Рішення № 14433847, 25.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2011 року Справа № 18/5026/250/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від прокуратури міста Черкаси –Рідзель О.В. - помічник прокурора,

від позивача –Голуб В.М. –представник за довіреністю,

від відповідача –Махно О.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі виконавчого

комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси

до приватного підприємства “Мажар - 2”, м. Черкаси

про зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся прокурор міста Черкаси в інтересах держави в особі виконавчого комітету Черкаської міської ради до приватного підприємства “Мажар - 2” про зобов’язання відповідача демонтувати рекламні щити, що знаходяться за адресами: перехрестя вул. Енгельса та бул. Шевченка та по вул. Одеській біля автосалону “Міцубісі”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 лютого 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17 лютого 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 березня 2011 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25 березня 2011 року на 09 год. 00 хв.

Помічник прокурора та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 01 березня 2011 року за №24 та зазначав, що рекламний щит, який розміщений на перехресті вул. Енгельса та бул. Шевченка неможливо демонтувати у зв’язку з несприятливими погодними умовами (промерзлий грунт). Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача демонтувати щит встановлений за адресою: м. Черкаси, вул. Одеська, 11/3 біля автосалону “Міtsubіshі Моtоrs” відповідач не визнає, оскільки інформація що міститься на металевій конструкції (щиті) з урахуванням положень ч. 7 ст. 8 Закону України “Про рекламу” не є рекламою, а також з урахуванням ч. 6 ст. 9 Закону України “Про рекламу” вказаний щит по своїй суті є вивіскою (табличкою) з інформацією про юридичну особу та її діяльність, а тому також не є рекламою.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 березня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/250/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення помічника прокурора та представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про зобов’язання відповідача демонтувати рекламні щити, прокурор зазначав, що термін дії дозволу наданого відповідачу рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради на розміщення зовнішньої реклами на перехресті вул. Енгельса та бул. Шевченка закінчився 08 липня 2010 року, а щитова установка, яка знаходиться по вул. Одеській біля автосалону “Міtsubіshі Моtоrs” розміщена без згоди (дозволу) позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 08 липня 2005 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради за №937 надано відповідачу дозвіл на розміщення рекламних щитів розміром 3х6 м терміном на 5 років, зокрема, за адресою: перехрестя вул. Енгельса –бул. Шевченка.

01 вересня 2005 року між виконавчим комітетом Черкаської міської ради та приватним підприємством “Мажар -2” було укладено договір про надання права тимчасового користування місцем/місцями на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси.

Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачу право тимчасового користування місцем/місцями, що перебуває у комунальній власності міста згідно адресної програми (Додаток до договору), а відповідач зобов’язався використовувати ці місця за цільовим призначенням –для розміщення зовнішньої реклами і здійснювати плату за користування місцями згідно з умовами цього договору.

Адресна програма (Додаток до договору) затверджується сторонами цього договору і є його невід’ємною частиною ( п. 2.2. договору).

Згідно додатку до договору “Адресна програма” розмір плати за користування місцями розташування зовнішньої реклами, які знаходяться, зокрема, за адресою: вул. Енгельса –бул. Шевченка складає 405 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 08 липня 2010 року включно.

За місяць до закінчення терміну дії договору відповідач має право письмово звернутися до позивача про продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами та договору ( п. 3.2. договору).

Відповідач в зв’язку з закінченням терміну дозволу від 08 липня 2005 року неодноразово звертався до позивача про продовження строку дії дозволу на розміщення рекламного щита за адресою: перехрестя вул. Енгельса –бул. Шевченка, однак отримав відмову, у зв’язку з тим, що за новою концепцією розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси даний рекламний щит розміщений в центральній частині міста, де заборонено розміщення будь –яких видів зовнішньої реклами.

Відповідно до підпункту “д” п. 12.4 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17 червня 2009 року за №752 спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, коли термін дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами закінчився і не був продовжений у встановленому порядку.

14 грудня 2010 року департаментом муніципальної інспекції виконавчого комітету Черкаської міської ради було направлено відповідачу припис з вимогою демонтажу рекламного засобу, розміщеного за адресою: перехрестя вул. Енгельса –бул. Шевченка у 15 –денний термін з дня отримання припису.

Вищевказаний припис відповідач отримав 14 грудня 2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи.

Однак відповідач у встановлений строк рекламний щит не демонтував, в зв’язку з чим суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов’язання відповідача демонтувати рекламний щит за адресою: перехрестя вул. Енгельса –бул. Шевченка обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Доводи відповідача стосовно того, що вказаний рекламний щит можливо демонтувати лише після настання сприятливих погодних умов судом до уваги не приймається, оскільки дане питання фактично стосується відстрочки виконання рішення суду, проте, з відповідним клопотанням відповідач до суду не звертався.

Що стосується вимоги про зобов’язання відповідача демонтувати конструкцію по вул. Одеській в місті Черкаси, то судом враховано наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України “Про рекламу” реклама –це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

За приписами ст. 16 вищеназваного Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Аналогічна за змістом норма міститься у пунктах 3, 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року за № 2067, за змістом яких зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Пунктом 1 зазначених Правил передбачено, що дозвіл –це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Відповідно до п. 20 цих Правил видача дозволу реєструється в журналі реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка на якій розміщений інформаційний щит знаходиться в оренді у відповідача на підставі договору оренди землі від 20 березня 2006 року укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством “Мажар –2”.

Однак, судом встановлено, що будь-яких дій по отриманню дозволу на розміщення конструкції по вул. Одеській в порядку встановленому законодавством про рекламу, відповідач не вчиняв.

Так, відповідно до підпунктів “б”, “ж” п. 12.4 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17 червня 2009 року за №752 спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках:

коли спеціальна конструкція розміщена на місці без згоди власника місця або особи, уповноваженої на надання цього місця у користування;

коли спеціальна конструкція розміщена самовільно (без дозволу на розміщення, виданого робочим органом у встановленому порядку або після його скасування).

14 грудня 2010 року відповідачем було отримано припис про усунення порушень Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Черкаси з вимогою у 15 –денний термін з дня отримання припису демонтажу рекламного засобу, розміщеного за адресою: вул. Одеська біля автосалону “Міtsubіshі” (а.с. 10).

Однак, у встановлений строк відповідач не здійснив заходів щодо демонтажу рекламного засобу по вул. Одеській.

Посилання ж відповідача на те, що конструкція по вул. Одеській в розумінні ч. 6 ст. 9 Закону України “Про рекламу” є вивіскою (табличкою), а інформація розміщена на щиті не є рекламою суд оцінює критично.

Так, згідно ч. 6 ст. 9 Закону України “Про рекламу” вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Проте, конструкція по вул. Одеській (розміром 3х6 метрів) не є вивіскою чи табличкою, оскільки остання не розміщена на внутрішній, або зовнішній поверхні приміщення, будинку чи споруди, біля входу в таке приміщення тощо, а інформація що розміщена на ній не містить часу (режиму) роботи підприємства (а.с. 43).

Також суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що на вказаному щиті міститься інформація про виробника товару та/або товар в розумінні ч.7 ст.8 Закону України “Про рекламу”, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи (а.с. 43), з яких вбачається, що на стаціонарній металевій конструкції, яка розташована на відкритій місцевості, біля проїжджої частини вулиці Одеській в місті Черкаси розміщена інформація про продаж, гарантійне та сервісне обслуговування автомобілів, зокрема, “Міtsubіshі”, а також розміщена інформація про особу що надає вказані послуги та реалізує товар (назва особи, та її поштова адреса).

Отже, суд дійшов висновку, що на даній конструкції розміщена саме реклама, тобто інформація про особу, товар (послуги), яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо особи та товару.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не доведено належними доказами здійснення демонтування рекламного щита за адресою: перехрестя вул. Енгельса –бул. Шевченка, а також розміщення конструкції по вул. Одеській з дотриманням передбаченого законом порядку про розміщення зовнішньої реклами, заявлений позов є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

При цьому судом також враховано, що встановлення стаціонарних металевих конструкцій значних розмірів (3х6 метрів), та як наслідок значної ваги, на відкритій місцевості біля проїжджих частин вулиць без отримання дозволів (перевірки відповідних служб і спеціалістів на предмет відповідності даних конструкцій вимогам безпеки) загрожує життю та здоров’ю мешканців міста.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

В зв’язку з тим, що органи прокуратури звільнені від сплати державного мита на підставі п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, то відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати приватне підприємство “Мажар –2” (вул. Одеська, 11/3, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21354334) демонтувати рекламні щити, що знаходяться за адресами: перехрестя вул. Енгельса - бул. Шевченка та по вул. Одеській, 11/3.

3. Стягнути з приватного підприємства “Мажар –2”, вул. Одеська, 11/3, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21354334 в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію в місті Черкаси для зарахування на реєстраційний рахунок УДК м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 - 85 грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

4. Стягнути з приватного підприємства “Мажар –2”, вул. Одеська, 11/3, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21354334 в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31216264700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018, код 22050003 - 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 30 березня 2011 року.