Рішення № 1446925, 17.03.2008, Господарський суд Чернігівської області

17.03.08

Україна

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

22 січня 2008 року № 13/163/3/3/2

Позивач: Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській

області

14000 м. Чернігів, пр. Миру, 43

до 1 відповідача Державного господарського об’єднання “Концерн “Військторгсервіс”

03151 м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а

до 2 відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Саратон”

14000 м. Чернігів, вул. Калініна, 10

про визнання договору № 140/5-1219 від 11.12.2002 р. недійсним

Представники сторін:

Від позивача : Семеній М.В. д.8/6/4769 від 06.11.2007 року

Від 1 відповідача : Кідалюк Я.А. д.2168/юр від 27.09.07 року

Від 2 відповідача : Павленко С.В. д.36 від 01.11.2007 року

Представник прокуратури Єреп В.В.

Позивачем подано позов про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 140/5-1219 від 11.12.2002 р. з підстав непогодження з регіональним відділенням ФДМУ.

Відповідач 1 у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог з підстав відсутності у позивача повноважень органу виконавчої влади та укладенням договору на підставі типового договору, затвердженого наказом ФДМУ від 23.08.2000 року №1774 , домовленістю сторін по всіх істотних умовах. Окрім того, зазначає, що вимога про розірвання договору та переукладання його з РВ ФДМУ є прямим втручанням в господарську діяльність відповідачів, просить відмовити в позові повністю.

В процесі розгляду справи здійснено процесуальне правонаступництво 1 відповідача - Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України на правонаступника Державне господарське об’єднання "Концерн "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А), про що було винесено ухвалу господарського суду Чернігівської області від 29.11.2007 р.

Відповідач 2 у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог та просить зобов’язати орендодавця ( відповідача 1) провести узгодження договору з РВ ФДМУ.

В судовому засіданні надані пояснення представником Чернігівського МБТІ щодо реєстрації права на нерухоме майно за Міністерством оборони України, на підставі доручення та заяви.

Концерном "Військторгсервіс" надано відзив на позов, згідно якого зазначено, що відмовляється після закінчення строку дії договору від його подальшого продовження, та враховуючи, що строк закінчення договору спливає 01.01.2008 р. пропонує укласти стосовно предмета позову мирову угоду.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

11 грудня 2002 року між Головним управлінням торгівлі тилу Міністерства оборони України (правонаступником якого є ДГО “Концерн “Військторгсервіс”) та ТОВ “Саратон” укладено договір № 140/5-1219 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець (Головне управління торгівлі тилу Міністерства оборони України) передає, а орендар (ТОВ “Саратон”) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно приміщення на І та ІІ поверсі будівлі “Кафе”, у складській споруді, в кіосках, гаражі та літньому майданчику площею 690,3 кв. м, розміщене за адресою м. Чернігів, вул. Шевченко, 55, а також обладнання 34 одиниці (7 найменувань), вартість якого становить приміщень будівель і споруд 84423,7 грн., обладнання –11906,44 грн., всього загальною вартістю 96330,14 грн. Майно передається в оренду з метою надання торговельно-побутових послуг військовослужбовцям та членам їх сімей, іншим верствам населення.

Строк дії встановлено п.10.1 договору, а саме з 02.01.2003 року по 02.01.2008 року.

12.12.2002 р. сторонами укладено угоду про зміну і доповнення до договору № 140/5-1219 про наступне орендодавець та орендар прийшли до згоди змінити і доповнити договір, п. 3.3 викласти в такій редакції: “Орендна плата перераховується орендодавцю у повному обсязі не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. Відрахування до державного бюджету у розмірі 30 % від орендної плати здійснюються орендодавцем”. Зміни внесені угодою діють до 01.07.2004 р.

02.01.2003 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі не житлових приміщень в оренду за адресою м. Чернігів, вул. Шевченко, 55 загальною площею 690,3 кв. м, що здається в оренду ТОВ “Саратон”.

15.05.2003 р. сторонами укладено угоду про зміну і доповнення до договору, згідно якої відповідно до вимог п.п. 6.2 і 8.3 договору оренди № 140/5-1219 від 11.12.2002 р. орендодавець надає згоду орендарю на поліпшення орендованого майна за рахунок коштів орендаря (ТОВ БПФ “Саратон”) по проведенню реконструкції капітально змонтованих металоконструкцій з їх заміною) та капітального ремонту приміщень кафе “Гусар” (з заміною та реконструкцією інженерних мереж та покрівлі), розташованих по вулиці Шевченко, 55 в м. Чернігові згідно з представленими кошторисами, складеними ДП РБУ-2 ЗАТ “Чернігівоблбуд” на загальну суму 40000 грн.

