Рішення № 14433744, 29.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2011 Справа № 3/37-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Транзит-сервіс", м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак", с. Киселівка Білозерского району Херсонської області

про стягнення 11449 грн. 16 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Шорстов О. Ю. дов. № 115 від 12.01.2011р.;

Приватне підприємство "Транзит-сервіс" (позивач) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Лак" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором перевезення № 08/10-08 від 08.10.2008року в розмірі 11449 грн. 16 коп.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 2 березня 2011 року надіслав суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає, що сплив строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу та стягнення неустойки, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством "Транзит-сервіс" (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Полімер-Лак” (відповідач, замовник) укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному сполученні №08/10-08 від 08.10.2008 року (далі –Договір).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором транспортного експедирування, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п.1.3. Договору кількість та вид вантажу, графік завантаження та інші питання сторони погоджують в заявках, які є невід»ємною частиною договору.

За Договором вартість та умови оплати за виконані послуги по автотранспортним перевезенням зазначені в Додатку №1 та Додатку №2 до Договору.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що товарно-транспорта накладна с підписом та печаткою вантажоотримувача є доказом про виконання перевізником зобов»язань по доставці вантажу.

Матеріали справи свідчать, що сторони 28 листопада 2008 року підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТС-0001227 на суму 20125,03 грн. та акт №ТС-0001228 від 28 листопада 2008 року на суму 2400,00 грн. В вищевказаних актах сторони узгодили, що претензій одна до одної не мають. На думку суду, вищевказані акти є підтвердженням того, що відповідач отримав послуги, надані позивачем.

Відповідно до умов, визначених в Заявці №1 (а.с.20), відповідач повинен був розрахуватися з позивачем протягом 3-5 банківських днів з моменту відвантаження вантажу замовнику.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання щодо надання послуг з організації вантажоперевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 5000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати решти основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 5000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3851,68 грн.

Відповідно до п.5.5. Договору у випадку несвоєчасної оплати рахунків за виконані транспортні послуги замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені.

За приписами частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у доповненні до відзиву з посиланням на ст.ст.258, 267 ЦК України просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 05.12.2008 року по 05.06.2009 року в сумі 1787,28 грн., але суд відмовляє в її задоволенні, застосовуючи до вимог про стягнення пені строк позовної давності, який сплив 05.06.2010 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 2058,69 грн. та 3 % річних в сумі 538,79 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ст.909 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193 ч.6 ст.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полімер-Лак”(75022, Херсонська область, Білозерський район, с.Кисеклівка, вул..Залізнична, 12, р/р 26000128030301 в ХФ АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 352372, код ЄДРПОУ 19237456) на користь Приватного підприємства «Транзит-сервіс»(39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул..Шевченка, 24/43, кв.24, р/р 26008255554 в АТ «Райффайзен банк Аваль»м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 245641816034) основного боргу в сумі 5000,00 грн., 3% річних в сумі 538,79 грн., інфляційні витрати в сумі 2058,69 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 75,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 156,59 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 31.03.2011 р.