не надав в суд жодних доказів того, що показники при здачі зерна були меншими.

На підставі вищевказаних документів, відповідачем, на всю кількість прийнятого від позивача зерна, були виписані складські квитанції № 328 від 21.08.2006 року, № 587 від 29.08.2006 року та № 578 від 30.08.2006 року (в справі).

В даних складських квитанціях, за результатами лабораторного аналізу, проведеного на державному підприємстві «Охтирський комбінат хлібопродуктів», були вказані дані щодо вологості та наявності домішок в прийнятому від позивача зерні і з його боку ніяких претензій ні з цього приводу, ні з приводу виконання комбінатом своїх зобов'язань по вищевказаному договору зберігання зерна не надходило, про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку позивача протягом всього терміну зберігання та доробки зерна, а також його розрахунки за надані послуги на суму 8867 грн. 31 коп., про що свідчать дані акту звірки станом на 01.11.2007 року та відповідна виписка з банківського рахунку підприємства (в справі).

Таким чином, вимоги позивача про повернення пшениці третього класу вагою 1956 кг є необґрунтованими і, відповідно, задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо повернення в натурі пшениці четвертого класу вагою 24500 кг та щодо сплати грошової суми в розмірі 24561 грн. 77 коп. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що зазначена продукція втрачена.

Дані вимоги позивача спростовуються матеріалами справи, а саме: листом відповідача № 706 від 19.06.2007 року про те, що позивач може у будь-який зручний для нього час забрати з комбінату пшеницю у кількості 24,5 т. Крім того, протягом червня - жовтня 2007 року, відповідачем направлялись аналогічні листи (в справі).

Позивач фактично сам відмовився одержати у відповідача належне йому зерно, посилаючись на його відсутність, недостачу такого зерна на державному підприємстві.

Відповідно до складських документів, протягом всього терміну дії договору № юр2/205/195, на зберіганні у відповідача знаходилась достатня кількість зерна ПШЄНИЦІ для виконання своїх зобов'язань по вказаному договору, в т.ч. і пшениці четвертого класу, оскільки мінімальна кількість вказаного зерна встановлена Державним комітетом України з державного матеріального резерву, що повинно постійно знаходитись на зберіганні у відповідача, значно перевищує ту кількість зерна, яку він повинен був повернути позивачу.

Вимоги позивача щодо зобов'язання повернути в натурі пшеницю третього класу вагою 32300 кг, сплати штрафу в розмірі 12597 грн. 00 коп. та суми державного мита в розмірі 377 грн. 91 коп. також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

В лютому 2007 року до господарського суду Харківської області з позовною заявою про недопоставку зерна ТОВ «Козіївське»до Державного матеріального резерву, звернувся Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2007 року позовні вимоги по вказаній справі були частково задоволені, а саме: зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Козіївське»виконати умови договору № юр-2/770з-2006 від 23.08.2006 року та поставити до Державного комітету з державного матеріального резерву пшеницю третього класу в кількості 32,3 т по ціні 650 грн. 00 коп. без ПДВ за 1 тону продукції на загальну суму 25194 грн. 00 КОП. З урахуванням ПДВ; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське»на користь Державного комітету з державного матеріального резерву 12597 грн. 00 коп. штрафу; стягнуто державне мито в сумі 377 грн. 91 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В уточненні до первісних позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача вказану кількість зерна та грошових коштів як збитків та моральної шкоди

Суд вважає, що між вищевказаним рішенням господарського суду Харківської області та виконанням своїх зобов'язань відповідачем по договору № юр2/205/195 відсутні, як будь-який зв'язок, так і вина останнього, а, тому, дані вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Не можуть підлягати задоволенню і вимоги позивача щодо визнання договору № юр2/205/195 нікчемним правочином, у зв'язку з порушенням публічного порядку, так як вони є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, чи спрямований на заволодіння цим майном.

Зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, про це свідчить матеріали справи.

Даний правочин вчинено сторонами відповідно до вимог ст.203 ЦК України, яка обумовлює загальні вимоги, які необхідні для чинності правочину.

Позивач з винесеним рішенням не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. В своїй скарзі відповідач зазначає, що при винесенні рішення суд першої інстанції порушив вимоги Законів України «Про господарські товариства», «Про власність», «Про підтвердження відповідності», «Про зерно та ринок зерна в Україні»; ст. ст. 4, 5, 215, 216, 228, 236, 622, 623, 950 і 951 Цивільного кодексу України; ст. ст. 184 і 207 Господарського кодексу України; постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 р. № 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно»; постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 228 «Про затвердження переліку центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення дехнічних регламентів»; Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від27.06.2003 р. № 198, зареєстрованого у Мін'юсті 16.07.2003 р. за № 605/7926; Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Мінагрополітики України 15.06.2004 р. № 228 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 липня 2004 р. за №835/9434; Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 11.07.2005 р. № 310, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 липня 2005 р. за № 819/11099; приписів частини першої статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Позивач в свою чергу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну і часткове скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 07.08.2006 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Козіївстьке»та відповідачем - державним підприємством «Охтирський комбінат хлібопродуктів»було укладено договір № юр2/205/195, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався надати послуги позивачу по доведенню зерна пшениці третього класу в кількості 600 т і пшениці четвертого класу в кількості 600 т до ДСТУ та його зберіганню до 01.06.2007 року.

