Ухвала суду № 14436734, 20.01.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4690/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Курко О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р. м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі головуючого-судді: Курка Олега Петровича, суддів: Аліменка Володимира Олександровича, Леванчука Андрія Олексійовича, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МС 24" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "МС 24" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправними дії ДПІ у м. Вінниці щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року поданої ТОВ "МС 24".

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та невірний висновок суду про те, що податковим органом не використано можливості зобовязати товариство подати нові декларації.

Письмовим клопотанням від 19.01.2011р. апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив провести розгляд справи у відсутність уповноваженого представника.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги ДПІ у м. Вінниці заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи. Зазначив, що постанова суду першої інстанції від 30.11.2010р. є законною та обґрунтованою, у звязку з чим просить апеляційний суд залишити її без змін. Крім того, посилаючись на ст. 49 та ч. 3 ст. 191 КАС України представник позивача просить провести розгляд справи без його участі

Враховуючи вищевикладені обставини дана справа згідно ст. 197 КАС України розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ "МС 24", ідентифікаційний код 33810654 зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 21 вересня 2005 року як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці з 12.10.2005р.

19 липня 2010 року позивачем до ДПІ у м. Вінниці було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, яка листом від 20 липня 2010 року відповідачем невизнанна податковою звітністю через відсутність підприємства за юридичною адресою: по вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021. Також даним листом позивача повідомлено про можливість подання нової оформленої належним чином декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Не погоджуючись з такими діями податкового органу, ТОВ "МС 24" звернулось з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги Вінницький окружний адміністративний суд виходив з того, що чинне законодавство України не містять такої підстави для невизнання податкової звітності як відсутність платника податку за юридичною адресою і навіть встановлення такого факту не може вплинути на обсяг прав платника в частині подання податкових декларацій.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181), прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до пункту 4.8 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року (далі - Методичні рекомендації), за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер, що проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.

Відповідно до пункту 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30 травня 1997 року, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

А згідно з пунктом 4.5. Методичних рекомендацій, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обовязкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обовязкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу органу ДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону №2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО", попереджено про можливість невизнання".

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок що, ані положення Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ані Порядок заповнення та подання податкової декларації по ПДВ в редакції, затвердженої наказом ДПА України № 213 від 15.06.2005р., не містять такої підстави для невизнання податкової звітності як відсутність платника податку за юридичною адресою.

Колегія суддів вважає вірним висновок окружного адміністративного суду про те, що сама наявність факту не знаходження підприємства за юридичною адресою, з огляду на вказані правові норми, не є підставою для неприйняття та невизнання як податкової звітності податкових декларацій, тим більше відповідачем не доведено та матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність позивача за адресою, зазначеною в його установчих документах - м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17.

Оскільки відображена в відповідному рядку податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року адреса позивача збігається з його адресою, зазначеною в установчих документах товариства, у відповідача небуло законних підстав невизнавати таку податкову декларацію податковою звітністю.

З урахуванням наведеного судом правомірно задоволено позовні вимоги.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу спростовуються вищевказаним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. є законною і обгрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийКурко Олег Петрович

СуддіАліменко Володимир Олександрович

Леванчук Андрій Олексійович