Рішення № 14433896, 30.03.2011, Господарський суд Чернігівської області

30.03.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

29 березня 2011 року Справа №8/40

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена", вул.Толстого, 28, м.Чернігів, 14008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмачгазбудсервіс", вул.Калініна, 78, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

про стягнення 6794грн.79коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Малишенко О.М. представник, довіреність №05/01/11 від 05.01.2011р.

Від відповідача: не зявився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 5455грн.89коп. боргу, за товар переданий останньому по видатковій накладній №01056533 від 15.12.2008р., 303грн.58коп. процентів річних, нарахованих за період з 02.05.2009р. по 10.03.2011р., та 1035грн.32коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з травня 2009 року по лютий 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем господарського зобовязання.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача в засідання господарського суду не зявився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду. Про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обовязковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача та його представника за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Договір, як єдиний письмовий документ, між сторонами не укладався.

По видатковій накладній №01056533 від 15.12.2008р. (копія а.с.7) Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена»(позивач у справі) передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» (відповідач у справі) товар будівельні матеріали - на загальну суму 11964грн.92коп.

Як свідчить банківська виписка з рахунку позивача, відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару у сумі 6509грн.03коп., в звязку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача несплаченої вартості поставленого товару у сумі 5455грн.89коп., 303грн.58коп. процентів річних та 1035грн.32коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди субєкту або субєктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення обєктів інтелектуальної власності та інших дій субєктів, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначається, що цивільно-правові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, та в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку визнаються майново-господарськими. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо визначення зобовязання та підстав їх виникнення містяться у ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом вище на підставі наявних у справі письмових доказів, а саме: видаткової накладної, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також банківської виписки з рахунку позивача, останній передав відповідачу товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар та здійснив часткову його оплату.

Такі дії сторін в силу загальних засад і змісту господарського та цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.205, ст.639 Цивільного кодексу України правочин, різновидом якого є і договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлено обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Спеціальними положеннями Цивільного кодексу України, які містяться в главі 54 цього Кодексу, не встановлено обмежень щодо виникнення правовідносин купівлі-продажу товарів тільки на підставі письмового договору та не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми такого договору має наслідком його недійсність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до відносин, які виникли між сторонами, мають застосовуватись норми закону, які регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем передано відповідачу по видатковій накладній №01056533 від 15.12.2008р. товар на загальну суму 11964грн.92коп.

Про отримання відповідачем товару свідчить підпис його представника, повноваження на отримання товару якого засвідчується довіреністю серії ЯПО №024001 від 15.12.2008р. (копія а.с. 8), та відтиск печатки відповідача на вищевказаній видатковій накладній.

Таким чином, після отримання товару у відповідача в силу ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України виник обовязок сплатити позивачу визначену у видатковій накладній №01056533 від 15.12.2008р. вартість переданого йому товару, з якою відповідач погодився підписавши вказану накладну.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, сплативши 6509грн.03коп. Отже, залишок вартості товару становить 5455грн.89коп.

Аналіз змісту видаткової накладної №01056533 від 15.12.2008р. свідчить, що при передачі товару сторонами не було узгоджено строків його оплати.

Оскільки сторонами не узгоджено строк виконання відповідачем зобовязання по оплаті товару, а тому в силу ст.530 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати виконання відповідачем обовязку в будь-який час, а відповідач в свою чергу мав виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення йому такої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в звязку з не оплатою відповідачем отриманого товару в повному обсязі, на його адресу позивачем надіслано претензію №420/ПР/09 від 21.04.2009р. (копія а.с.9) про сплату боргу за товар у сумі 5455грн.89коп. Як свідчить поштове повідомлення (копія а.с.10), претензія отримана відповідачем 24.04.2009р.

Вказана претензія розцінюється судом як вимога про оплату боргу в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України, внаслідок чого суд приходить до висновку, що відповідач мав оплатити отриманий від позивача товар до 01 травня 2009 року.

Однак відповідач на вимогу позивача зобовязання по оплаті товару не виконав, тому у нього виникла заборгованість по видатковій накладній №01056533 від 15.12.2008р. в сумі 5455грн.89коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду докази, які спростовують твердження позивача про наявність заборгованості взагалі, та в розмірі, заявленому до стягнення, зокрема. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свої зобовязання, оплату товару в повному обсязі не здійснив, а тому заборгованість становить 5455грн.89коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості отриманого по видатковій накладній №01056533 від 15.12.2008р. товару, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, в звязку з чим з нього підлягає стягненню 5455грн.89коп. боргу за товар.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних нарахувань обчислена позивачем із застосуванням встановлених індексів інфляції за період з травня 2009 року по лютий 2011 року та становить 1035грн.32коп.

Три проценти річних обчислені позивачем за весь період прострочення виконання зобовязання, починаючи з 02.05.2009р. по 10.03.2011р. і становить 303грн.58коп.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання підтверджується матеріалами справи, розрахунок процентів річних та інфляційних нарахувань здійснені позивачем з урахуванням фактичних обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача є правомірною та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача має бути стягнуто 1035грн.32коп. втрат від інфляції та 303грн.58коп. процентів річних.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача має бути стягнуто 5455грн.89коп. боргу, 303грн.58коп. процентів річних та 1035грн.32коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст.173,174,175,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 509, 530, 625, 639, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс», вул.Калініна, 78, м. Бахмач, Чернігівська область (ідентифікаційний код 35800585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена», вул. Толстого, 28, м.Чернігів (ідентифікаційний код 14245188, р/р №26004301063700 в ПАТ «Банк «Форум», МФО 322948) 5455грн.89коп. боргу, 303грн.58коп. процентів річних, 1035грн.32коп. інфляційних нарахувань, 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 30 березня 2011 року.

Суддя Т.Г.Оленич