Рішення № 14432196, 30.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2011 р. Справа № 12/83

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Локус”

до відповідача Кооперативного підприємства “Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання” Рівненської обласної спілки споживчих товариств

про стягнення в сумі 13 398 грн. 97 коп..

В судовому засіданні від 29 березня 2011 року приймали участь:

Від позивача: Бойчук К.М. (дов. б/н від 04.01.11р.).

Від відповідача: Грибок Л.Т. (дов. № 1 від 04.11.10р.).

В судовому засіданні від 29 березня 2011 року оголошувалася перерва до 30 березня 2011 року до 14 год. 30 хв..

В судовому засіданні від 30 березня 2011 року приймали участь:

Від позивача: Бойчук К.М. (дов. б/н від 04.01.11р.).

Від відповідача: Грибок Л.Т. (дов. № 1 від 04.11.10р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Радема” звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Кооперативного підприємства “Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання” Рівненської обласної спілки споживчих товариств на свою користь заборгованості по договору поставки № 172/8 від 28 жовтня 2009 року в сумі 10 270 (десять тисяч двісті сімдесят) грн. 48 коп. та пені в розмірі 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 49 коп., а також просить судові витрати, в тому числі витрати на юридичні послуги в сумі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп., покласти на Відповідача.

30 червня 2010 року Відповідач через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив № 561 від 29 червня 2010 року (І том; а.с. 46-47), в якому, з підстав наведених в останньому, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

15 липня 2010 року Позивач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав уточнену позовну заяву (а.с. 111-112), в якій уточнив підстави позовних вимог та просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованості по договорам поставки № 100/32 від 7 лютого 2008 року (надалі –Договір 1; І том; а.с. 95-96) № 172/8 від 28 жовтня 2009 року (надалі –Договір № 2; І том; а.с. 11-12) в сумі 10 270 (десять тисяч двісті сімдесят) грн. 48 коп. та пені в розмірі 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 49 коп., а також просить судові витрати, в тому числі витрати на юридичні послуги в сумі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп., покласти на Відповідача.

20 липня 2010 року господарським судом Рівненської області винесено рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 23 вересня 2010 року Львівським апеляційним господарським судом рішення господарського суду Рівненської області від 20 липня 2010 року скасовано та прийнято нове рішенням, яким позов задоволено частково.

13 січня 2011 року Вищим господарським судом України прийнято постанову, якою рішення господарського суду Рівненської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Справа № 12/83 передана на розгляд судді Василишину А. Р..

4 березня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позов № 127 від 28 лютого 2011 року (ІІ том; а.с. 5-6), в якому, з підстав наведених в останньому, просить в задоволенні позову відмовити.

28 березня 2011 року Позивач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав заяву від 23 березня 2011 року (ІІ том; а.с. 11), в якій, в зв’язку з частковою сплатою Відповідачем заборгованості, просить стягнути з останнього на свою користь заборгованості по Договорам в сумі 0 (нуль) грн. 12 коп. та пені в розмірі 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 49 коп., а також просить судові витрати, в тому числі витрати на юридичні послуги в сумі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп., покласти на Відповідача.

30 березня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав клопотання № 186 від 28 березня 2011 року (ІІ том; а.с. 22), в якому Відповідач фактично визнає заборгованість, в тому числі і штрафні санкції, оскільки просить суд, в порядку статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні від 30 березня 2011 року представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення суми позовних вимог, а представник Відповідача визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості та просить суд зменшити розмір позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем були укладенні Договір 1 та Договорів 2, відповідно до умов яких Позивач зобов’язався передати у власність Відповідачу товар, а Відповідач зобов’язався прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даних Договорів.

Розділом 4 Договорів передбачено порядок приймання-здачі товару та визначено, що передача товару проводиться шляхом видачі накладної.

Пунктом 4.1. Договору 1 передбачено, що поставка товару здійснюється відповідно до заявки-замовлення Відповідача.

На виконання умов Договорів Позивач, на підставі заявок-замовлень Відповідача (відомості заявок - ІІ том; а.с. 16-17) та видаткових накладних, поставив Відповідачу товар на загальну суму 213 044 (двісті тринадцять тисяч сорок чотири) грн. 48 коп.:

- видаткова накладна № РА-0000390 від 6 лютого 2009 року (І том; а.с. 14) поставка товару на суму 23 364 (двадцять три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 628 від 6 лютого 2009 року (ІІ том; а.с. 26);

- видаткова накладна № РА-0000660 від 6 березня 2009 року (І том; а.с. 15) поставка товару на суму 9 488 (дев’ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 50 коп., отриманий за довіреністю № 689 від 6 березня 2009 року (І том; а.с. 27);

- видаткова накладна № РА-0000849 від 20 березня 2009 року (І том; а.с. 16) поставка товару на суму 13 770 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 721 від 20 березня 2009 року (І том; а.с. 28);

- видаткова накладна № РА-0001052від 7 квітня 2009 року (І том; а.с. 17) поставка товару на суму 32 011 (тридцять дві тисячі одинадцять) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 755 від 7 квітня 2009 року (І том; а.с. 29);

- видаткова накладна № РА-0001536 від 27 травня 2009 року (І том; а.с. 18) поставка товару на суму 7 110 (сім тисяч сто десять) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 810 від 27 травня 2009 року (І том; а.с. 30);

- видаткова накладна № РА-0001765 від 16 червня 2009 року (І том; а.с. 19) поставка товару на суму 3 147 (три тисячі сто сорок сім) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 844 від 16 червня 2009 року (І том;а.с. 31);

- видаткова накладна № РА-0001641від 8 липня 2009 року (І том; а.с. 20) поставка товару на суму 7 654 (сім тисяч шістсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 897 від 8 липня 2009 року (І том; а.с. 32);

- видаткова накладна № РА-0002011від 30 липня 2009 року (І том; а.с. 21) поставка товару на суму 7 110 (сім тисяч сто десять) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 836 від 30 липня 2009 року (І том; а.с. 33);

- видаткова накладна № РА-0002160 від 26 серпня 2009 року (І том; а.с. 22) поставка товару на суму 37 350 (тридцять сім тисяч триста п’ятдесят) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю № 976 від 26 серпня 2009 року (І том; а.с. 34);

- видаткова накладна № РА-0002389 від 9 жовтня 2009 року (І том; а.с. 23) поставка товару на суму 29 880 (двадцять дев’ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., отриманий за довіреністю від 9 жовтня 2009 року (І том; а.с. 35);

- видаткова накладна № РА-0002473 від 27 жовтня 2009 року (І том; а.с. 24) поставка товару на суму 25 839 (двадцять п’ять тисяч вісімсот тридцять дев’ять) грн. 98 коп., отриманий за довіреністю № 1080 від 26 жовтня 2009 року (І том; а.с. 36);

- видаткова накладна № РА-0002498 від 29 жовтня 2009 року (І том; а.с. 25) поставка товару на суму 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. отриманий за довіреністю № 1080 від 26 жовтня 2009 року (І том; а.с. 36).

Пунктом 3.27. Договору 1 визначено, що за згодою сторін Відповідач може здійснити оплату на протязі 10 (календарних) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Пунктом 3.7. Договору 2 визначено, що за згодою сторін Відповідач може здійснити оплату на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідач (до подачі позову до господарського суду) частково розрахувався з Позивачем за відпущенні товари в сумі 202 744 (двісті дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., що підтверджується Банківськими виписками (І том; а.с. 59- 88).

Таким чином, з урахуванням часткової оплати, на час подання позову до суду за Відповідачем перед Позивачем рахувалася заборгованість в сумі 10 270 (десять тисяч двісті сімдесят) грн. 48 коп..

Після порушення провадження по справі (9 червня 2010 року), Відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 10 270 (десять тисяч двісті сімдесят) грн. 36 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, станом на 30 березня 2011 року за Відповідачем перед Позивачем рахувалася заборгованість в сумі 0 (нуль) грн. 12 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 0 (нуль) грн. 12 коп. ґрунтуються на законі і Договорі та підлягають до задоволення.

Пункт 5.2. Договорів передбачає, що в разі не своєчасної повної оплати за товар нараховується пеня розмір, якої залежить від загальної суми заборгованості та кількості днів прострочення платежу, а нарахування пені здійснюється до повного виконання Відповідачем своїх зобов’язань.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року (змінами та доповненнями): платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року (змінами та доповненнями) передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач, з урахуванням положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, нарахував Відповідачу пеню виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 3 176 (три тисячі сто сімдесят шість) грн. 53 коп. (розрахунок - ІІ том; а.с. 14-15), проте в заяві від 23 березня 2011 року (ІІ том; а.с. 11) просить стягнути з Відповідача на свою користь 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 49 коп..

Суд погоджується з вірністю зробленого Позивачем розрахунку пені.

30 березня 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав клопотання № 186 від 28 березня 2011 року (ІІ том; а.с. 22), в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд зауважує, що Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 213 044 (двісті тринадцять тисяч сорок чотири) грн. 48 коп.. Відповідач (до подачі позову до господарського суду) частково розрахувався з Позивачем за відпущений товар в сумі 202 744 (двісті дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., а протягом часу розгляду справи сплати Позивачу ще 10 270 (десять тисяч двісті сімдесят) грн. 36 коп., зменшивши тим самим розмір основної заборгованості до 0 (нуль) грн. 12 коп..

На підставі вищевикладеного, відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суд зменшує розмір пені до 1 100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп..

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп. пені.

В позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь судові витрати, в тому числі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. витрат на юридичні послуги.

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем, на підтвердження надання юридичних послуг та їх відповідної оплати, додано до позовної заяви договір про надання юридичних послуг від 25 травня 2010 року (І том; а.с. 40) укладений між Позивачем та адвокатом Бойчуком Костянтином Мефодійовичем та банківські виписки по рахунку (І том; а.с. 41, 137) про сплату 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. юридичних послуг.

Пунктом 10 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 4 березня 1998 року “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи усе вищевказане, судові витрати (в тому числі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. послуг адвоката) відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 49 та ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Кооперативного підприємства “Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання” Рівненської обласної спілки споживчих товариств, 33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 20, код 3031832 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Радема”, 33009, м. Рівне, пров. Робітничий, 1, код 31430797 - 0 (нуль) грн. 12 коп. заборгованості, 1 100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп. пені, 133 (сто тридцять три) грн. 98 коп. витрат по держмиту, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу та 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп. юридичних послуг.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 31.03.2011р.

Суддя Василишин А.Р.