Постанова № 1449714, 11.03.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.08

Справа №АС16/22-08.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді –Моїсеєнко В.М.

Секретаря судового засідання - Данілова Т.А.

розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «SELMI», м.Суми

до відповідача Державної податкової інспекції в м.Суми

про скасування рішень

За участю представників сторін:

від позивача : Машкіна Л.А.

від відповідача: Марченко О.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 21.09.2007р. № 0000822201/0/64179 про застосування штрафних ( фінансових) санкцій в сумі 59888,19 грн. та № 0000822201/1/64179 від 19.10.2007 про застосування штрафних ( фінансових) санкцій в сумі 59888,19 грн.

Відповідач вимоги позивача не визнає , про що подав суду заперечення.

В судовому засіданні оголошувалися перерви до 12 год.10 хв.11.02.2008р., до10 год.50 хв.28.02.2008р. та до 10 год.00 хв. 11.03.3008р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

За результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 01.01.2007 року по 03.08.2007 року відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Суми складений акт перевірки від 11.09.2007р. № 6001/220/04799336/ та прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.09.2007 року № 0000822201/0/64179 яким до позивача застосовані штрафні ( фінансові) санкцій на суму 59888,19 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності .

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки та прийнятим рішенням позивач оскаржив їх в адміністративному порядку , 12.09.2007р. позивач направив відповідачу заперечення № 25/475 на акт перевірки та 02.10.2007р. позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 25/505 . Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заперечень та скарги відповідач відмовив позивачеві в їх задоволенні. 31.10.2007 року позивач звернувся зі скаргою № 25/558 до Державної податкової адміністрації в Сумській області з повторною скаргою на рішення, яка також не була задоволена. 03.12.2007 року позивач оскаржив рішення відповідача до Державної податкової адміністрації України скаргою № 25/590.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача , для здійснення контролю за проведенням розрахунків та дотриманням законодавчо встановлених термінів їх проведення по зовнішньоекономічним контрактам, укладеним позивачем , а саме: №2006/06 від 20.09.06 з фірмою «ВАLТІК « Instruments» (Латвія), № 47-0601 від 04.01.2006 р. з компанією «Сгуtиг Ltd» (Чехія), № 47-0606 з компанією «JL Consult» (Німеччина), з компанією «КАРРА» (Німеччина) позивач надав відповідачу вантажні митні декларації (ВМД), які підтвердили своєчасне надходження на територію України товарів, які були предметом зазначених контрактів.

Однак, в акті перевірки від 11.09.2007р. № 6001/220/04799336/( а с.15) відповідач зробив висновок про те, що позивачем порушені вимоги ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. №185/94 –ВР « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»( із змінами та доповненнями) по платіжному дорученню № 5818/193 від 22.12.2006р. за період з 23.03.2007 року по 27.03.2007 року.

Проте , вказана норма Закону передбачає від суб'єктів господарювання отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України в випадку, якщо операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Однак, позивач не потребував отримання ліцензії НБУ ні по жодному із вказаних в акті перевірки контрактів, оскільки всі поставки були здійснені без перевищення встановленого 90-денного строку, що підтверджується матеріалами справи, а саме Ванатажно -митними деклараціями, на яких стоять відповідні відмітки митних органів про дати надходження товарів за вказаними контрактами на митну територію України.

Отже , як свідчать зазначені вантажно-митні декларації , всі товари надійшли на територію України своєчасно, без перевищення встановленого Законом України від 23.09.1994р. №185/94 –ВР « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»( із змінами та доповненнями) строку.

Законодавством, яке врегульовує питання, пов'язані з переміщенням через митний кордон України товарів при здійсненні господарюючими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, є Митний кодекс України та закони України з питань митної справи, валютного законодавства.

Застосування відповідачем норм статті 4 Закону України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі порушення резидентами термінів розрахунків при виконання імпортних договорів, яке було затверджене наказом ДПА України від 23.10.2002 р. № 505, є помилковим , так як втратило чинність згідно з наказом ДПА України від 12.06.2007 р. № 353.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Статтею 1 цього ж Закону визначений момент здійснення імпорту, а саме, момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 23. ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Окрім того, відповідно до ст. 37

Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначаються Державною митною службою України.

