Постанова № 1449127, 05.02.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2008 № 3/447

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача - Шевченко В.А. – дов. № 37 від 01.01.2008

від відповідача -Зонтов Ю.В. – дов. № 297Д від 24.01.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2007

у справі № 3/447

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"

про стягнення 144943,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Придніпровська залізниця” (надалі - позивач, апелянт) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” (надалі - відповідач) про стягнення пені в розмірі 144 943,80 грн. внаслідок неналежного виконання договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2007р. у справі № 3/447 позов задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” 388,88 грн. пені, 3,88 грн. витрат по сплаті державного мита та 3,03 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено повністю; повернуто Державному підприємству „Придніпровська залізниця” з Державного бюджету України державне мито в розмірі 0,57 грн., зайво сплачене платіжним дорученням № 1362 від 11.05.2007, яке залишено в матеріалах справи № 3/447.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно переданого майна, підлягають задоволенню, оскільки останнім порушено його зобов’язання по договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2007р. щодо своєчасної поставки майна в лізинг. Однак, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем невірно проведено розрахунок пені, у зв’язку з чим (за розрахунком суду) з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 388,88 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № НЮ-23/73 від 07.12.2007, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2007р. у справі № 3/447 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДП „Придніпровська залізниця” в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи (щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача пені) та в цій частині рішення винесено відповідно до норм матеріального та процесуального права, але судом було допущено помилку при розрахунку розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача та пеня безпідставно судом була розрахована за формулою, що застосовується при нарахуванні річних відсотків від суми простроченого зобов’язання.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 23.01.2008, в якому він просить рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 у справі № 3/447 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 29.01.2008 на підставі ч.3 ст.77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 05.02.2008.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством „Укртранслізинг” (як лізингодавцем) та Державним підприємством „Придніпровська залізниця” (як лізингоодержувачем) 03.11.2006р. укладено договір № Пр/В-061369/НЮ, відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця майно в платне користування на умовах фінансового лізингу (а.с.16-23).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору лізингодавець зобов’язується на умовах, зазначених в цьому договорі, набути власність 700 чотирьохвісних напіввагонів моделей 12-783 (виробник ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод”) ТУ У 3.06-05763814-203-96 (оснащені візками, модернізовані за проектом СО3.04, розробки Київського проектно-конструкторського-технологічного бюро по вагонах (КПКТБ (В)) та 12-9745 (виробник ДП „Стрийський вагоноремонтний завод”) ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектовані модернізованими візками моделі 18-100, з установкою елементів компанії „А.Stucki” і колісних пар з нелінійним профілем коліс ІТМ-73 ТУ У 35.2-01124454-028-2004 (надалі – майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 1 до цього договору, та передати його у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором.

Вартість одиниці майна, що передається в лізинг, становить 199 980,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 33 330 грн.) за один вантажний вагон (п. 1.3 названого договору).

Згідно з п. 3.1 договору № Пр/В-061369/НЮ майно передається лізингодавцем і приймається у лізинг лізингоодержувачем поетапно, партіями не менше 50 одиниць – від виробника–вагонобудівного заводу, та без обмеження розміру партій – від виробника–вагоноремонтного заводу, на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцю лізингової плати за користування майном шляхом перерахування лізингових платежів лізингодавцю. Розмір партій майна, що передається в лізинг, обумовлюється графіком передачі майна в лізинг (додаток № 2 до цього договору).

Згідно з додатком № 2 до договору № Пр/В-061369/НЮ (а.с. 24) відповідач зобов'язався передати в лізинг позивачу 700 піввагонів за графіком: піввагон моделі 12-783 у листопаді 2006 року у кількості 50 одиниць, у грудні 2006 року - 50 одиниць, у січні 2007 року - 125 одиниць, у лютому 2007 року - 125 одиниць, у березні 2007 року - 150 одиниць; піввагон моделі 12-9745 у грудні 2006 року - 20 одиниць, у січні 2007 року -30 одиниць, у лютому 2007 року - 70 одиниць, у березні 2007 року - 80 одиниць.

Зобов’язання за договором відповідачем належним чином виконані не були - перша партія напіввагонів у кількості 50 одиниць в листопаді 2006 позивачу поставлена не була, у зв’язку з чим позивачем було надіслано відповідачу претензію № ВС-95/152 від 22.01.2007 на суму 28 997,10 грн. та претензію № ВС-95/443 від 19.02.2007 на суму 32 996,70 грн. з вимогою сплатити штрафні санкції за затримку поставки напіввагонів. Вказані претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006 щодо ціни, кількості та нових строків передачі майна в лізинг у 2006-2007 роках (а.с.31-32).

Відповідачем не заперечується, що судом першої інстанції правильно встановлено, що датою укладання додаткової угоди № 1 є 01.02.2007.

