Вирок № 14477870, 24.02.2011, Володарський районний суд Київської області

Справа № 1-13/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2011 Володарський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Яковенко О.М.

секретаряКулинич Г.І.

за участі прокурораТарасюк Т.В. адвоката: ОСОБА_3

потерпілого: ОСОБА_4

представника потерпілого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володарка справу

про обвинувачення:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Приморський Феодосіївського району Кримської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, військовозобовязаного, неодруженого, працював у Гор-Пустоварівському радгоспі, проживає по АДРЕСА_1 не судимого,

у вчиненні злочину, що передбачає кримінальну відповідальність по ст. 286 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено та доведено, що 10 лютого 2002 року близько 2-ї години ночі ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керував власним автомобілем марки ГАЗ 69 державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Леніна в с. Гор-Пустоварівка, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху «водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного спяніння». Керуючи автомобілем марки ГАЗ 69 в стані алкогольного спяніння в с. Гор-Пустоварівка Володарського району, ОСОБА_6 проявивши злочинну самовпевненість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»п.12.2 Правил дорожнього руху «в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги», п.12.3 Правил дорожнього руху «в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди», відволікся від керування транспортним засобом та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 які рухались в попутному йому напрямку, по краю проїзної частини дороги по вул. Леніна с. Гор-Пустоварівка Володарського району, в сторону с. Мала Сквирка Білоцерківського району. Внаслідок ДТП потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження і були госпіталізовані у Володарську ЦРЛ.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 25/Д від 22 квітня 2002 року, у потерпілого ОСОБА_4 виявлені пошкодження, а саме: гематоми в області верхньої та нижньої повік обох очей, рана в лівій тімяно-висковій ділянці розміром 5 х 0,5 см, відкрита черепно-мозкова травма з тяжким забієм головного мозку, що ускладнились набряком набуханням головного мозку та дислокаційним синдромом, вдавлений перелом лівої вискової та лобної кістки, перелом великого крила клиновидної кістки зліва, уламкуватий перелом чешуї лобної кістки з переходом на передню черепну ямку. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в постанові, і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 27/Д від 30 квітня 2002 року, у потерпілого ОСОБА_7 виявлені пошкодження: крововиливи в області повік обох очей, крововилив в тімяній ділянці з права, садна в області лівої щоки і лоба з ліва, перелом в області висково-тімяного шва з права. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії предметів можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 432 від 26 березня 2002 року, водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілого.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у порушенні п. 2.9 (а) 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжке тілесне ушкодження, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах, а саме: на показаннях ОСОБА_6 потерпілого ОСОБА_4, оголошених в судовому засіданні показах потерпілого ОСОБА_7 свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, даних протоколів огляду місця події, медичного освідування, огляду транспортного засобу, відтворення обстановки та обставин подій, висновків судово-медичної експертизи, авто-технічної експертизи.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечував, що він 10.02.2002 року керував власним автомобілем марки ГАЗ 69 державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного спяніння.

У нічний час рухався автомобілем по вул. Леніна в с. Гор-Пустоварівка Володарського району Київської області зі швидкістю 40 км/год.

Під час руху побачив зустрічний засіб із ввімкненим ближнім світлом фар, який не заважав його руху.

Він відвернув свою увагу на дорогу, яка була мокра, а не подививсь на праве узбіччя, де по краю проїзної частини дороги йшли пішоходи.

Оскільки він перебував у стані алкогольного спяніння не зміг різко загальмувати, вчинив наїзд на них.

Коли вийшов з автомобіля, побачив пішоходів ними були ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які лежали біля бардюри, а поряд з ними стояла ОСОБА_8, ОСОБА_7 піднявся і пішов, а ОСОБА_4 забрала карета швидкої допомоги.

Оскільки потерпілим необхідно було відшкодувати шкоду він виїхав за межі України на заробітки.

Вину свою у вчиненому визнає повністю, щиро кається у вчиненому.

Матеріальну і моральну шкоду відшкодував потерпілим, про що маються розписки в справі.

Потерпілий ОСОБА_4 дав показання суду, що 10.02.2002 року внаслідок наїзду на нього ОСОБА_6 йому було спричинене тяжке тілесне ушкодження.

Дати показання яким чином було скоєно наїзд не може, оскільки не памятає. Йому відшкодована шкода.

Представник потерпілого ОСОБА_5 дав показання суду, 10.02.2002 року внаслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження його синові. У звязку з важкою травмою голови син тривалий час проходив лікування у військовому госпіталі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 25/Д від 22.04.2002 року у потерпілого ОСОБА_4 виявлені пошкодження: гематоми в області верхньої та нижньої повік обох очей, рана в лівій тімяно-висковій ділянці розміром 5 х 0,5 см, відкрита черепно-мозкова травма з тяжким забієм головного мозку, що ускладнились набряком набуханням головного мозку та дислокаційним синдромом, вдавлений перелом лівої вискової та лобної кістки, перелом великого крила клиновидної кістки зліва, уламкуватий перелом чешуї лобної кістки з переходом на передню черепну ямку. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в постанові, і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя.

У судове засідання викликався потерпілий ОСОБА_7, на виклики не зявився, адже за вказаним адресом у с. Веснянка Володарського району не проживає, про що свідчить рапорт дільничного інспектора, через що суд оголосив показання потерпілого ОСОБА_7, з яких вбачається, що 10.02.2002 року на нього автомобілем вчинив наїзд ОСОБА_6.

Він був госпіталізований у Володарську ЦРЛ (а.с. 16-17).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 27/Д від 30 квітня 2002 року, у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження: крововиливи в області повік обох очей, крововилив в тімяній ділянці з права, садна в області лівої щоки і лоба з ліва, перелом в області висково-тімяного шва з права. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії предметів можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Показами свідка ОСОБА_8 підтверджено, що 10.02.2002 року вона з ОСОБА_4 йшли вулицею Леніна по селу Гор-Пустоварівка Володарського району Київської області, попереду них йшов ОСОБА_7

Біля будинку № 42 вона побачила, що за ними рухається автомобіль з увімкненим світлом фар. Коли вона оглянулась, побачила, що автомобіль їхав прямо на них.

Вона відскочила на сторону, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 збив ОСОБА_6, який був за кермом автомобіля.

ОСОБА_7 кудись пішов, а ОСОБА_4 забрала швидка допомога.

З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що близько 20-ї години 09.02.2002 року ОСОБА_6 у кафе вживав горілку.

10.02.2002 року близько 1-ї години ночі їх підвозив додому у с. Щербаки ОСОБА_6

Вона сиділа на задньому сидінні. За сільським будинком культури у с. Гор-Пустоварівка вона відчула удар у праву передню частину автомобіля, побачила, що розбилось праве переднє скло, вона подумала, що автомобіль зіткнувся з деревом.

Проїхавши декілька десятків метрів ОСОБА_6 зупинив автомобіль, вийшовши з автомобіля, то побачила що біля бардюра лежали ОСОБА_7 та ОСОБА_4, і їй стало зрозуміло, що ОСОБА_6 вчинив наїзд на них.

Рапортом чергового Володарського РВ підтверджено, що 10.02.2002 року в с. Гор-Пустоварівка Володарського району ОСОБА_6 вчинив наїзд на ОСОБА_4

Протоколом огляду місця події та схемою до нього підтверджено, що на вул. Леніна с. Гор-Пустоварівка Володарського району Київської області мала місце ДТП.

Протоколом медичного освідування від 10.02.2002 року ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного спяніння.

Протоколом відтворення обстановки та обставин подій, підтверджений факт ДТП.

Протоколом огляду автомобіля ГАЗ 69 державний номерний знак № НОМЕР_1, на якому розбите праве лобове скло та відірвано частину бампера з права.

Висновком судово-автотехнічної експертизи № 432 від 25 березня 2002 року, згідно якого при рухові з допустимою швидкістю 31 км/год, в даній дорожно-транспортній ситуації, водій автомобіля марки ГАЗ-69 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху (в момент, коли він обєктивно міг побачити пішохода). В даній дорожній обстановці, водій автомобіля ГАЗ-69, з моменту виникнення небезпеки для його руху в своїх діях повинен був керуватися вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху «у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу».

Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані по ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_6 характеризується позитивно за місцем проживання, займається суспільно-корисною працею, про що свідчать характеристики з місця роботи та проживання, вперше засуджується.

Обставини, які помякшують покарання суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, про що свідчать розписки потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Обставина, яка обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного спяніння.

Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу, обставини, які помякшують покарання, суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначене в межах санкції за якою кваліфіковані його дії, у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд враховуючи особу винного, обставини, що помякшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, прийнявши рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 76 КК України суд покладає на ОСОБА_6 обовязок періодично зявлятися для реєстрації в кримінальну виконавчу інспекцію.

Оскільки ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного спяніння, до нього необхідно застосувати додаткове покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.

Таке покарання буде достатнім для виправлення, а також запобіганню вчиненню нових злочинів.

Прокурором Володарського району в інтересах фінансового відділу Володарської районної державної адміністрації заявлено позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Потерпілий ОСОБА_7 з 10.02.2002 року по 20.02.2002 року знаходився на лікуванні у Володарській ЦРЛ, на його лікування витрачено 277 грн. 42 коп..

Також прокурором предявлений позов в інтересах Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України, де з 10.02.2002 року по 25.02.2002 року, та в період з 25.02.2002 року по 12.03.2002 року знаходився на лікуванні ОСОБА_4.

Загальна сума витрат на лікування складає 11280,90 грн.

ОСОБА_6 позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до ст. ст. 29, 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину стягуються судом при постановленні вироку.

Представник потерпілого ОСОБА_5 подав суду цивільний позов під час судового слідства.

Відповідно до ст. 28 ЦПК України цивільний позов може бути предявлений, як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства, тому суд не прийняв цивільний позов представника позивача, розяснив йому, що він має право предявити позов до суду в порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ: автомобіль марки ГАЗ-69, державний номерний знак НОМЕР_1 залишити у ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

Засудив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді пяти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Застосувати до засудженого ОСОБА_6 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю два роки;

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов предявлений прокурором задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь фінансового відділу Володарської районної державної адміністрації 277 грн. 42 коп. за лікування ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Головного військового Клінічного госпіталю 11280, 90 грн. за лікування ОСОБА_4 (Одержувач: РДК Печерського р-ну м. Києва, код ЗКПО 26077922, рах. № 3921809001 в УДК в м. Києві, МФО 820019, призначення платежу: на реєстраційний рах. № 210108050316/1 для Головного військового клінічного госпіталю, код ЗКПО 07773293).

Речовий доказ: автомобіль ГАЗ-69, державний номерний знак НОМЕР_1 -залишити ОСОБА_6

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6, залишити підписку про невиїзд.

Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя О.М. Яковенко