Рішення № 14431882, 28.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.11 Справа№ 5015/978/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом : Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Львівські солодощі», м. Пустомити

Про стягнення 271306,07 грн.

В судове засідання зявились:

від позивача : ОСОБА_3 представник, ОСОБА_1 фіз.особа - підприємець

від відповідача : не зявився

Представникам позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Львівські солодощі»про стягнення 271306,07 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.02.2011 р. було порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 14.03.2011 р.

В судовому засіданні 14.03.2011 р. на виконання ухвали суду від 23.02.2011 р. позивачем подано Довідку про включення Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Львівські солодощі” до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.03.2011 р., в якій зазначена інша адреса ніж в позовній заяві. Ухвалою суду від 14.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 28.03.2011 р. та зобовязано позивача направити копію позовної заяви на адресу відповідача, зазначену в довідці про включення до ЄДРПОУ, докази направлення надати суду.

В судовому засіданні 28.03.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, подав докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, вказану в довідці про включення до ЄДРПОУ, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому на адресу зазначену довідці про включення до ЄДРПОУ рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 28.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.03.2010 року між Субєктом підприємницької діяльності Фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Львівські солодощі” (Покупець) було укладено Договір № 1/03, відповідно до умов якого Продавець зобовязується продати товар, а Покупець зобовязується придбати даний товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а саме: борошно пшеничне, загальною вартістю 599494,26 грн., що підтверджується накладними, належно завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.19-32).

Однак відповідач свої договірні зобовязання по оплаті товару виконав частково, сплативши позивачу 340840,93 грн.

Позивачем 14.02.2011 року була направлена вимога про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 258653,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 4655,76 грн. та три відсотки річних в сумі 1296,80 грн., які просить стягнути з відповідача. Крім цього, відповідно до умов договору позивачем нарахована пеня, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 6700,17 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 1/03 від 01.03.2010 року позивач протягом квітня-травня 2010 року поставив відповідачу товар, а саме: борошно пшеничне, загальною вартістю 599494,26 грн., що підтверджується накладними, належно завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.19-32).

Відповідно до умов Договору № 1/03 від 01.03.2010 року Покупець зобовязується оплатити вартість товару протягом 24 банківських днів з моменту поставки товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобовязання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 258653,34 грн. за поставлений товар, що, крім того, підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.12.2010 р. (а.с.17).

Отже, станом на момент розгляду справи, заборгованість ТзОВ „Торговий дім „Львівські солодощі” перед Субєктом підприємницької діяльності Фізичною особою ОСОБА_1 складає 258653,34 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобовязань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 1296,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4655,76 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до умов Договору № 1/03 від 01.03.2010 р. за невиконання або неналежне виконання даного договору Сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. При неповній або несвоєчасній оплаті Покупцем вартості товару, він зобовязаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ЦК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення, нарахованої ним в межах шестимісячного строку, пені у розмірі 6700,17 грн., яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 2713,06 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Львівські солодощі»(81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глинська, 56, код ЄДРПОУ 34813986) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) 258653,34 грн. основного боргу, 4655,76 грн. інфляційних втрат, 1296,80 грн. трьох відсотків річних, 6700,17 грн. пені, 2713,06 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.03.2011 року.

Суддя