Постанова № 14435589, 25.02.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/571/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,

при секретаріВарченко В.В.,

за участі:

представника позивача

представника відповідача Савчука Ю.М.,

Федоришина Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог Органік Продукт" м. Славута Хмельницької області до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень та їх скасування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» № 0001192301/0 від 15 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 680 грн., штрафних (фінансових) санкцій і № 0001182301/0 від 15 грудня 2010 року яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 649 грн., основної суми податку і 170 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової документальної перевірки від 01.12.2010 року № 1337/23/35211837, в якому зазначено, що позивачем в порушення вимог ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» занижено податок з власників транспортних засобів в сумі 649 грн., в тому числі за 2007 рік в сумі 122 грн., за 2008 рік в сумі 243 грн., за 2009 рік в сумі 243 грн., за 2010 рік в сумі 41 грн., і не подані розрахунки податку з власників транспортних засобів за 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р» № 0001192301/0 від 15 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 680 грн., штрафних (фінансових) санкцій і № 0001182301/0 від 15 грудня 2010 року яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 649 грн., основної суми податку і 170 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Такі податкові повідомлення рішення відповідача позивач вважає незаконними, тому що транспортні засоби, а саме: трактора М Т З і Ю М З - 6, по яких відповідачем проведено нарахування податку з власників транспортних засобів не були зареєстровані в органах державного технічного нагляду і не використовувались позивачем в господарській діяльності.

Платниками податку з власників транспортних засобів згідно ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» є юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та /або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є обєктами оподаткування.

За таких обставин позивач вважає, що податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення рішення відповідача є незаконними, так як транспортні засоби, а саме: трактори М Т З і Ю М З - 6, по яких відповідачем проведено нарахування податку з власників транспортних засобів не були зареєстровані в органах державного технічного нагляду і не використовувались позивачем в господарській діяльності.

Платниками податку з власників транспортних засобів згідно ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» є юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та /або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є обєктами оподаткування, тому позивач вважає, що податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству, так як в результаті перевірки було встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» занизив податок з власників транспортних засобів в сумі 649 грн., за 2007-2010 роки та не подав розрахунки податку з власників транспортних засобів за 2007-2010 роки, за що передбачена відповідальність відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Славутської міської ради 08.06.2007 року та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обовязкових платежів і зобовязаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної планової документальної перевірки від 01.12.2010 року № 1337/23/35211837, в якому зазначено, що позивачем в порушення вимог ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» занижено податок з власників транспортних засобів в сумі 649 грн., в тому числі за 2007 рік в сумі 122 грн., за 2008 рік в сумі 243 грн., за 2009 рік в сумі 243 грн., за 2010 рік в сумі 41 грн., і не подані розрахунки податку з власників транспортних засобів за 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р» № 0001192301/0 від 15 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 680 грн., штрафних (фінансових) санкцій і № 0001182301/0 від 15 грудня 2010 року яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 649 грн., основної суми податку і 170 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Преамбулою Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 1963-12 від 11 грудня 1991 року визначено, що цим Законом встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів є юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та /або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є обєктами оподаткування.

Як встановлено із пояснень сторін і така обставина підтверджується обєктивно матеріалами справи позивач є власником двох транспортних засобів, а саме тракторів М Т З і Ю М З 6, які перебувають на балансі підприємства з 21.06.2007 року, але не зареєстровані в установленому порядку інспекцією державного технічного нагляду, при цьому представником відповідача не надано жодних доказів того, що вказані транспортні засоби були коли-небудь зареєстровані.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» вказані транспортні засоби є обєктами оподаткування, за обставин зазначених у ст. 1 цього Закону, тобто при здійснені їх першої реєстрації в Україні, реєстрації, перереєстрації транспортних засобів та /або якщо юридична особа має зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

Представником позивача не надано жодних доказів того, що позивач є власником транспортних засобів, які ніколи не проходили відомчу реєстрацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року № 694 затверджено «Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», який визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, здійснення інших заходів, повязаних з реєстрацією та веденням обліку машин.

Відповідно до частин 2, 3 Порядку № 694 реєстрація та зняття з обліку машин проводяться інспекціями державного технічного нагляду Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій.

Власник машини або інша особа, яка використовує її на законних підставах, крім тих які здійснюють оптову або роздрібну торгівлю машинами, зобовязані зареєструвати в інспекції машину протягом 10 діб від дня придбання.

Згідно ч. 17 Порядку № 694 з обліку машина знімається у звязку з її відчуженням чи вибракуванням протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої особи.

Такі ж правила діяли до набрання чинності Порядком № 694, що визначається постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1996 року № 59 якою затверджено «Типове положення про інспекцію державного технічного нагляду Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації».

Аналізуючи вказані норми закону та нормативних актів, суд приходить до висновку, що позивач набувши право власності на транспортні засоби зобовязаний був зареєструвати їх в інспекції машину протягом 10 діб від дня придбання.

У разі якщо транспортні засоби не експлуатувались в звязку з їх непридатністю, як це стверджує представника позивача, позивач зобовязаний був зняти з обліку машини у звязку з їх відчуженням чи вибракуванням протягом семи днів на підставі поданої заяви.

Позивач ухилившись від проведення відомчої реєстрації, перереєстрації, та зняття з обліку тракторів у разі такої необхідності, фактично ухилився від проведення нарахування, сплати податку з власників транспортних засобів, та подання до податкового органу відповідних розрахунків податку, що є порушенням його обовязку згідно із вимогами чинного законодавства.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 року № 2181-3 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Як зазначено у п. п. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» п. п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 ст. 4, та зобовязаний подати податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, - протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Так як у позивача податковим періодом є один календарний рік він зобовязаний був подавати податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

В порушення своїх зобовязань визначених законом позивач не подав до податкового органу як платник податку податкові декларації за 2007-2010 роки.

Пунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надано право податковому органу самостійно визначати податкове зобовязання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, що відповідачем було зроблено на підставі акту про результати виїзної планової документальної перевірки відповідача від 01.12.2010 року № 1337/23/35211837.

Відповідно до п. п. 1.4 та 1.5 ст. 1 Закону України № 2181-3 встановлено, що штрафна санкція це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

За таких обставин суд вважає, що податкові повідомлення - рішення форми «Р» № 0001192301/0 від 15 грудня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 680 грн., штрафних (фінансових) санкцій і № 0001182301/0 від 15 грудня 2010 року яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 649 грн., основної суми податку і 170 грн., штрафних (фінансових) санкцій є такими, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства на дату їх прийняття тому відповідно скасуванню не підлягають.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому у його задоволені необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», ст. 4, 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2011 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський