Рішення № 14433370, 21.03.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.11 Справа № 15/319-08. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 1 936 грн. 46 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Верчак Ю.В., довіреність № 57 від 10.01.2011 року,

від відповідача не зявився.

Суддя Резніченко О.Ю.

при секретарі с/з Бублик Т.Д.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 1936 грн. 46 коп. заборгованості, яка виникла за невиконання умов договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води № 1162-Т від 01.09.2005 р.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав, оскільки всі направлені відповідачу ухвали були повернуті на адресу господарського суду.

Господарський суд звернувся до державного реєстратора, який оригіналом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців підтвердив зазначене у позовній заяві місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними поштовою адресою, а у разі ненадання вищезазначеної інформації на адресу місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З вищезазначених норм вбачається, що суд не зобовязаний розшукувати фактичне місцезнаходження сторін.

Оскільки, суд вчинив всі дії передбачені Господарським процесуальним кодексом України, вважається, що ухвали по справі вручені відповідачу належним чином.

Тому, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.09.2005 року між сторонами був укладений договір № 1162-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, позивач зобовязується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а відповідач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в терміни і на умовах, передбачених Договором.

Згідно п.7.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.6. Договору, щомісячно 6-ого числа відповідач направляє представника до позивача для отримання рахунку за фактично спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання за договором та виставив відповідачу рахунки, які були отримані ним безпосередньо та через свого представника.

З відомості звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2005 року по 06.06.2008 року складеного та підписаного позивачем вбачається, що відповідач фактично визнав заборгованість, проте оплату здійснював частково та з порушенням строків встановлених Договором та на момент звернення з позовною заявою, заборгував позивачу за спожиту енергію 1593 грн. 88 коп., чим змусив позивача звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд вважає, що вищезазначена заборгованість підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу не подав не надав і аргументованих заперечень про причини ухилення від свого обовязку по оплаті за спожиту теплову енергію, а тому вимоги позивача є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачу за час прострочення зобовязання нараховано інфляційні в сумі 130 грн.09 коп. та 3 % річних в сумі 23 грн. 19 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних в сумі 130 грн.09 коп. та 3 % річних в сумі 23 грн. 19 коп. є правомірними та підлягають задоволенню.

Також, відповідачу, у відповідно до п. 8.6.3. Договору та ст. 232-234 Господарського кодексу України, нарахована пеня за кожний день прострочення зобовязання, яка складає 189 грн. 30 коп.

Суд вважає вимогу про стягнення пені в розмірі 189 грн. 30 коп. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код 33698892) суму боргу в розмірі 1593,88 грн., 189,30 грн. пені, 3% річних в сумі 23,19 грн., інфляційні в сумі 130,09 грн., 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ(підпис) О.Ю. Резніченко

Повне рішення складено 24.03.2011 року.