Постанова № 1448098, 21.02.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.01.08р.

Справа № А38/544-07

За позовом Приватного підприємства "Агростройресурс К", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, м. Павлоград Дніпропетровської області

про визнання недійсним рішення

Суддя Н.А.Бишевська

Секретар судового засідання А.О.Бикова

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Марікуца О.Б., дов. № 562/10 від 15.01.2007 року

Від відповідача: Ткаченко С.В., дов. № 27656/10 від 19.11.2007 року

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Приватне підприємство "Агростройресурс К", м. Павлоград Дніпропетровської області (далі Позивач) з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, м. Павлоград Дніпропетровської області (далі Відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийнятих Відповідачем на підставі акту перевірки № 145/23-1-34433256 від 23.03.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням, на думку Позивача, з боку Західно-Донбаської ОДПІ положень Наказу Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326 „Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами” (далі - Порядок), а саме недодання до акту документів, встановлених порядком, не затвердження акту перевірки начальником структурного підрозділу, яким проведено перевірку. Окрім того, позивач вказує на відсутність порушень з боку підприємства.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на правомірність проведення перевірки у відповідності до ст. 11№ Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами, вказує на правомірність здійснених нарахувань та на порушення позивачем, на думку відповідача, п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі Закон України № 283/97-ВР), зафіксовані актом перевірки.

В судовому засіданні 17.01.2008 року відповідно до ст. 160 КАСУ оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі Акту № 145/23-1-34433256 від 23.03.2007 року про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП „Агростройресурс К” за період з 02.08.2006 року по 31.12.2006 року, яку здійснено на підставі направлення на проведення перевірки від 23.02.2007 року № 309, Західно-Донбаською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0001262342/3-/2-/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 65 066, 00 грн., штрафних санкцій – 13 013, 20 грн, всього на суму 78 079, 20 грн.;

- № 0001262342/3-/2-/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 52 053, 00 грн., штрафних санкцій –26 026, 50 грн., всього на суму –78 079, 50 грн.;

- № 0001262342/3-/2-/1 про донарахування штрафних санкцій в розмірі 6 506, 60 грн.

Загальна сума податкових зобов’язань та штрафних санкцій по вищезазначеним рішенням складає –156 158, 70 грн.

Актом перевірки встановлено:

- заниження податку на прибуток у розмірі 260 265, 00 грн., внаслідок чого донараховано податку на прибуток в сумі 65 066, 00 грн., в тому числі за 3 квартал 2006 року 65 066, 00 грн.;

- податку на додану вартість в сумі 52 053, 00 грн., в тому числі за серпень 2006 року 11 446, 00 грн., за вересень 2006 року 40 607, 00 грн.;

- податку з доходів фізичних осіб в сумі –396, 63 грн.

Позивач звернувся до суду і просить визнати вищевказані податкові повідомлення-рішення недійсними, як такі, що прийняті з порушенням вимог діючого законодавства.

Суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову позивача з наступних підстав.

Стосовно проведення перевірки , слід зазначити наступне :

Ст. 11№ Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачає проведення планових виїзних перевірок фінансово –господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ст.11І Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Зазначена процедура дотримана працівниками податкової, про що свідчать матеріали справи - акт перевірки, та те, що в процесі розгляду справи, позивачем не оскаржувалися дії посадових осіб податкової служби по проведенню перевірки.

Щодо посилань позивача на невідповідність акту №145/23-1-34433256 від 23.03.2007 року вимогам Наказу ДПА України №326 від 11.06.04р., то суд зазначає, що даний наказ застосовується для оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами (додається). Для оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства застосовується порядок, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05 року №327 та відповідно до якого складено акт перевірки №145/23-1-34433256 від 23.03.07р.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо невідповідності акту перевірки вимогам наказу №326, як підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо посилання позивача на невідповідність висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам справи, то слід зазначити наступне.

Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 з 01.04.2005 року податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 Закону № 168, на протязі такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) і послуг з ціллю їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів і незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при імпорті, з ціллю подальшого використання у виробництві і/або постачання товарів (послуг) для оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з обставин справи, ПП «Агростройресурс К»(довірителем) укладено договір доручення № 1608-П від 16.08.2006р.(далі-договір № 1608) з ПП "Антей" (повіреним), предметом якого було надання послуг по дослідженню кон'юнктури ринку нафтопродуктів по Україні. Відповідно п. 2.1 договору передбачено, що довіритель зобов'язується сплатити повіреному винагороду в розмірі суми, яка обмовляється додатковою угодою до даного договору. Додаткової угоди ПП «Агростройресурс К»до перевірки не надано.

В наданих до перевірки актах приймання виконаних послуг № 01 від 30.08.2006р. на суму 57230,00 грн. без ПДВ( ПДВ 11446,00грн.) та № 02 від 29.09.2006р. на суму 203035,00 грн. без ПДВ (ПДВ 40607,00грн.) вказано, що довіритель отримав, а повірений виконав послуги передбачені договором № 1608., а саме надав інформацію про продавців сільськогосподарської продукції, що повністю суперечить умовам договору.

До перевірки підприємством додатково надано завірені ксерокопії актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг) : № 2 від 29.09.2006р. на суму 203035,00 грн. без ПДВ (ПДВ 40607,00 грн.), № 1 від 30.08.2006р. на суму 57230,00 грн. без ПДВ (ПДВ 11446,00 грн.) в яких зазначено, що повірений надав довірителю інформацію про клієнтську базу споживачів легкої фракції. В актах виконаних робіт також не вказано, яку саме інформацію про клієнтську базу споживачів легкої фракції надано повіреним довірителю.

ПП «Агростройресурс К»на підставі цих актів включено до складу валових витрат за 3 кв.2006р. вартість отриманих послуг на загальну суму 260265 грн.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999р. № 996-ХІV (надалі-Закон № 996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. За вимогою п.2 ст.9 Закону № 996 первинні документи, крім іншого, повинні мати такі обов'язкові реквізити, як зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру.

Відповідно до вимог п.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції.

Надані на перевірку договори на поставку легкої фракції укладені 16-17 серпня 2006р., в той час як споживачі вже були знайдені.

При цьому, згідно п.2 ст.9 Закону № 996 «первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а саме надання інформації про продавців сільськогосподарської продукції (про клієнтську базу споживачів легкої фракції), являється акт виконаних робіт.

Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000р. №507 (Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 30.12.1997р. № 882) акти виконаних робіт повинні чітко містити в собі код послуги, конкретне підтвердження виконання послуги, зміст, обсяг операції та зв'язок даної операції з господарською діяльністю підприємства.

Надані в ході перевірки паперові носії (акти приймання передачі послуг) не відповідають вимогам, передбаченим п.1,2 ст. 9 Закону № 996, а саме не містять таких обов'язкових реквізитів, як зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру. Згідно п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (надалі - Закон № 283), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 283, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 5.2.1 п.5.2. ст 5 Закону № 283 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При визначенні терміну оподаткованого прибутку основним є правильність трактування та застосування терміну "власна господарська діяльність". Господарським кодексом України визначено наступне: під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону № 283, не підлягають включенню до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до абз.2 п.1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств»затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143, «дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Таким чином суд погоджується з висновками податкового органу про не доведеність підприємством факту того, що вищевказані послуги мали місце в діяльності підприємства і були використані у власній господарській діяльності.

Щодо аргументів, зазначених позивачем в обґрунтування своєї позиції –наявність договору №0608-П про надання послуг від 06.08.06р. що не був прийнятий до уваги податковим органом при проведенні перевірки, то суд, керуючись ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, не приймає дані аргументи, як неналежні з огляду на наступне.

Договір №0608-П від 06.08.2006р. про надання послуг укладеному з ПП «Антей»при проведенні перевірки підприємством не надавався про що свідчить опис документів наданих для проведення перевірки завірений печаткою ПП „Агростройресурс К". Даний договір укладений 06.08.06р., в той час, як підприємством отримано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ лише 08.08.06р.

Договір №0608-П від 06.08.2006р. підписаний Тонконогом Кирилом В’ячеславовичем, в той час, як згідно наказу про призначення №ПК- 1 від 07.08.2006 року Тонконог Кирил В’ячеславович призначений на посаду директора ПП «Агростройресурс К»з 07.08.2006р.

В частині зазначення реквізитів осіб, які уклали договір №0608-П від 06.08.2006р. вказано номер свідоцтва ПДВ 03479437, в той час, як згідно матеріалів, наданих позивачем, реєстраційну заяву платника ПДВ подано підприємством 07.08.06р. свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ видано 08.08.06р. та отримано особисто Тонконогом К.В., про що свідчить відповідний підпис особи.

Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку , що зазначені позивачем аргументи в обґрунтування позовних вимог, не заслуговують на увагу, що дає підстави відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 160-161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Н.А.Бишевська

Постанова в повному обсязі складена 12.03.08 р.