Рішення № 14432699, 03.03.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.11

Справа № 5021/2/2011.

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Суми

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м.Суми

про стягнення 673 559 грн. 12 коп.

СУДДЯ СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

Представники:

Від позивача: Борисенко О.М., довіреність № 010-01/3237 від 18.05.2009 року

Від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 673 559 грн. 12 коп., що складається з фінансових санкцій, сплачених позивачем на виконання Рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми від 03.07.2009 року № 523, а також стягнути з відповідача витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву б/н від 01.02.2011 року, в якому просив провадження у справі зупинити, оскільки постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 року рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми № 523 від 03.07.2009 року, на підставі якого позивач в регресному порядку стягує з відповідача заборгованість в сумі 673 559 грн. 12 коп. визнано нечинним, однак постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07.07.2010 року відкрито касаційне провадження.

Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив та зазначив, що на даний час рішення Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми є чинним, тому наполягає на задоволенні позовних вимог.

21.02.2011 року відповідач подав відзив на позовну заяву № 15-932, в якому проти позовних вимог заперечує і просить відмовити позивачу в їх задоволенні, оскільки на думку відповідача, відповідальність за порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» повинна нести банківська установа.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом задоволенню не підлягає, оскільки рішення Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми на час розгляду справи є чинним. Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 року, якою рішення УПФУ в Зарічному районі м.Суми залишено в силі, набрала законної сили.

Оскарження постанови Харківського апеляційного адміністративного суду в касаційному порядку та відкриття Вищим адміністративним судом України провадження у справі не перешкоджає розгляду даної справи.

З 18.05.2009 року по 05.06.2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми була проведена перевірка діяльності Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» з питань додержання вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за результатами якої було складено акт № 1/3-27 від 05.06.2009 року про виявлення фактів прийняття банками, у тому числі і ПАТ «Державний експортно – імпортний банк України», платіжних документів відповідача на перерахування коштів для виплати заробітної плати його працівникам без забезпечення одночасного подання відповідачем платіжних документів на перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків.

03.07.2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми було винесено рішення № 523 про застосування до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» фінансових санкцій у розмірі 673559 грн. 12 коп.

03.12.2010 року АТ «Укрексімбанк» сплатив на рахунок УПФУ в Зарічному районі м.Суми 673 559 грн. 00 коп. фінансової санкції на виконання Рішення № 523 від 03.07.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1308 від 03.12.2010 року.

Відповідач в відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, зазначив, що відповідальність за порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» повинна нести банківська установа.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Як свідчать матеріали справи, позивач за рахунок власних коштів 03.12.2010 року сплатив до УПФУ в Зарічному районі м.Суми 673 559 грн. 12 коп. (сума, що дорівнює сумі несплачених ВАТ «Сумихімпром» страхових внесків при отриманні 13.02.2009р. зі свого рахунку в АТ «Укрексімбанк» коштів на виплату заробітної плати). В результаті чого у позивача виникло право зворотної вимоги до страхувальника (відповідача) щодо відшкодування 673 559 грн. 12 коп.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сплата позивачем Управлінню Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми 673 559 грн. 12 коп. стала підставою виникнення у відповідача зобов’язання в силу якого останній повинен відшкодувати банку суму сплачених фінансових санкцій.

10.12.2010 року та 08.02.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов’язання, однак заборгованість перед банком в сумі 673 559 грн. 12 коп. відповідачем залишилася не сплаченою.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем, на час розгляду справи складає 673 559 грн. 12 коп.

Факт заборгованості відповідача в сумі 673 559 грн. 12 коп. підтверджено матеріалами справи. Відповідач доказів сплати боргу не подав, не подав і аргументованого заперечення вимогам позивача. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються 6735 грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. – 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відмовити.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (40012, м.Суми, вул. Харківська, 12; код 05766356) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно – імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Суми (40030, м.Суми, пл. Незалежності, 1; код 35289950) 673 559 грн. 12 коп. – заборгованості, 6735 грн. 59 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 09.03.2011 року.