Рішення № 1449460, 05.03.2008, Господарський суд Чернігівської області

05.03.08

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

04 березня 2008р. справа №14/46

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Менське підприємство по племінній справі в тваринництві”, вул.Жовтнева,85а, м. Мена

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер”, вул.Жовтнева,12, м. Ічня

Про стягнення 9968грн. 24коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Попелуха А.М. юрисконсульт, довіреність №21 від 21.01.08р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7824,24грн. за поставлений товар згідно договору №3 від 12.01.06р., 1528грн. інфляції та 616грн. пені.

Від відповідача надійшло клопотання №5 від 18.01.08р. про припинення провадження по справі оскільки борг в сумі 7824,24грн. сплачено платіжним дорученням №259 від 08.01.08р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.08р. підтвердив сплату відповідачем основного боргу в сумі 7824,24грн. та просив стягнути з відповідача 1528грн. інфляції та 616грн. пені, а також судові витрати.

Від відповідача по факсу надійшло заперечення №13 від 29.02.08р. щодо нарахування та стягнення суми інфляції і пені та факс-копія платіжного доручення №259 від 08.01.08р. про перерахування 7824,24грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо позовних вимог, в якому зазначив, що нарахування інфляційних проведено виходячи з часу подання претензії від 29.12.06р., нарахування пені проведено з липня 2007р. по 31.12.07р. та визначив перелік накладних і рахунків, по яким рахувався борг відповідача в сумі 7824,24грн.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

12.01.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір №3, предметом якого є організація штучного осіменіння тварин з метою їх продуктивних і племінних якостей. Відповідно до п.2 розділу 2. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується забезпечувати пункт штучного осіменіння споживача (відповідача по справі) сім’ям закріпленого бугая-плідника і рідким азотом для осіменіння корів і телиць з розрахунку три сім’ядози для запліднення однієї голови. Крім того постачальник зобов’язується за окрему плату надавати допомогу у придбанні необхідних інструментів, матеріалів та форм обліку (п.5 розділ 2 договору). У п.4 розділу 2 договору сторони встановили, що спермопродукція і рідкий азот доставляється споживачу транспортом постачальника згідно графіка, відповідно до вимог використання посудин Дьюара, або транспортом споживача.

У відповідності до розділу 3 договору споживач зобов’язався проводити оплату за кожну дозу сім’я, за вартість використаного азоту, включаючи транспортні витрати.

Позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 7824,24грн. за отриману продукцію, при цьому визначивши перелік накладних і рахунків, по яким рахувався борг відповідача на час звернення до суду з позовними вимогами: рахунок №267 від 05.05.06р. на суму 312,00грн., накладна №271 від 05.05.06р. на суму 293,76грн., накладна №253 від 05.05.06р. на суму 1920,00грн., рахунок №470 від 14.07.06р. на суму 312,00грн., накладна №407 від 14.07.06р. на суму 330,48грн., накладна №390 від 14.07.06р. на суму 2160,00грн., рахунок №656 від 22.09.06р. на суму 312,00грн., накладна №487 від 22.09.06р. на суму 1872,00грн., рахунок №859 від 12.12.06р. на суму 321,00грн.

У п.2 розділу 3 договору сторони встановили, що при надходженні коштів на рахунок постачальника він доставляє необхідний товар.

Як свідчать матеріали справи позивач без отримання від відповідача коштів здійснив відповідачу доставку продукції, яка в свою чергу була отримана відповідачем.

Факт отримання продукції відповідачем підтверджується матеріалами справи та не спростовується останнім.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, строк оплати отриманого відповідачем товару та наданих послуг сторонами в договорі не визначено.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пред’явлення позивачем претензії від 28.12.06р., яка направлена на адресу відповідача 29.12.06р., щодо оплати відповідачем заборгованості з 01.05.06р. по 01.12.06р. у сумі 7512,24грн. за отриманий товар і надані послуги, суд розцінює як пред’явлення вимоги на оплату відповідно до приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, яка повинна бути виконана відповідачем у семиденний строк, тобто у строк –05.01.07р.

Відповідач за поставлений товар та надані послуги згідно вказаних вище рахунків і накладних на день подання позовної заяви не розрахувався.

Після порушення провадження у справі відповідач здійснив повне погашення боргу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 7824,24грн. платіжним дорученням №259 від 08.01.08р.

Оскільки, заборгованість в сумі 7824,24грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 7824,24грн. підлягає припиненню.

Позивач просить стягнути з відповідача 616,00грн. пені, яка нарахована за період з 01.07.2007р. по 31.12.07р.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У п.4 розділу 5 договору сторони передбачили, що при порушенні пунктів 5-3 договору споживач сплачує на користь постачальника за кожний день затримки коштів пеню у розмірі 0,75% вартості відпущеного товару, але не нижчу ніж передбачено Законодавством.

Дослідивши текст договору №3 від 12.01.06р., суд доходить висновку, що пункти 5-3 договору не містять умов, щодо строку проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар, послуги, а тому відповідно відсутній сам факт порушення відповідачем пунктів 5-3 договору, за порушення яких передбачається сплата пені у розмірі 0,75% вартості відпущеного товару, але не нижчу ніж передбачено Законодавством.

З огляду вищевикладене суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 616,00грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просить сягнути з відповідача 1528грн. інфляції з 29.12.06р.

Поданий позивачем розрахунок суми інфляційних свідчить про їх нарахування позивачем починаючі з травня 2006 року, крім того, з грудня 2006р. позивач проводить нарахування інфляції із суми заборгованості 7824,24грн.

Аналіз матеріалів справи та поданих позивачем доказів свідчить про те, що при проведенні нарахування інфляційних позивачем безпідставно не було враховано те, що позивачем пред’явлено відповідачу вимога про оплату тільки стосовно отриманої продукції, послуг на суму 7512,24грн. станом на 01.12.06р., тобто позивачем не пред’являлась відповідачу вимога щодо оплати рахунку №859 від 12.12,06р. на суму 312,00грн. За таких обставин, у відповідача перед позивачем не виникла прострочка зобов’язання щодо оплати рахунку №859 від 12.12,06р. на суму 312,00грн.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок суми інфляції, приймаючи до уваги, що про строчка виконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 7512,24грн. виникла з 06.01.07р., суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 1246,24грн. за період з 06.01.07р. по 31.12.07р. В решті стягнення інфляційних відмовити у зв’язку з безпідставним їх нарахуванням. На час розгляду справи відповідачем не подано суду доказів відсутності вини у несвоєчасній оплаті продукції, послуг.

Оскільки відповідач в порушення ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар та надані послуги своєчасно не розрахувався, та враховуючи сплату відповідачем основного боргу, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення інфляції в сумі 1246,24грн. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7824,24грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 87,58грн. та 103,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 7824грн.24коп.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер” (вул.Жовтнева,12, м. Ічня, р/р 260014040 „Райффайзен банк „Аваль” МФО 353348, код 30148677) на користь Відкритого акціонерного товариства „Менське підприємство по племінній справі в тваринництві” (вул.Жовтнева,85а, м. Мена, р/р 26000377710001 ЧФ „Приватбанку” МФО 353586 код 00709721) 1246грн.24коп. інфляції, 87грн.58коп. державного мита, 103грн.68коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 05.03.08р.

Суддя Н.Ю.Книш