Постанова № 1449002, 04.02.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2008 р.

12:10

Справа № 1/909/07

м. Миколаїв

За позовом: Новобузького районного центру зайнятості.

/55600, Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Куйбишева, 2/

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Миколаївської

філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”

/54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1/

про: стягнення 559, 47 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Заславська Л.М., довіреність від 12.01.2008р.

Від відповідача: Кутир Т.С., довіреність від 26.12.2007р.

Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача витрат за перенавчання безробітного Кравченка О.В. в сумі 559, 47 грн. (403, 31 грн. матеріальної допомогі у період профнавчання та 156, 16 грн. вартості навчання, останню суму позивач просить перерахувати на користь Миколаївського обласного центру зайнятості).

Відповідач у письмових запереченнях (а.с.29-31) заперечує проти позову зазначив, що позивач не дотримуючись встановленого у ч.2 ст.7 Закону України “Про зайнятість населення” строку пошуку підходящої роботи направив Кравченко О.В. на перепідготовку, та відповідно стягнення коштів за проведене з порушенням вимог законодавства перенавчання безробітного Кравченко О.В. є незаконним. Крім цього відповідач вважає, що матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а також професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у навчальних закладах державної служби зайнятості або на договірній основі в інших навчальних закладах фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і тому стягнення таких витрат з підприємства є також незаконним.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні - суд

в с т а н о в и в:

02 квітня 2007р. відповідач звільнив громадянина Кравченко Олександра Володимировича на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників (а.с.13).

04 квітня 2007 року вказаний громадянин звернувся до позивача з питання працевлаштування і 11.04.2007 року йому було надано статус безробітного (а.с.11).

У зв’язку з відсутністю підходящої роботи з врахуванням професійного досвіду та освіти безробітного, позивач направив його на курси перепідготовки за спеціальністю “Основи організації підприємницької діяльності”. Вартість навчання та матеріальної допомоги склали 559, 47 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на пункт 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення».

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Стаття 25 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає види компенсацій і гарантій громадянам, які втратили роботу, при цьому пункт «а»цієї статті вказує на особливі гарантії працівникам, вивільненим з підприємств, установ і організацій.

Надані позивачем докази –персональна картка № 146910307040400001 (а.с.11) свідчить, що громадянин Кравченко О.В., що працював у відповідача, був ним звільнений 02.07.2007 року по пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України в зв’язку з скороченням чисельності працівників.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, може провадитись у випадках, в тому числі, необхідності змінити кваліфікації у зв’язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина.

За час, який знаходився громадянин Кравченко О.В. на обліку у позивача як особа, що шукає роботу, безробітний вакансія за спеціальністю електромонтер станційного устаткування телефонного зв’язку була відсутня.

Стаття 26 Закону України «Про зайнятість населення» визначає особливості щодо гарантій для працівників, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі підвищення кваліфікації чи одержання суміжної професії, якщо протягом двох років, які передували вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію.

Персональна картка громадянина Кравченко О.В. свідчить, що він відноситься саме до таких працівників.

Таким чином, позивач правомірно направив громадянина Кравченко О.В. на навчання за професією (спеціальністю) “Основи організації підприємницької діяльності”.

Частина 2 пункту 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає, що якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Вартість витрат за перенавчання безробітного громадянина Кравченко О.В. складає 559, 47 грн., в тому числі 156, 16 грн. вартість навчання і 403, 31 грн. сума матеріальної допомоги на період навчання (а.с.18-19).

Заперечення відповідача, щодо порушення позивачем вимог законодавства при направленні на перенавчання безробітного Кравченко О.В. та незаконності стягнення з підприємства витрат на матеріальна допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного судом відхиляються з наступних підстав:

із заперечень відповідача вбачається невірне розуміння п.2 ст7 Закону України «Про зайнятість населення», зміст якої розкриває поняття «підходящої роботи», а ніяк не виникнення у безробітного права на перенавчання.

Пункт 2 статті 7 Закону України «Про зайнятість населення»не містить застереження, що направлення для навчання безробітного можливе лише після спливу шестимісячного строку перебування на обліку як безробітного.

Стаття 26 Закону України«Про зайнятість населення»передбачає особливі гарантії для осіб, які втратили роботу з незалежних від них причин, а саме з ініціативи адміністрації в зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Саме з цих причин було розірвано трудовий договір з громадянином Кравченко О.В.

Частина друга пункту 4 статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачає, що за вказаних вище умов вартість витрат, пов’язаних з організацією професійної підготовки вивільнених працівників здійснює юридична особа, яка їх звільнила.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 403, 31 грн. суми матеріальної допомоги на період навчання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 156, 16 грн. вартості навчання задоволенню не підлягають, оскільки надані позивачем докази (довідка Миколаївського обласного центру зайнятості –а.с.18) свідчать, що витрати в сумі 156, 16 грн. пов’язані з навчанням Кравченко О.В. понесені Миколаївським обласним центром зайнятості, тобто Новобузький районний центр зайнятості в цієї частині позовних вимог не є належним позивачем по справі.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Миколаївської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” /54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1, код ЄДРПОУ 22437619/ на користь Новобузького районного центру зайнятості /55600, Миколаївська обл., м. Новий Буг, вул. Куйбишева, код ЄДРПОУ 20901679/ 403, 31 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя