Постанова № 1448507, 05.03.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.03.2008

Справа №2-29/16960-2007А

За позовом – Фірми «Крим-ОДА», м. Сімферополь.

До відповідача – Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, м.Сімферополь.

Про визнання заяви ДПІ навмисно сфабрикованою – неправдивою та стягнення 2811,08 грн. матеріальної та моральної шкоди.

Суддя О.І. Башилашвілі

Секретар судового засідання Т.С. Готовкіна

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Дзюбенко О.І. – засновник, Пономарьов М.В. – адвокат, посвідчення № КР/033.

Від відповідача – Підронова Є.В. – представник, довіреність від 23.01.2008р. № 13/10-0.

Суть спору: – Фірма «Крим-ОДА» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про: визнання заяви ДПІ навмисно сфабрикованою – неправдивою, стягнення матеріальної шкоди в сумі 661,00 грн., моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.

В судовому засіданні, що відбулося 18.02.2008р. позивач подав заяву про зміну предмету позову, у якій просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. та матеріальну шкоду в сумі 902,00 грн. Та додаткового усно просив суд замість визнання зави ДПІ сфабрикованою – неправдивою, визнати дії ДПІ нечинними та незаконними.

Як письмова так і усна заяви позивача про зміну предмету позову, прийняті судом.

В обґрунтування позову позивач посилається на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 19.04.2007р. у справі № 2-3/19011-2006, якою скасована постанова господарського суду АР Крим про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури Фірми «Крим-ОДА».

Відповідач у запереченнях на позов, проти задоволення позовних вимог заперечує посилається на те, що усі дії з подачі заяви про визнання Фірми «Крим-ОДА» банкрутом відповідають закону, а підстави для стягнення з ДПІ матеріальної та моральної шкоди, взагалі відсутні.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство боржника - фірми "Крим-Ода" на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мотивуючи свої вимоги наявністю податкового боргу в сумі 199,78 грн., відсутністю керуючих органів боржника за своїм місцезнаходженням та відсутністю підприємницької діяльності.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2007 року у справі № 2-3/19011-2006 фірму "Крим-Ода" визнано банкрутом.

Судом визнані грошові вимоги державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим до боржника - фірми "Крим-Ода" у розмірі 199,78 грн.

Судом відкрито відносно боржника - фірми "Крим-Ода" ліквідаційну процедуру банкрутства відповідно до статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строком на шість місяців.

Судом призначено ліквідатором банкрута представника ініціюючого кредитора - першого заступника голови державної податкової інспекції у місті Сімферополі Мокроухову Світлану Анатоліївну (а.с. 54-56).

Не погодившись з постановою суду, фірма "Крим-Ода" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила постанову скасувати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р., апеляційна скарга фірми "Крим-Ода" задоволена, постанова господарського суду АР Крим від 06 лютого 2007 року у справі № 2-3/19011-2006 – скасована, провадження у справі припинено. (а.с. 67-69).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2007р., постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.04.2007р. залишена без змін.

Відповідно до п.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, апеляційна інстанція у справі № 2-3/19011-2006, встановила, що Фірма "Крим-Ода" є юридичною особою, зареєстрованою рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів міста Сімферополя 11.01.1994 за № 1/8 та включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Юридична адреса фірми: вул. 1-ої Конної Армії, 27, кв. 49, м. Сімферополь.

Фірма "Крим-Ода" знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у місті Сімферополі та у відповідності до податкового законодавства є платником обов’язкових зборів та платежів.

Фірма "Крим-Ода" має податковий борг перед бюджетом, з 2006 року не займається господарською діяльністю, що стало підставою для звернення державної податкової інспекції у місті Сімферополі до господарського суду Автономної Республіки фірми "Крим-Ода" із заявою про визнання фірми Крим банкрутом на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Фірма "Крим-Ода" знаходиться за її місцезнаходженням за адресою: вул. 1-ої Конної Армії, 27, кв. 49, м. Сімферополь, підтвердженням чого є явка засновника фірми Дзюбенко О.І. у судові засідання за викликами суду за адресою реєстрації фірми.

Протягом 2006 року фірмою надавалися державній податковій інспекції у м. Сімферополі щомісячні декларації з податку на прибуток підприємства, податкові розрахунки комунального податку, а також фінансові звіти у відділ статистики у місті Сімферополі.

У 2007 році фірма "Крим-Ода" продовжує надавати необхідну звітність до податкових органів, доказом чого є декларації та податкові розрахунки комунального податку, що є в матеріалах справи.

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі від 25.09.2006 станом на 22.09.2006 фірма "Крим-Ода" має рахунок в Кримській філії „Укрсоцбанк”, відкритий 04.02.1994.

Неотримання фірмою прибутку із зазначенням про це у податкових деклараціях не є ознакою відсутності підприємницької діяльності, оскільки у відповідності до вимог статті 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним суб'єктом господарювання і самостійно здійснює свою господарську діяльність.

У зв’язку з викладеним Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідних ознак передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для визнання фірми "Крим-Ода" банкрутом.

Згідно з ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до вимог ст.17 вказаного Закону , відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру може слугувати доказом відсутності боржника, за змістом ст.52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вищий господарський суд України у Постанові від 19.04.2007р. зазначив, що в матеріалах справи № 2-3/19011-2006 були відсутні докази наявності відомостей про відсутність боржника за його місцезнаходженням в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

- значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладені вище обставини, свідчать про те, що ДПІ у м. Сімферополі, необґрунтовано та безпідставно, не перевіривши належним чином наявність обставин передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернулось до господарського суду АР Крим із заявою про визнання банкрутом Фірми "Крим-Ода", у зв’язку з чим, позовні вимоги про визнання нечинними та незаконними дій ДПІ у м. Сімферополі по подачі до суду заяви про визнання Фірми "Крим-Ода" банкрутом в порядку ст. ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 902,00 грн., то суд вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 180,95 грн., у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Стаття 87 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно ст. 91 КАС України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від

звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 902,00 грн., та обґрунтовує цю вимогу тим, що під час розгляду судами цієї справи та справи № 2-3/19011-2006, він змушений був нести витрати на проїзд, копіювання документів, витрати на придбання юридичної літератури, та витрати на роздрукування документів. Крім того, позивач посилається на те, що він був змушений відриватися від звичайних занять.

Відповідно до ст.ст. 69-71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В матеріалах справи знаходяться належні докази витрат які позивач зробив саме для відновлення свого порушеного права в судових органах лише на суму 180,95 грн. (витрати на придбання юридичної літератури та копіювання документів).

Суд не приймає в якості доказів витрат позивача в сумі 70,00 грн., з огляду підставу платежу зазначену в квитанціях – добродійне пожертвування (а.с.115).

Докази того, що позивач поніс витрати в сумі 651,05 грн. позивач суду не представив та відповідно відсутні підстави для їх стягнення.

Таким чином стягненню підлягають реальні збитки позивача лише в сумі 180,95 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний суд України у Постанові Пленуму N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивач не надав суду жодного доказу, що фірма «Крим-Ода» понесла втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Обґрунтування в якості підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, що містяться у позовній заяві та письмових поясненнях по справі стосуються саме громадянина Дзубенко О.І., який є засновником фірми «Крим-Ода», а саме: порушення життєвих функцій, приниження прав, погіршення якості життя, обрив життєвих зв’язків, відрив від звичайного життя. Однак громадянин Дзубенко О.І. не є стороною (позивачем) у цій справі, тому суд позбавлений можливості прийняти ці доводи в якості підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки такі доводи свідчать про маральні страждання саме фізичної особи, а не юридичної - фірми «Крим-Ода», яка у свою чергу є позивачем у цій справі.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. у суду відсутні, внаслідок їх недоведеності позивачем.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п.5,6 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у перший та апеляційний інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а справи підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди також за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.21 ГПК України, сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України, тобто юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у встановленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, компетенція господарських судів, поки вони виконують функції адміністративних, не поширюється на розгляд спорів про стягнення моральної шкоди за участю сторін, якими є громадяни України без статусу суб’єктів підприємницької діяльності, тому такі спори не підлягає розгляду у господарських судах України в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатися місцевим судом в порядку встановленому законом.

Пунктом 2 ст. 89 КАС України встановлено, що судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.

Відповідно до пп. б п.1, ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито», із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, держмито сплачується у розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

Суд встановив, що позивачем судовий збір сплачене в сумі 51,00 грн., тобто у розмірі більшому ніж встановлено законом, у зв’язку з чим сума у розмірі 47,60 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 05 березня 2008р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 06 березня 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинними та незаконними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі по подачі суду заяви про визнання Фірми "Крим-Ода" банкрутом в порядку ст. ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

3. Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (АР Крим, м.Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, код в ЄДРПО України 22301854) на користь фірми «Крим-Ода» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-ої Конної армії, 27, кв. 49, код в ЄДРПО України 20714581) збитки в сумі 180,95 грн.

4. В частині позову про стягнення збитків в сумі 721,05 грн., в задоволенні позову відмовити.

5. В частині позову про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., в задоволенні позову – відмовити.

6. Повернути фірмі «Крим-Ода» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-ої Конної армії, 27, кв. 49, код в ЄДРПО України 20714581) з Державного бюджету України зайво сплачений квитанцією № 198/238 від 26.11.2007р., судовий збір в сумі 47,60 грн.

7. Стягнути з державного бюджету України на користь фірмі «Крим-Ода» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-ої Конної армії, 27, кв. 49, код в ЄДРПО України 20714581) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

8. Виконавчі листи видати після набрання постановою суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.