Рішення № 14433894, 28.03.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.03.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?28? березня 2011 року справа № 7/36

Суддя Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю ?Інтергал?

79026, м. Львів, вул. Стрийська,98

Відповідач 1: Дочірнє підприємство ?Чернігівський облавтодор? Відкритого акціонерного товариства ?Державна акціонерна компанія ?Автомобільні дороги України?

14005, м. Чернігів, вул. Київська,17

Відповідач 2: Відкрите акціонерне товариство ?Державна акціонерна компанія ?Автомобільні дороги України?

03680, м. Київ, вул. Горького,51

Третя особа на стороні позивача без заявлення самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ?Укрмонтажсервіс?

01103, м. Київ, вул. Драгомирова,4, оф.124

Про стягнення 1008726,03 грн.

Представники сторін:

Від позивача : Павлишин І.М. –дов. № 17 від 25.03.2011 р.

Від відповідача 1: Шокур А.Ю. –дов. № 29 від 31.03.2010 р.

Від відповідача 2: не з?явився

Від третьої особи: не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»подано позов до відповідачів про стягнення 611 679,40 грн. боргу по неоплаті вартості товару –бітума дорожнього марки БНД 60/90, БНД 90/130 та пічного палива, поставленого згідно договору поставки № 09/02/06 від 09.02.2006 р., , 201 815,65 грн. інфляційних втрат, 157 974,07 грн. пені, 37 256,91 грн. –3% річних.

Відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»551 679,41 грн. основного боргу, 206 687,31 грн. інфляційних втрат, 156 551,85 грн. пені, 36 590,50 грн. –3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 24-УВ-2 від 24.10.2008, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»(третьою особою по даній справі), останній відступив позивачу право вимоги, а саме - заборгованість Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»в сумі 2 611 679,40 грн., яка існує у відповідача-1 за договором поставки № 09/02/06 від 09.02.2006, як по основному зобов’язанню, так і по штрафним санкціям.

Відповідач-1 в відзиві на позовну заяву, в письмових запереченнях на позов та письмових поясненнях проти позову заперечував, посилаючись на сплату боргу, безпідставність нарахування пені, розмір якої не визначено договором поставки, та сплати на користь позивача інфляційних і 3% річних, право вимоги оплати яких не передано за договором цесії.

Відповідач-2 в письмовому поясненні проти позову до нього заперечив, посилаючись на те, що належним відповідачем у даній справі має бути Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України.

Третя особа належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 01956871.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд

Встановив:

09.02.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ?Укрмонтажсервіс? (третя особа) та Дочірнім підприємством ?Чернігівський облавтодор? (відповідач 1) укладено договір № 09/02/06 поставки дорожнього бітума марки БНД 60/90, БНД 90/130 та пічного палива.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 09/02/06 від 09.02.2006 ТОВ «Укрмонтажсервіс»зобов’язалося поставити, а відповідач-1 купити та оплатити згідно зі специфікаціями бітум дорожній марки БНД 60/90, БНД 90/130 та пічне паливо (далі –товар) на умовах вказаного договору.

На виконання договору поставки № 09/02/06 від 09.02.2006 відповідачем-1 на підставі видаткових накладних № УМ-0070-1 від 25.05.2008, № УМ-00080 від 30.05.2008, № УМ-0090-1 від 30.05.2008, № УМ-00117 від 20.06.2008, № УМ-0128-1 від 27.06.2008, № УМ-0134-1 від 29.06.2008, № УМ-00146 від 11.07.2008, № УМ-00147 від 22.07.2008, № УМ-00156 від 30.07.2008 отримано товар, обумовлений договором поставки № 09/02/06 від 09.02.2006, на загальну суму 8 378 635,50 грн.

На відповідні поставки товару між ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та ТОВ «Укрмонтажсервіс»підписані специфікації до договору поставки № 09/02/06 від 09.02.2006: № 1 від 25.05.2008 на суму 880 463,44 грн., № 2 від 30.05.2008 на суму 1 319 861,30 грн., № 3 від 30.05.2008 на суму 441 222,86 грн., № 4 від 20.06.2008 на суму 679570,39 грн., № 5 від 27.06.2008 на суму 870 434,22 грн., № 6 від 29.06.2008 на суму 1 160 884,82 грн., № 7 від 11.07.2008 на суму 1 808 197,07 грн., № 8 від 22.07.2008 на суму 736 974,71 грн., № 9 від 30.07.2008 на суму 463 026,70 грн.

Пунктом 4 зазначених специфікацій обумовлено, що відповідач-1 зобов’язаний здійснити оплату у розмірі 100% вартості товару впродовж 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Вказані специфікації укладені після підписання договору поставки № 09/02/06 від 09.02.2006, є невід’ємними частинами останнього, як обумовлено сторонами договору пунктом 7 цих специфікацій, а тому пункт 4 таких змінює умови оплати товару, що передбачені п. 5.1 договору поставки № 09/02/06 від 09.02.2006.

За вказаним договором поставки ДП «Чернігівський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»проведено частковий розрахунок з ТОВ «Укрмонтажсервіс», а саме: 30.05.2008 –200 000,00 грн., 11.06.2008 –400 000,00 грн., 27.06.2008 –1 000 000,00 грн., 01.07.2008 –1 703 929,40 грн., 22.07.2008 –2 000 000,00 грн., 25.09.2008 –463 026,70 грн.

Так, станом на 24.10.2008 р., на момент підписання договору відступлення права вимоги № 24-УВ-2 від 24.10.2008 р., у відповідача-1 існувало прострочення зобов’язань щодо оплати товару за специфікацією № 6 в сумі 66 507,63 грн., за специфікацією № 7 - 1 808 197,07 грн., за специфікацією № 8 –736 974,71 грн.

24.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»(позивач) укладено договір № 24-УВ-2 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Укрмонтажсервіс»відступив, а позивач набув право вимоги, належне ТОВ «Укрмонтажсервіс»згідно з договором поставки № 09/02/06 від 09.02.2006, укладеним між ТОВ «Укрмонтажсервіс»та Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору відступлення права вимоги предметом права вимоги, яка відступається згідно з цим договором, являється заборгованість відповідача-1 перед ТОВ «Укрмонтажсервіс»по основному договору (договір поставки № 09/02/06 від 09.02.2006) в сумі 2 611 679,40 грн. по основному зобов’язанню, а також суми штрафних санкцій (пеня, неустойка), які вже виникли та можуть виникнути в майбутньому.

До матеріалів справи долучено копію рішення Господарського суду міста Києва у справі № 33/441 від 15.09.2009 за позовом Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до ТОВ «Укрмонтажсервіс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»про визнання недійсним договору № 24-УВ-2 про відступлення права вимоги від 24.10.2009, укладеного між Позивачем та ТОВ «Укрмонтажсервіс», яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 у справі № 33/441 вказане рішення Господарського суду міста Києва № 33/441 від 15.09.2009 залишено без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням викладеного, договір № 24-УВ-2 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 є чинним та таким, що створює права та обов’язки для сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30.12.2008 відповідачем-1 на рахунок позивача сплачено 2 000 000,00 грн., а також на виконання умов договору № 24-УВ-2 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 відповідачем-1 перераховано 09.06.2009 на рахунок позивача 611 679,40 грн.

Враховуючи, що відповідачем-1 погашено заборгованість перед позивачем в повному обсязі, суд згідно з п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі в частині стягнення з ДП «Чернігівський облавтодор ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»суми основного боргу у розмірі 551 679,41 грн., у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов?язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки факту погодження договором поставки № 09/02/06 від 09.02.2006р. нарахування пені та її розміру у випадку прострочення грошових зобов’язань не доведено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Позивачем нараховано та пред’явлено вимоги про стягнення 206687,31 грн. інфляційних за прострочення сплати боргу за період з 30.07.2008 р. по 31.05.2009 р., 36590,50 грн. 3% річних за період прострочення з 30.07.2008 р. по 31.05.2009 р.

