Постанова № 1449548, 04.03.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.2008

Справа №2-17/317-2008А

за позовом Управління ПФУ в Роздольненському районі, смт Роздольне

до відповідача Комунального підприємства "Крістал", с.Славне Роздольненського району

про стягнення 6 357,16 грн.

Суддя В.І. Гайворонський при секретарі судового засідання

Шенягіной Т.Ю

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Маметов М.Р. представник дов. №9 від 13.02.08р.

Від відповідача – не з’явився.

Сутність спору: Управління ПФУ в Роздольненському районі звернулось до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у сумі 6357,16 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою про вручення якої адресату є поштове повідомлення.

Від Славнівської сільської ради надійшло повідомлення, що у зв’язку з відсутністю керівника відповідача він в засідання суду з’явитися не може. Однак при цьому клопотання про відкладення справи не заявлено. Крім того зацікавленою особою не надано доказів в підтвердження вказаної обставини. Крім того, якщо відсутній керівник, його обов'язки повинен виконувати інший робітник тобто вказана причина уважною не є.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

Згідно рішення ПФУ №239 від 06.12.07р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 6 357,16грн.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздольненському районі як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером № 23020039, про що заявлено позивачем у позові.

Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

Відповідно до абзацу 1 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок вирахування й сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. під № 64/8663, відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Однак, в порушення вищевказаних нормативних актів відповідач не проводив сплату загальнообов’язкових платежів, у зв’язку з чим УПФУ в Роздольненському районі на адресу відповідача було спрямовано рішення №239 від 06.12.07р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків.

Вказане рішення було отримано відповідачем особисто 11.12.07р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім цього про вказане рішення відповідачу відомо, у зв’язку з розглядом цієї справи.

Вказане рішення не оскаржено та згідно статті 106 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати наявність заборгованості.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено, а також доказів в обґрунтування заперечень.

Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття постанови, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

Рішення ПФУ відповідачем не оскаржувано, у встановленому законом порядку не визнано недійсним (нечинним), не скасовано та є належним доказом наявності заборгованності.

Указано рішення позивача у встановленому Законом порядку не визнано недійсним (нечинним) не скасовано, і суд не має права не брати його до уваги при винесенні цієї постанови, а також давати оцінку на предмет невідповідності рішення законодавству.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 з аналогічного питання (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

З врахуванням позовних вимог, стягненню підлягає сума – 6357,16 грн.

Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї постанови, або є у встановленому Законом порядку рішення позивача будуть відмінено або визнано нечинним, він вправі звернутися в суд з завою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

Позивач, згідно ст. 81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є відносно інших норм спеціальною.

Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори повинні розглядатися за нормами КАС України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.2. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ч.2 ст. 94, ст. ст. 162-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Крістал" (96241, с.Славне, Роздольненського району, вул. Леніна, 12, р/р 26006152270101 ВАТ ОКБ, м.Сімферополь, МФО 324485, ідентифікаційний код 31421363) на користь Управління ПФУ в Роздольненському районі

(смт. Роздольне, пр. 30 - річчя Перемоги, 6, р/р25603010047201 в КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 324805, ідентифікаційний код 22259425) заборгованість в сумі 6357,16 грн.

Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАСУ країни у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.