Вирок № 14498938, 17.03.2011, Липоводолинський районний суд Сумської області

Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 1-20/11

В И Р О К

І М ' Я М У К Р А Ї Н И

17.03.2011 смт.Липова Долина Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого-судді Шульги О.М. при секретарі Бочкун Л.І. з участю прокурора Маценко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Липова Долина справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Качаново Гадяцького району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого 20.11.2009 року Липоводолинським районним судом Сумської області по ст. 185 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 у виді штрафу в сумі 850 гривень - штраф сплачено, але судимість не погашена.

- по ст. 122 ч.1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Цей злочин він вчинив за таких обставин.

20.11.2010 року в АДРЕСА_2 в будинку, що належить ОСОБА_3 близько 21 години підсудний ОСОБА_2 вчинив сварку з мешканкою смт Липова Долина ОСОБА_4, яка прийшла в гості до господарки будинку. Сварка між ними виникла з тієї причини, що ніби-то потерпіла, бувша його співмешканка ОСОБА_4 втручалася в його особисте життя з новою співмешканкою ОСОБА_5

Незважаючи на заперечення ОСОБА_4 підсудний ОСОБА_2 почав наносити їй удари руками по різним частинам тіла та штовхнув її на ліжко. Після цього він діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою покарання потерпілої ОСОБА_4 за втручання її в його особисте життя в новій сімї він схватив правою рукою за її праву ногу та застосувавши сулу потягнув її на себе, в результаті чого остання впала з ліжка на підлогу. Від дій ОСОБА_2 ОСОБА_4 відчула різку біль в області правового бедра та стала кричати. Після цього підсудний вибіг з будинку.

Внаслідок його злочинних дій потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді вивиху бедра, які відносяться, згідно висновку судово-медичної експертизи, до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та пояснив, що він раніше співмешкав з потерпілою ОСОБА_4, а потім вони розійшлися і він став проживати з ОСОБА_5

Через те, що вони розійшлися ОСОБА_4 почала телефонувати до нинішньої його співмешканки та погрожувати їй, внаслідок чого в сімї почалися сварки. 20.11.2010 року він дізнався, що ОСОБА_4 знаходиться в будинку ОСОБА_3 і близько 21 години вирішив сходити туди та попередити її щоб вона залишила його сімю у спокою. Але спокійної розмови з нею не получилось так як ОСОБА_4 почала виражатись в його адресу нецензурною лайкою. Тоді він вдарив її по обличчю долонями, а так як та сиділа на дивані, то він схватив її рукою за праву ногу та приклавши зусилля потягнув на себе. Від цього ОСОБА_4 впала на підлогу і дуже закричала. Після цього він злякався і вибіг з будинку. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_4 знаходиться на лікуванні в травмотологічному відділенні Роменської ЦРЛ з діагнозом вивих правового бедра. За її лікування він платив гроші і на даний час вони примирились.

Він згоден з тим, що своїми діями він спричинив потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорюються фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позиції, а тому, вислухавши думку учасників процесу та розяснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Таким чином, аналізуючи зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності і визнаючи їх достовірними, суд вважає, що вина підсудного доведена повністю і його дії суд кваліфікує по ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, оскільки він умисно наніс потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обставинами, які його помякшують судом визнається щире каяття підсудного, його сприяння в розкритті злочину, добровільне відшкодування потерпілій нанесених збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному судом визнається рецидив злочинів.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним, його особистість, що характеризується позитивно, вчинений ним злочин середньої тяжкості, потерпіла до нього ніяких претензій не має та зважаючи на ряд помякшуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В матеріалах кримінальної справи заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 з боку прокурора Липоводолинського району в інтересах держави в особі фінансового управління Роменської райдержадміністрації про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 1465,15 грн.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, а відповідач ОСОБА_2 цей позов визнав повністю.

Суд вважає, що позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відшкодування збитків за стаціонарне лікування потерпілого від злочину передбачено чинним законодавством, а вина підсудного доведена в ході судового слідства.

Таким чином витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 в сумі 1465 грн. 15 коп. підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 28,93-1,323, 324,328 КПК України, ст. 1206 ЦК України

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України і визначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 76 КПК України зобов”язати засудженого ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фінансового управління Роменськї районної державної адміністрації р/р 3146544700011 в ГУДКУ Сумської області, код платежу 24060300, код 23635184, МФО 837013 1465 ( одну тисячу чотириста шістдесят пять) грн.. 15 коп. за стаціонарне лікування в Роменській центральній районній лікарні потерпілої від злочину ОСОБА_4.

Міру запобіжного заходу засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя О. М. Шульга