З врахуванням вимог ст. 514 Цивільного кодексу України щодо визначення обсягу прав первісного кредитора, що переходять до нового кредитора у зобов’язанні, судом встановлено: пунктом 1.1. договору відступлення права вимоги № 24-УВ-2 від 24.10.2008 р. сторони договору визначили, що новий кредитор набуває право вимоги, належне за договором поставки № 09/02/06 первісному кредиторові, виключно в частині, визначеній пунктом 1.2. договору відступлення права вимоги.

Пунктом же 1.2. договору відступлення права вимоги № 24-УВ-2 від 24.10.2008 р. визначено, що предметом права вимоги, яка відступається, є заборгованість в сумі 2 611 679,40 грн. по основному зобов’язанню та штрафні санкції (пеня, неустойка).

За юридичною та фінансовою природою інфляційні нарахування є збитками, спричиненими знеціненням грошових коштів в процесі інфляції, а річні –платою за користування грошовими коштами і не є штрафними санкціями.

Оскільки, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 24-УВ-2 від 24.10.2008 р. до нового кредитора перейшли за договором поставки права тільки щодо стягнення визначеної договором суми боргу та штрафних санкцій, право на стягнення інфляційних та відсотків річних договором передано не було –позовні вимоги про стягнення 206687,31 грн. інфляційних та 36590,50 грн. 3% річних задоволенню не підлягають за безпідставністю вимог.

Позов про стягнення сум заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних та річних з Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»задоволенню не підлягає на підставі слідуючого:

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Умовами договору поставки не передбачено солідарної відповідальності Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»за невиконання або неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов’язань.

Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює господарську діяльність у межах, визначених Статутом та законодавством, та відповідно з останнім несе відповідальність за невиконання власних зобов’язань.

Згідно з п. 3.5 статті 3 Статуту відповідача-1 ДП «Чернігівський облавтодор ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»несе відповідальність за своїми зобов’язаннями згідно з чинним законодавством. Відповідач-1 не відповідає за зобов’язаннями відповідача-2, так само як і відповідач-2 не відповідає за зобов’язаннями відповідача-1.

Відповідач-1 має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському суді (п. 3.6 статті 3 Статуту відповідача-1).

Статтею 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

З огляду на викладене, Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», хоча воно і є засновником відповідача-1, однак воно не відповідає за зобов’язаннями останнього, крім випадків, якщо банкрутство відповідача-1 викликане неправомірними діями відповідача-2, як то передбачено змістом 3.5 статті 3 Статуту відповідача-1.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не обґрунтовано та не надано документів, підтверджуючих підстави позовних вимог до відповідача –2 –Відкритого акціонерного товариства ?Державна акціонерна компанія ?Автомобільні дороги України?.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення суд відшкодовує витрати, пов’язані зі сплатою державного мита, та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. У зв’язку з тим, що основний борг сплачений відповідачем-1 після звернення позивача з позовною заявою та порушення провадження у справі, то державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в цій частині покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 11,14,96,514,526,541,547,549,551,610,611,629 Цивільного кодексу України, ст 35,193,231 Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 49, ч.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 551 679,41 грн. боргу з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Чернігів за відсутністю предмету спору.

2. В решті вимог до Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Чернігів відмовити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17, код 32016315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»(79026, м. Львів, пл. Стрийська, 98, код 31215780) 5516,79 грн. державного мита, 68,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові до Відкритого акціонерного товариства ?Державна акціонерна компанія ?Автомобільні дороги України?, м. Київ відмовити.

Суддя Н.О. Скорик

Повне рішення складено 30.03.2011 р.