У відповідності до п.5 додаткової угоди № 1 від 01.02.2007, з дати підписання цієї угоди додаток № 2 до договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006 втрачає чинність та по тексту цього договору всі посилання на додаток № 2 вважаються посиланнями на додаток № 5.

Згідно додатку № 5 до договору № Пр/В-061369/НЮ (а.с.33) відповідач зобов'язався передати в лізинг позивачу 700 піввагонів за іншим графіком: піввагон моделі 12-783 у грудні 2006 року у кількості 50 одиниць, у березні 2007 року - 150 одиниць, у квітні 2007 року - 150 одиниць, у травні 2007 року - 150 одиниць; піввагон моделі 12-9745 у січні 2006 року - 20 одиниць, у березні 2007 року - 90 одиниць, у квітні 2007 року - 90 одиниць.

При цьому вартість одиниці майна встановлена п.1.3. договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006 (в редакції п.1 додаткової угоди № 1 від 01.02.2007) та становить: перші 70 піввагонів, в тому числі 50 виробництва ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” та 20 виробництва ДП „Стрийський вагоноремонтний завод” – 199 980,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 330,00 грн.) за один вантажний вагон; інші 630 піввагонів, в тому числі 450 виробництва ВАТ „Крюківський вагонобудівний завод” та 180 виробництва ДП „Стрийський вагоноремонтний завод” - 221 190,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 865,00 грн.) за один вантажний вагон.

У відповідності до актів №№ 4,5,6 приймання-передачі піввагонів, у березні відповідачем передано позивачу піввагони моделі 12-783 в кількості 75 шт. та піввагони моделі 12-9745 в кількості 40 шт.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не було поставлено позивачу майно в лізинг у строки, визначені договором та додатками до нього, а саме - піввагони моделі 12-783 у кількості 50 шт. (вартістю 199 980,00 грн. за од.) не були поставлені у листопаді 2006 року; піввагони моделі 12-783 у кількості 75 шт. та моделі 12-9745 у кількості 50 шт. (вартістю 221 190,00 грн. за од.) не були поставлені у березні 2007 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Пунктом 10.3 договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006 встановлено, що за несвоєчасну передачу майна лізингодавець сплачує лізингоодержувачу пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно переданого майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв’язку з порушенням відповідачем договірних зобов’язань вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є правомірними.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого суду про те, що у відповідності до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Однак, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд, задовольняючи частково позовні вимоги, припустився помилки при розрахунку пені за неналежне виконання договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006 та безпідставно розрахував розмір пені за формулою, що застосовується при нарахуванні річних відсотків від суми простроченого зобов’язання.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що за несвоєчасну передачу майна лізингодавець сплачує лізингоодержувачу пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно переданого майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

Вказаний розмір пені (0,01% за день) на момент нарахування пені не перевищував подвійної облікової ставки НБУ, яка в період з 10.06.2006 по 01.06.2007 становила 8,5 % річних (8,5 % х 2 : 365 = 0,046 % в день).

Колегія суддів вважає, що розмір пені, розрахований у відповідності до п.10.3 договору № Пр/В-061369/НЮ від 03.11.2006 та підлягає сплаті відповідачем, складає:

1) за непередачу в листопаді 2006 піввагонів моделі 12-783 в кількості 50 шт. вартістю 199 980,00 грн. за од., прострочення 62 дні -

50 шт. х 199 980,00 грн. (ціна за шт.) х 0,01% (ставка пені за день прострочення) х 62 дн. = 61 993,80 грн.

2) за непередачу в березні 2007 піввагонів моделі 12-783 у кількості 75 шт. та моделі 12-9745 у кількості 50 шт. (всього 125 шт.) вартістю 221 190,00 грн. за од., прострочення 30 днів - 125 шт. х 221 190,00 (ціна за шт.) х 0,01 % (ставка пені за день прострочення) х 30 дн. = 82 946,25 грн.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 144 940,05 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи, але судове рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, а відтак, апеляційна скарга Державного підприємства „Придніпровська залізниця” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2007р. у справі № 3/447 підлягає зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ст.103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Придніпровська залізниця” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 р. у справі № 3/447 за позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця” до Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” змінити.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 р. у справі № 3/447 викласти в наступній редакції:

„Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укртранслізинг” (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 40; 01103, м.Київ, вул.. Драгомирова, 4, кв. 120; код ЄДРПОУ 30674235, р/р № 26001001152 у АБ „Експрес-Банк” м. Київ, МФО 322959) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ, пр-кт Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01074130; р/р № 26005000013 в Дніпропетровській філії „Експрес-Банк”, МФО 306964) 144 940 (сто сорок чотири тисячі дев’ятсот сорок) грн. 05 коп. пені, 1 449 (одну тисячу чотириста сорок дев’ять) грн. 40 коп. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Матеріали справи № 3/447 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді