Рішення № 14433903, 28.03.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.03.11 УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28.03.2011 справа № 5/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче

підприємство «Оптіма»,

юридична адреса: просп. Перемоги, 129, м. Чернігів, 14038,

поштова адреса: вул. Ціолковського, 11а, м. Чернігів, 14001

до відповідача: Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005

предмет спору: про стягнення 219314,13грн

Суддя А.В.Романенко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: Буряк О.І., представник за довіреністю №б/н від 23.02.2011;

від відповідача: А.Ю.Шокур, довіреність від 31.03.2010 №29, юрисконсульт

В судовому засіданні 22.03.2011, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 28.03.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Оптіма»подано позов до дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення 213173,60грн заборгованості за договором поставки №43/06 від 12.03.2006 (далі - Договір), а саме: 123012,80грн основного боргу, 36% річних в сумі 54863,32грн, 26464,21грн пені та 8833,27грн інфляційних втрат, а також відповідних судових витрат.

До початку судового засідання, 01.03.2011, в порядку ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем, відповідно до п.10.3 та п.10.4 спірного Договору поставки, подано заяву №17/11 від 25.02.2011 про збільшення розміру позовних вимог. Дана заява прийнята судом, з підстав, зазначених в ухвалі суду від 01.03.20011 у цій справі. Згідно доданого розрахунку позовні вимоги збільшено на 2256,36 грн, з яких: 1577,26 грн 36% річних та 679,10 грн пені, нарахованої за період з 16.02.2011 по 28.02.2011.

До початку судового засідання, 22.03.2011, в порядку ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, від позивача, надійшла заява №22/11 від 15.03.2011 про збільшення розміру позовних вимог, нарахованих у відповідності до п.10.3 та п.10.4 спірного Договору поставки, внаслідок донарахованих інфляційних втрат, 36% річних та пені, разом на 3884,17грн, з яких: 1107,12грн інфляційні втрати за лютий 2011 року, 1941,24грн 36% річних та 835,81грн пені, нарахованої за період з 01.03.2011 по 16.03.2011.

Подана заява відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, судом приймається.

З урахуванням вищевказаних заяв, позовні вимоги позивача складають 219314,13грн заборгованості, а саме: 123012,80грн основного боргу, 36% річних в сумі 58381,82грн, 27 979,12грн пені та 9940,39грн інфляційних втрат, а також відповідні судові витрати.

Одночасно, 22.03.2011, заявою б/н від 01.03.2011 про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на грошові кошти ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»в межах суми позову з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування вимоги посилається на значний, на його думку, термін невиконання відповідачем зобовязань за спірним договором (більше шести місяців), можливу ліквідацію відповідача як юридичної особи за рішенням власника, та інше.

Розясненням Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обовязок доказування необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову у відповідності зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, враховуючи норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що заявником не надано суду достатніх доказів необхідності забезпечення позову, тому вона задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні, 22.03.2011, представниками сторін подані клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Представником позивача, в судовому засіданні, 22.03.2011, подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи: акту звірки взаєморозрахунків станом на 09.03.2011 /підписаний позивачем одноособово/, за яким заборгованість відповідача складає 123012,80грн; копій: супровідного листа до акту звірки №21/11 від 09.03.2011 та докази його направлення відповідачу; довіреностей на отримання товару за спірним договором: №59 від 15.03.2010, №64 від 01.04.2010, №91 від 05.05.2010 та №122 від 08.06.2010, а також копію поштового повідомлення про направлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача, в судому засіданні, 22.03.2011, надав відзив на позов, яким просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вважаючи, що спірний договір є неукладеним, оскільки не містить таких істотних умов як номери та індекси стандартів щодо якості товару, кількості товару та номенклатури, та інше. Крім того, зазначає, що відповідно до п.13.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, та інше.

В усних поясненнях, факт одержання товару не заперечував, однак посилався на бездоговірні відносини та інше.

Також, подав письмове клопотання №015-11/183 від 21.03.2011 про зупинення провадження у справі, посилаючись на порушення господарським судом Чернігівської області справи про визнання недійсним спірного Договору поставки.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст.60 ГПК України, відповідач мав право до прийняття рішення у справі подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним, подання окремого позову про визнання недійсним договору та клопотання про зупинення провадження у справі з цих підстав є необґрунтованим.

До початку судового засідання, 28.03.2011, від відповідача, надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, а саме: копій наказів №113-ВК від 05.10.2006 про звільнення з посади директора А.О.Тройни та №122-ВК від 21.11.2007 про призначення на посаду директора О.М.Тишини, а також копій Статутів відповідача, затверджених наказами Держслужби автомобільних доріг від 30.03.2005 та від 03.04.2009.

Після оголошеної перерви, в судовому засіданні, 28.03.2011, представник позивача подав письмові пояснення з яких вбачається, що за спірним Договором в період з 12.03.2006 по 28.03.2011, позивачем поставлено відповідачу товарів на суму 2975821,09грн, а відповідачем, в свою чергу, здійснено часткову оплату у розмірі 2852808,10грн, що підтверджується первинними документами (рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні та інше /знаходяться в матеріалах справи/), що, на думку позивача, є доказом визнання ДП «Чернігівський облавтодор»спірного Договору та виконання за ним своїх зобовязань.

Одночасно, посилався на довідку Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області №25-06-21/54 від 30.08.2010 про проведення зустрічної перевірки з якої, на його думку, вбачається, що розрахунки між ТОВ «ТВП «Оптіма»та ДП «Чернігівський облавтодор»здійснювались саме за Договором поставки №43/06 від 12.03.2006. Звертає увагу на те, що за результатами проведення звірки розрахунків за спірним Договором, відповідач підписував акти звірки без будь-яких заперечень та зауважень та частково задовольнив вимоги претензії від 29.06.2010 /копії знаходяться в матеріалах справи/.

В судовому засіданні, 28.03.2011, представник відповідача подав письмові пояснення №015-11/215 від 28.03.2011 в яких посилаючись на тяжкий фінансовий стан зазначає, що на розрахунки з позивачем вплинула фінансово-економічна криза та зменшення обємів виконаних робіт. Крім того звертає увагу, що є дочірнім підприємством державного підприємства, на яке покладено завдання щодо утримання автодоріг у належному стані, особливо на фінальній стадії підготовки держави до проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу. На підтвердження надав копії наказу ДП «Чернігівський облавтодор»№89/1 від 01.11.2010 про введення на підприємстві скороченого робочого тижня та довідки Конотопської філії ПАБ «АБ «Експрес-Банк»№25.06-61/73 від 28.03.2011 про заборгованість відповідача за кредитами у розмірі 8000000,00грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи збільшення розміру позовних вимог, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до п.п. 1, 2 частини четвертої ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною третьою ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст.181 ГК України.

Так, частиною восьмою ст.181 ГК України, визначено поняття неукладеного договору як такого, що не відбувся внаслідок недосягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов. Спори, що виникають у процесі укладання господарських договорів, є переддоговірними. Тобто, поняття «неукладений договір» свідчить про те, що вказані положення можливо застосувати до спірних правовідносин лише на стадії укладення договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами. Повне або часткове виконання договору, тобто вчинення сторонами (стороною) юридично значимих дій, як то поставка продукції, виконання робіт, сплата за поставлену продукцію чи виконані роботи, фактично і є свідченням того, що договір є укладеним.

Заперечення відповідача стосовно неукладеності договору поставки №43/06 від 12.03.2006 спростовуються наведеними вище нормами чинного законодавства України та матеріалами справи, тому судом до уваги не приймаються.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2006, між ТОВ «ТВП «Оптіма»(далі Постачальник) та ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(далі Покупець) укладено договір поставки №43/06.

Частиною першою ст.712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п.1.1.-1.3. та п.2.2. спірного Договору, постачальник зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити продукцію в асортименті, в кількості та по цінам, викладеним в додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною. Під додатками розуміються рахунки та витратні накладні, що видаються постачальником. Поставка продукції здійснюється окремими партіями, асортимент, комплектність та кількість продукції в яких погоджується сторонами шляхом оформлення заявок на поставку продукції відповідно до умов, викладених в розділі 3 Договору. Фактична кількість, асортимент та комплектність продукції, що підлягає поставці, погоджується сторонами шляхом оформлення додатків до договору, на підставі заявок на поставки окремих партій продукції.

Відповідно до п.п.3.1.-3.4. Договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку продукції. Асортимент та кількість продукції в кожній партії покупець вказує в заявці на поставку відповідної партії продукції, яка повинна бути підписана уповноваженою особою. Заявка на поставку відповідної партії продукції подається покупцем в письмовій формі власноручно або передається факсимільним чи поштовим звязком (рекомендованим листом). Погоджені сторонами асортимент та кількість продукції в кожній партії вказується в додатках до договору. Якщо інше не буде додатково визначено сторонами в додатках, поставка продукції має бути здійснена в строк, що не перевищує 3(три) робочі дні від дати погодження постачальником заявки покупця.

За умовами п. 4.1. Договору, датою переходу права власності на продукцію є дата поставки.

Згідно п.п. 5.1. та 5.3. спірного Договору, ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях та вказується в додатках до договору, які є його невідємними частинами. Загальна сума договору становить 3500000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору передав, а відповідач на підставі довіреностей №59 від 15.03.2010, №64 від 01.04.2010, №91 від 05.05.2010, №122 від 01.06.2010, виданих на імя Мазка Олександра Федоровича, прийняв у власність товар - мінеральний порошок, емаль ПФ-115 та цемент ПЦ ІІ/БШ-400 на суму з ПДВ 684418,80грн, що підтверджується видатковими накладними: від 15.03.2010 за №ТОВ-300003 на суму 10320,00грн; від 17.03.2010 №ТОВ-300013 на суму 5160,00грн; від 16.04.2010 №ТОВ-400008 на суму 204573,88грн; від 16.04.2010 №ТОВ-400009 на суму 209356,56грн; від 28.04.2010 №ТОВ-400016 на суму 64,50грн; від 13.05.2010 №ТОВ-500005 на суму 74459,95грн; від 17.05.2010 №ТОВ-500008 на суму 163057,02грн; від 21.05.2010 №ТОВ-500011 на суму 8562,89грн та №ТОВ-600009 від 14.06.2010 на суму 8864,00 /копії додані до матеріалів справи/.

Крім того, позивачем надано транспортні послуги відповідно до актів здачі-прийняття робіт №ТОВ-300007 від 15.03.2010 на суму 8500,00грн та №ТОВ-300014 від 17.03.2010 на суму 4250,00грн, всього на суму 12750,00грн.

Загальна сума поставленого товару та виконаних робіт складає 697168,80грн.

Відповідач товар отримав, будь-яких заперечень не надав, отже, враховуючи положення ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 6.1., 6.5., 6.6. та 6.8. спірного Договору передбачено, що покупець зобовязаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 90 календарних днів з дати поставки продукції. Датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на поточний рахунок постачальника. При здійсненні кожного переказу покупець вказує наступні реквізити щодо призначення платежу: назву і номер цього договору та/або номер накладних, за якими здійснюється поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок. За погодженням сторін в рамках договору можливі інші форми розрахунків, якщо таку згоду сторони виклали в додатковій письмовій угоді.

Таким чином, отриманий товар за накладною №ТОВ-300003 від 15.03.2010 відповідач зобовязаний був оплатити до 13.06.2010 включно; №ТОВ-300013 від 17.03.2010 до 15.06.2010 включно; №ТОВ-400008 від 16.04.2010 до 15.07.2010 включно; №ТОВ-400009 від 16.04.2010 до 15.07.2010 включно; №ТОВ-400016 від 28.04.2010 до 27.07.2010 включно; №ТОВ-500005 від 13.05.2010 до 11.08.2010 включно; №ТОВ-500008 від 17.05.2010 до 15.08.2010 включно, №ТОВ-500011 від 21.05.2010 до 19.08.2010 включно та №ТОВ-600009 від 14.06.2010 відповідач зобовязаний був оплатити до 12.09.2010 включно.

Отримані послуги згідно актів здачі-прийняття робіт №ТОВ-300007 від 15.03.2010 відповідач мав оплатити до 13.06.2010 включно, а за №ТОВ-300014 від 17.03.2010 до 15.06.2010 включно.

Із матеріалів справи вбачається часткова оплата отриманих товарів та послуг відповідачем, а саме: 06.05.2010 на рахунок позивача перераховано 90000,00грн; 01.06.2010 - 112000,00грн; 06.07.2010 - 148256,00грн; 02.08.2010 103900,00грн та 11.08.2010 - 120000,00грн /копії виписок банку про рух коштів по рахунку позивача та акт звірки взаєморозрахунків від 12.07.2010 знаходяться в матеріалах справи/. Всього відповідачем сплачено 574156,00грн.

На день подання позову (15.02.2011) неоплаченим залишився товар на суму 123012,80грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України взяті на себе зобовязання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, вимоги позивача не оспорив, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 123012,80грн.

Пунктом 10.3. спірного Договору сторони визначили, що у випадку порушення строку оплати продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Посилаючись на вказаний пункт Договору, позивач просить стягнути з відповідача 27979,12грн пені, нарахованої за період з 14.06.2010 по 16.03.2011.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 та ч.4 ст.231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

Також, позивач просить стягнути 36% річних у розмірі 58381,82грн та 9940,39грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, п.10.4. спірного Договору сторони погодили, що покупець на вимогу постачальника у випадку несвоєчасної оплати повинен сплатити суму боргу з урахуванням 36% річних від простроченої суми.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч.1 п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Господарський суд Чернігівської області, здійснив перевірку розрахунку пені, 36% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем та дійшов висновку що його розрахунок не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Так, з огляду на п.6.1. спірного Договору, господарським судом встановлено прострочення виконання зобовязання відповідачем: з 16.07.2010 по 27.07.2010 (11днів) на суму 91904,44грн; з 28.07.2010 по 01.08.2010 (5 днів) - 91968,94грн; з 16.08.2010 по 19.08.2010 (4 дні) - 105585,91грн; з 20.08.2010 по 12.09.2010 (24 дні) - 114148,80грн; з 13.09.2010 по 16.03.2011 (185 днів) - 123012,80грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 36% річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі: 11691,84грн пені за період з 16.07.2010 по 16.03.2011, 8641,61грн інфляційних втрат та 27014,87грн 36% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1703,61грн витрат по сплаті державного мита та 183,32грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 203, 525, 526, 546, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179-181, 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 32016315 (п/р 26004005943 в Конотопській ФАБ «Експрес банк», м. Конотоп, МФО 337212; п/р 260088021 в Чернігів. ОДВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Чернігів, МФО 353348) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Оптіма», юридична адреса: просп. Перемоги, 129, м. Чернігів, 14038, поштова адреса: вул. Ціолковського, 11а, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 33469132 (п/р 26009010850401 в ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346) 123012,80грн основного боргу, 11691,84грн пені, 8641,61грн. інфляційних втрат, 27014,87грн 36% річних, 1703,61грн державного мита та 183,32грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2011.

Суддя А.В.Романенко