Слід зазначити, що майно передане в оренду ТОВ „Саратон” є державною власністю, розпорядження яким здійснює Міністерства оборони України.

Відповідно до наказу Міністра оборони України № 47 від 31.01.06 р. “Про реорганізацію Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України” до 1 квітня 2006 р. реорганізувати Головне управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, код 07832465, припинивши його діяльність як юридичної особи шляхом приєднання до Державного господарського об’єднання “Концерн “Військторгсервіс”; визнати державне господарське об’єднання “Концерн “Військторгсервіс” правонаступником усіх майнових прав та обов’язків Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України; основні фонди та оборотні кошти, інші цінності Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України, що реорганізовується, закріпити за Державним господарським об’єднанням “Концерн “Військторгсервіс” на праві господарського відання згідно із затвердженими передавальними актами як внески до статутного фонду.

01.03.2006 р. укладено додаткову угоду до договору № 140/5-1219 від 11.12.02 р. відповідно до якої, у зв’язку з припиненням діяльності Головного управління торгівлі тилу МОУ, як юридичної особи та його реорганізації шляхом приєднання до державного господарського об’єднання “Концерн” Військторгсервіс”, який є правонаступником усіх майнових прав та обов’язків зазначеного управління, усі права та обов’язки за договором, які виконувало ГУТТ МОУ, переходять до його правонаступника –Державного господарського об’єднання “Концерн “Військторгсервіс”, сторони домовились внести зміни до договору, а саме у тексті договору замінити ГУТТ МОУ на Державне господарське об’єднання “Концерн “Військторгсервіс”; платіжні реквізити ГУТТ МОУ замінити на платіжні реквізити Державного господарського об’єднання “Концерн “Військторгсервіс”. Дана угода набирає чинності з 01.03.2006 р. Угоду підписано ГУТТ МОУ, Державним господарським об’єднанням “Концерн “Військторгсервіс” та ТОВ “БПФ “Саратон”.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу Фонду державного майна України, його регіональні відділення та представництва - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Як вбачається з „Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду” , затвердженого Постановою КМУ від 11.05.200 року №778 , п.4,6,7 передбачено отримання дозволу на передачу військового майна в оренди з Фондом державного майна або його регіональним відділенням й проведення оцінки вартості військового майна комісійно за участю представників Міноборони та Фонду державного майна або його регіональних відділень, погодженням акту оцінки майна з Фондом державного майна чи його регіональним відділенням.

Таким чином, з урахуванням того, що цивільні права та обов’язки виникають в тому числі з актів, суд приходить до висновку, що на момент укладення договору оренди в 2002 році у сторін угоди був обов’язок щодо вчинення дій передбачених вищезазначеним Порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору оренди майна не був отриманий дозвіл Фонду державного майна або його регіонального відділення, не був погоджений акт оцінки, при проведенні оцінки представники Фонду участі не приймали.

З урахуванням дати укладення договору оренди 11.12.2002 року, суд вважає за необхідне зауважити на застосування приписів ЦК УРСР. Так, приписами ст. 48 ЦК УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Як зазначено вище, сторонами угоди при її укладанні не були враховані вимоги Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, що є порушенням закону, а тому укладений договір та додатки до нього не відповідає вимогам закону та є недійсним.

На момент винесення рішення дія договору оренди закінчилась й 1-им відповідачем висловлена позиція щодо відсутності намірів на її продовження, докази цього наявні в матеріалах справи.

За загальним правилом, встановленим ст. 59 ЦК УРСР, угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, проте , якщо зі змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Оскільки повернення шляхом фактичного користування орендованим майном є неможливим, договір оренди від 11.12.2002 року може бути визнаний недійсним та припинений лише на майбутнє .

Таким чином, зі змісту ст.59 ЦК УРСР вбачається, що наслідком недійсності угоди є її припинення, однак оспорювана угода та додатки до неї на момент винесення рішення вже припинили свою дію, з огляду на строк дії договору.

За таких обставин, заявлений позов не відновить порушених прав позивача - регіонального відділення Фонду державного майна України, а тому визнання судом договору оренди та додатків до нього недійсним є недоцільним .

Враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 140/5-1219 від 11.12.2002 р., який закінчив термін своєї дії.

Керуючись ст.48,59 ЦК УРСР, ст. 203,215 ЦК України, ст.ст.22,33,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Суддя І. А. Фетисова