п. 14. ст. 1 Митного Кодексу України визначає митне оформлення, як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів.

Вимоги до вантажних митних декларацій (ВМД) встановлені відповідно до приписів Митного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, якою затверджене Положення про вантажну митну декларацію. Відповідно до п. 2 Постанови № 574 вантажна митна декларація (ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до п. 8 Постанови № 574 ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД с підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Заявленим режимом товарів, поставлених за контрактами, які перевірялись відповідачем і зазначені в акті перевірки від 11.09.2007р. № 6001/220/04799336/ , було їх зберігання під митним контролем без стягування мита та інших податків та без застосування до них мір нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, що передбачено, окрім зазначених законодавчих та нормативних актів прямої дії також і ще одним нормативним актом прямої дії, а саме Положенням про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженим наказом Державної митної служби України від 31.12.1996 р. № 592. Відповідно до п. 1.1. цього Положення митний склад - це митний режим, при якому ввезені з-за меж митної території товари зберігаються під митним, контролем без справляння мита та інших податків та без застосування до них заходів Ј нетарифного регулювання та інших обмежень в період зберігання.. .Зберігання товарів в режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально призначеного та обладнаного приміщення або іншого місця - митного ліцензійного складу.

Відповідно до п. 1.4. цього Положення територія складів, визначених у пункті 1.1, є зоною митного контролю і становить невід'ємну складову частину митної території України, на якій діє законодавство України, Митний кодекс України, нормативні акти Державної митної служби України, а також нормативні акти інших відомств , що регулюють вимоги до товарів , які ввозяться в Україну або вивозяться з України, відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до п.1.2 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999рр. за № 42/3335 його дія поширюється на переміщення товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються між митницями, структурними підрозділами однієї митниці територією України юридичними та фізичними особами.

Як зазначено в п.4.3 цього Положення,для здійснення контролю за доставкою товарів, що ввозяться на митну територію України (напрямок переміщення - ІМ), переміщуються з будь-якою метою, крім транзиту, і на які не складається ПД, використовуються попереднє повідомлення (далі - ПП) і його електронна копія. Порядок заповнення ПП установлюється Держмитслужбою України.

Отже, позивач в повному обсязі дотримався вимог Закону України від 23.09.1994р. №185/94 –ВР « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»( із змінами та доповненнями) за контрактами укладеними позивачем , а саме: №2006/06 від 20.09.06 з фірмою «ВАLТІК « Instruments» (Латвія), № 47-0601 від 04.01.2006 р. з компанією «Сгуtиг Ltd» (Чехія), № 47-0606 з компанією «JL Consult» (Німеччина), з компанією «КАРРА» (Німеччина) в частині дотримання граничного 90-денного строку .

Застосування ДПІ в м. Суми штрафних санкцій за податковими повідомлення-рішеннями від 21.09.2007р. № 0000822201/0/64179 та № 00008222201/164179 від 19.10.2007р. за порушення позивачем вимог ст.2 Закону України від 23.09.1994р. №185/94 –ВР « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»( із змінами та доповненнями) є неправомірним , так як відповідачем не враховано, що датою імпорту товарів являється не дата оформлення Вантажно-митної декларації , а є дата перетину митного кордону України.

Таким чином, податкові повідомлення- рішення від 21.09.2007р. № 0000822201/0/64179 та № 00008222201/1/64179 від 19.10.2007р прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства , що є підставою для визнання їх неправомірними та скасування.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. відшкодовуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми ( 40030, м. Суми, Червона площа,2) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.09.2007р. № 0000822201/0/64179 в сумі 59888,19 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми ( 40030, м. Суми, Червона площа,2) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2007р. № 0000822201/1/64179 в сумі 59888,19 грн

3. Відшкодувати з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству «SELMI» ( 40009,м.Суми, вул. Комсомольська,68а, код 04799336) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати виконавчий документ після набрання постановою законної сили за заявою особи, на користь якої ухвалена дана постанова.

5. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

6. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 дні після подання заяви про апеляційне оскарження.

7. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписаний 11.03.2008 р.