На виконання умов договору, відповідач прийняв від позивача на відповідальне зберігання та доробку 482,1 т зерна пшениці третього класу та 24,5 т зерна пшениці четвертого класу на термін до 01.06.2007 року, що підтверджується даними, відображеними у формі Б-5 державної звітності державного підприємства та даними реєстрів накладних на зерно (в справі).

Позивач, посилаючись на ст. 228 Цивільного кодексу України, просив суд першої інстанції визнати нікчемним вище зазначений договір.

Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи рішення суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що не можуть підлягати задоволенню вимоги позивача щодо визнання договору № юр2/205/195 нікчемним правочином, оскільки позивачем не надано жодних доказів, що укладений сторонами договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, або незаконне заволодіння ним. Зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, про це свідчить матеріали справи. Даний правочин вчинено сторонами за їх взаємним волевиявленням відповідно до вимог ст.203 ЦК України, яка обумовлює загальні вимоги, які необхідні для чинності правочину.

Направлений в засідання апеляційного суду представник позивача, також не зміг обґрунтувати із посиланням на відповідні докази нікчемності здійсненого сторонами правочину, в зв’язку із чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи в наданих до справи накладних про здачу зерна відображені тільки дані про його кількість, якісні показники зерна (такі як лабораторні дані про його вологість та наявність в ньому сторонніх домішок) в накладних відсутні.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем завищені показники вологості та показники наявності сторонніх домішок в зерні пшениці, що здавалась на комбінат по договору № юр2/205/195 є безпідставними, оскільки позивач не надав в суд жодних доказів того, що показники при здачі зерна були меншими.

На підставі вищевказаних документів, відповідачем, на всю кількість прийнятого від позивача зерна, були виписані складські квитанції № 328 від 21.08.2006 року, № 587 від 29.08.2006 року та № 578 від 30.08.2006 року (в справі).

В даних складських квитанціях, за результатами лабораторного аналізу, проведеного на державному підприємстві «Охтирський комбінат хлібопродуктів», були вказані дані щодо вологості та наявності домішок в прийнятому від позивача зерні і з його боку ніяких претензій ні з цього приводу, ні з приводу виконання комбінатом своїх зобов'язань по вищевказаному договору зберігання зерна не надходило, про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку позивача протягом всього терміну зберігання та доробки зерна, а також його розрахунки за надані послуги на суму 8867 грн. 31 коп., про що свідчать дані акту звірки станом на 01.11.2007 року та відповідна виписка з банківського рахунку підприємства (в справі).

Таким чином, вимоги позивача про повернення пшениці третього класу вагою 1956 кг є необґрунтованими і, відповідно, задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо зобов'язання повернути в натурі пшеницю третього класу вагою 32300 кг, сплати штрафу в розмірі 12597 грн. 00 коп. та суми державного мита в розмірі 377 грн. 91 коп. також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

В лютому 2007 року до господарського суду Харківської області з позовною заявою про недопоставку зерна ТОВ «Козіївське»до Державного матеріального резерву, звернувся Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2007 року позовні вимоги по вказаній справі були частково задоволені, а саме: зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Козіївське»виконати умови договору № юр-2/770з-2006 від 23.08.2006 року та поставити до Державного комітету з державного матеріального резерву пшеницю третього класу в кількості 32,3 т по ціні 650 грн. 00 коп. без ПДВ за 1 тону продукції на загальну суму 25194 грн. 00 КОП. З урахуванням ПДВ; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське»на користь Державного комітету з державного матеріального резерву 12597 грн. 00 коп. штрафу; стягнуто державне мито в сумі 377 грн. 91 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В уточненні до первісних позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача вказану кількість зерна та грошових коштів як збитків та моральної шкоди

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що між вищевказаним рішенням господарського суду Харківської області та виконанням своїх зобов'язань відповідачем по договору № юр2/205/195 відсутні, як будь-який зв'язок, так і вина останнього, а тому, дані вимоги є необґрунтованими.

Вимоги щодо сплати грошової суми в розмірі 24561 грн. 77 коп. також задоволенню не підлягають оскільки до матеріалів справи не надано жодного доказі в обґрунтування стягнення зазначеної суми коштів.

Вимоги позивача щодо повернення в натурі пшениці четвертого класу вагою 24500 кг підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.2.2.2. укладеного сторонами договору «Зберігач»(відповідач по справі) повертає зерно за вимогою «Поклажедавця»(позивача по справі). Тому, посилання суду першої інстанції на попередню відмову позивача від отримання зазначеної кількості зерна не є підставою для відмови в задоволенні вимоги заявленої в позові.

Крім того, відповідач і його представник в засіданні не заперечують наявність переданої на зберігання пшениці четвертого класу вагою 24500 кг. і готовність у будь-який час повернути позивачеві зерно.

На підставі зазначеного рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст. ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Сумської області від 27.11.2007 року по справі №13/397-07 змінити. Рішення в частині відмови в позові по поверненню 24500 кг. пшениці четвертого класу скасувати та позов в цій частині задовольнити. Зобов’язати відповідача повернути позивачу 24500 кг. пшениці четвертого класу. Стягнути з Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів»(р/р № 26006003005001 першого відділення філії Полтавська дирекція»АТ «Індустріально-експортний банк»у м.Охтирка Сумської області, МФО 331661, код ЄДРПОУ 00956031) на користь ТОВ „Козіївське” (р/р № 260022398 у Краснокутському відділенні ХОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 350589, код ЄДРПОУ 30739637) 193,83 грн. держмита за позовом, 96,92 грн. держмита за скаргу та 118,00 грн. судових витрат. Наказ доручити видати господарському суду сумської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 07.03.2008 року.