Постанова № 14436332, 03.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5488/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва звернулася у суд з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, у якому просить стягнути з відповідача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1680,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.197 КАС України розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій, вважаючи, що такий може бути заявлено в межах строків, установлених ст. 250 Господарського кодексу України.

З таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.

Судовою колегією установлено, що 03 лютого 2009 року ДПІ у Соломянському районі міста Києва проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № НОМЕР_2 від 20 лютого 2009 року та виявлено порушення відповідачем п. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: зафіксовано факт здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій. Сума готівкових коштів, яка на момент проведення перевірки була не проведена через РРО, склала 336,00 грн.

За підсумками проведеної перевірки позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03 березня 2009 року, яким визначено суму санкцій у розмірі 1680,00 грн., що підлягає сплаті відповідачем.

Обговорюючи правомірність стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій, судова колегія зважає на таке.

За правилами п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у редакції станом на дату проведення перевірки, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За правилами п. 1 ст. 17 вказаного Закону (в редакції станом на момент прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Матеріалами справи підтверджено, що на місці проведення розрахунків виявлена сума коштів у розмірі 336,00 грн., не проведених через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України.

Судова колегія не погоджується з такою позицією місцевого суду з огляду на наступне.

Вищевказаною статтею Господарського кодексу України установлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, факт пропуску строку застосування санкцій із сторони органу податкової служби не знайшов свого підтвердження у матеріалах справи.

Порушення правил здійснення господарської діяльності мало місце 27 червня 2008 року, встановлено позивачем 03 лютого 2009 року. Адміністративно-господарські санкції застосовані до відповідача 03 березня 2009 року, тобто датою прийняття позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке породжує правові наслідки для відповідача, як субєкта господарювання, у вигляді обовязку сплатити такі.

Відтак, позивачем дотримано строки, передбачені ст. 250 ГК України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що встановлений ст. 250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, визначеному ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2010 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційних код НОМЕР_1) на користь держави (р/р 34122999700005 в УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077906, банк одержувача: ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019) адміністративно-господарські санкції у сумі 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.М. Романчук суддяС.Б. Шелест