Рішення № 1448889, 12.03.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2008 р. Справа № 12-16/5949

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі –Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача –Рогози В.В. і Стрижака М.П. за довіреностями, відповідача – Літвака О.Д. за посадою (керівник), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства „Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство „Черкасиліфт” до об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Чехова 82” про стягнення 121 грн. 01 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 2042 грн. 34 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що на підставі договору № 403 від 27.02.2006 року він надає відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів та виконання робіт з ремонту ліфтів і диспетчерських систем. За виконані роботи та надані послуги в листопаді 2007 року відповідач не розрахувався, станом на 12.12.2007 року заборгованість складала (1723,51+312,72) 2036 грн. 23 коп. Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача на свою користь передбачену договором пеню в розмірі 6 грн. 11 коп., що разом складає 2042 грн. 34 коп., та відшкодувати судові витрати.

У судовому засіданні позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, просив стягнути суму боргу 114 грн. 90 коп., пеню –6 грн. 11 коп., що разом складає 121 грн. 01 коп., та відшкодувати судові витрати. В такому розмірі представники позивача позов підтримали і просили суд його задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. Із відзиву відповідача і пояснень його представника в суді слідує, що позивач, з порушенням умов договору і вимог законодавства, в листопаді 2007 року безпідставно зупинив роботу технічно справних ліфтів в усьому будинку протягом двох днів. Середньоденний тариф послуг на технічне обслуговування ліфтів за два дні простою, за обрахунком відповідача, складає 114 грн. 90 коп. У зв’язку з наданням позивачем послуг не в повному обсязі, відповідач визнав за собою право на зменшення розміру плати на зазначену суму. З урахуванням викладеного відповідач вважав позов безпідставним і просив суд в його задоволенні позивачу відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

Із пояснень представників сторін і договору № 403 від 27.02.2006 року вбачається, що сторонами укладено договір на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та виконання робіт з ремонту ліфтів і диспетчерських систем, погоджено всі істотні умови цього договору, термін його дії пролонговано. Акти виконаних робіт за жовтень 2007 року відповідачем підписані і повернені позивачу з порушенням 3-х денного строку, передбаченого п. 2.8 договору, внаслідок чого позивач, на підставі п. 4.3 договору, зупинив роботу ліфтів 6-7.11.2007 року.

Зупинку ліфтів позивач вважає правомірною, з вини відповідача, тому, відповідно до умов п. 2.11 договору, дні тимчасового простою ліфтів повинні оплачуватись відповідачем в повному обсязі.

Відповідач вважає, що зупинення ліфтів позивачем можливе лише за умов п. 5.2.3 договору, п. 4.3 договору такого права позивачу не надає, зупинення ліфтів позивачем за викладених обставин неправомірне і, оскільки сталось з вини позивача, оплата днів їх простою, відповідно до п. 2.10 договору і п. 5. ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, повинна здійснюватись за рахунок позивача.

Із актів наданих послуг з технічного обслуговування та виконання робіт з ремонту диспетчерських систем за жовтень 2007 року, супровідного листа до них від 23.10.2007 року № 10/1501 вбачається, що відповідач прийняв зазначені в актах роботи (послуги) і підписав їх 07.11.2007 року, тобто з простроченням.

В журналах проведення ремонтів ліфтів № 1426 і № 1427 відображено, що ліфти зупинено у зв’язку з не підписанням форми Н-2 (актів).

В актах виконаних робіт за листопад 2007 року позивачем визначено їх загальну вартість (312,72+1723,51) 2036 грн. 23 коп., акт приймання наданих послуг з технічного обслуговування та виконання робіт з ремонту ліфтів і диспетчерських систем за листопад 2007 року зкориговано відповідачем, загальна сума до сплати 1723 грн. 51 коп. виправлена на 1608 грн. 61 коп., різниця складає 114 грн. 90 коп.

Відповідачем сплачено за листопад 2007 року платіжними дорученнями № 92 18.12.2007року –823 грн. 43 коп., № 93 20.12.2007 року –1097 грн. 90 коп., разом –1921 грн. 33 коп., отже –оплата здійснена з простроченням, недосплачено 114 грн. 90 коп.

Згідно приписам статей 193 ГК, 526 ЦК України господарські зобов’язання суб’єктами господарювання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог законодавства, умов договору.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що зупинення ліфтів перебуває в прямому причинному зв’язку з відмовою відповідача підписати акти виконаних робіт за жовтень 2007 року у визначені договором строки, поважних причин відмови (пропуску строку) підписання актів в діях відповідача суд не вбачає, тому за умов даного спору підлягають застосуванню наслідки, передбачені п. 2.11. договору. В разі наявності у відповідача підстав вважати, що інша сторона у договорі (позивач) порушує його права чи інтереси, їх захист можливий лише у спосіб, передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України.

Відповідно до п.п. 2.8, 4.1 договору при порушенні строку оплати за виконані роботи замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,15 % від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки. Згідно розрахунку позивача розмір пені за 2 дні прострочення оплати (11.12.-12.12.2007 року) складає 6 грн. 11 коп. Вимога позивача про це не відповідає нормам, встановленим ч. 1 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, відповідно до яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. З урахуванням зазначених приписів закону розмір пені, що підлягає до стягнення, складає ((312,72*2*0,0438/100)+(1723,51*2*0,438/100)) 1 грн. 78 коп.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства позовні вимоги суд визнає правомірними, обґрунтованими і їх задовольняє, а заперечення проти позову відповідача –безпідставними і їх відхиляє.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 102 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 220 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Чехова 82”, м. Черкаси, вул. Чехова, 82, к. 110а, ідентифікаційний код 34076910, р/р 2600000013798 в ЧФ „Укрексімбанк” м. Черкаси, МФО 354314 на користь приватного підприємства „Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство „Черкасиліфт”, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1, ідентифікаційний код 02774094, р/р 26001895971890 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 354013 –114 грн. 90 коп. боргу, 1 грн. 78 коп. пені, 220 грн. судових витрат.

В іншій частині позову про стягнення пені в сумі (6,11-1,78) 4 грн. 33 коп., - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання повного тексту, тобто з 17.03.2008 року.

Суддя В.М. Грачов